Пропозиції щодо усунення корупційних ризиків під час проведення судової реформи

.

Хавронюк М.І.,
директор з наукового розвитку
Центру політико-правових реформ,
доктор юридичних наук, професор

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року спрямований, серед іншого, і на вирішення проблеми корупції в судовій системі.

Водночас для цього Закону, на жаль, є характерними окремі корупціогенні фактори.

1. Реалізація вказаної у ч. 4 ст. 131-2 Конституції (у редакції Закону від 2 червня 2016 року) «адвокатської монополії» на представництво в судах у сучасних реаліях може призвести до обмеження прав людини на захист та конституційно закріпленого права громадянина на вільний вибір захисника своїх прав.

Необхідність здобуття дозволу на здійснення адвокатської діяльності для багатьох юристів передбачатиме вкладання власних коштів у складання іспитів та отримання свідоцтва, а тому, ймовірно відобразиться і на вартості наданих ними послуг в бік збільшення. У сучасних умовах адвокатська монополія призведе до зростання рівня корупції під час кваліфікаційних іспитів та отримання свідоцтва.

Частиною 3 ст. 10 Закону також передбачено, що для забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюється адвокатом, за винятком випадків, установлених законом.

Відомо, що будь-який монополізм породжує корупцію. Тому необхідно терміново внести зміни до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та інших законів, які б дозволили:

- замість Національної асоціації адвокатів України, яка об’єднує всіх адвокатів України, створювати й інші асоціації адвокатів;

- утворити Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури та Раду адвокатів України в іншому складі (за участю науковців, громадськості, суддів у відставці тощо) та забезпечити підвищення кваліфікаційного рівня адвокатів і його об’єктивне оцінювання;

- передбачити обґрунтовані випадки, коли право на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюється не адвокатом.

Усе це необхідно для забезпечення справжньої незалежності адвокатів і можливості участі в захисті від кримінального обвинувачення та представництві в суді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його представників, інших правозахисників.

Національна асоціація адвокатів, інша адвокатська асоціація, як і будь-яке об’єднання громадян, про яке йдеться у статті 36 Конституції України, не може створюватися на засадах примусу до вступу у неї. В Україні може існувати не одне, а два або більше адвокатських об’єднань (власне – скільки завгодно).

Корупціогенні фактори: 1) відсутність конкуренції, залежність всіх адвокатів від НААУ; 2) утруднення умов реалізації належного особі права.

2. У частині 2 ст. 33 Закону зазначено: «Суддею Вищого антикорупційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Вищому антикорупційному суді, а також відповідає іншим вимогам, встановленим законом».

У свою чергу, частина 3 ст. 81 Закону посилається на цю ж норму, не розкриваючи її: «На посаду судді відповідного вищого спеціалізованого суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою чи другою статті 33 цього Закону».

Проте, положення частини 1 ст. 33 Закону стосуються виключно Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

У частині 16 ст. 79 Закону сказано ще коротше: «Критерії визначення переможця конкурсу на посаду судді Вищого антикорупційного суду визначаються законом». А відповідно до п. 16 Розділу XII «Вищий антикорупційний суд утворюється та проведення конкурсу на посади суддів у цьому суді має бути оголошено протягом дванадцяти місяців з дня набрання чинності законом, який визначає спеціальні вимоги до суддів цього суду».

Таким чином, вимоги до кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду суперечливі. Якщо вони мають бути визначені іншим, спеціальним, законом, то так і слід зазначити – і цим обмежитися, аби не вносити плутанину в це питання.

Корупціогенні фактори: 1) колізія; 2) прогалина в нормах матеріального права.

3. Пунктом 4 частини 2 ст. 46 Закону передбачено, що Пленум Верховного Суду надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов'язаних із функціонуванням системи судоустрою України.

При цьому частиною 4 цієї ж статті визначено, що Пленум Верховного Суду скликається, як правило, раз на три місяці. Тому зазначена норма не узгоджується із положеннями Регламенту Верховної Ради України, оскільки в останньому не вказано, що проекти законів з відповідних питань не можуть розглядатися без висновку Пленуму Верховного Суду або що профільний Комітет Верховної Ради вирішувати долю таких проектів лише після одержання висновку Пленуму Верховного Суду абощо.

Корупціогенні фактори: 1) колізія; 2) прогалина в нормах матеріального права.

4. Стаття 47 Закону передбачає існування Науково-консультативної ради при Верховному Суді з числа висококваліфікованих фахівців у сфері права для підготовки наукових висновків з питань діяльності Верховного Суду, підготовка яких потребує наукового забезпечення.

Практика діяльності такої Ради показала, що з часом почесний обов’язок бути її членом перетворюється для переважної більшості членів Ради в непосильний тягар, оскільки процесуальне законодавство передбачає необхідність отримання наукових висновків у сотнях проваджень. При цьому бувало, що провадження у Верховному Суді України зупинялися до отримання таких висновків. Оскільки законом не передбачена можливість оплати праці членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді, то не виключено, що окремі з них – за існуючого рівня оплати праці в наукових установах і навчальних закладах – можуть спокуситися на запропоновану їм сторонами провадження неправомірну вигоду за надання того чи іншого висновку.

Закон, крім того, не визначає ні правового статусу (службова особа, експерт тощо) членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді, ні їхньої відповідальності за надання завідомо неправдивого висновку.

Корупціогенні фактори: 1) прогалина в нормах матеріального права; 2) відсутність відповідальності за правопорушення.

5. Згідно пунктом 2 ч. 2 ст. 69 Закону не може бути призначений суддею громадянин, який має «інші захворювання, що перешкоджають виконанню функцій зі здійснення правосуддя».

Оскільки перелік таких захворювань не визначено, то ними можуть бути визнані будь-які захворювання на розсуд осіб, які визначають долю кандидата на посаду судді. Йдеться про можливість дискримінації певних осіб.

Корупціогенні фактори: 1) неправильне визначення умов реалізації права особи; 2) широта дискреційних повноважень.

6. Пунктом 2 ч. 1 ст. 38 Закону передбачено, що суддею Верховного Суду може бути особа, яка має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше десять років.

При цьому згідно із пунктами 3 і 4 ч. 6 ст. 69 для цілей цього Закону вважається:

- науковим ступенем – науковий ступінь у сфері права, здобутий у вищому навчальному закладі (крім вищих військових навчальних закладів);

- стажем наукової роботи – стаж професійної діяльності у сфері права на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників у вищому навчальному закладі (крім вищих військових навчальних закладів).

З цього випливає, зокрема, що:

1) науковою діяльністю не вважається робота особи власне у науково- дослідних установах у сфері права (наприклад, Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, інші аналогічні установи НАН України і Національної академії правових наук України), а також відповідних підрозділах;

2) науковою діяльністю не вважається робота в Національній академії Служби безпеки України, університетах внутрішніх справ тощо (див. п. 6 ч. 1 Закону «Про вищу освіту»), у т.ч. на кафедрах кримінального, цивільного, господарського, адміністративного права і процесу;

3) науковою діяльністю не є діяльність у спеціально створених науково- експертних установах і підрозділах органів державної влади (управління, відділення, комплекс, центр, відділ, лабораторія, секція, сектор, бюро, група, філіал), працівники яких здійснюють наукові дослідження в сфері права і до цих працівників існують відповідні кваліфікаційні вимоги (Головне науково- експертне управління апарату та Інститут законодавства Верховної Ради України, науково-експертний відділ апарату та наукові консультанти Верховного Суду України тощо);

4) науковим ступенем у сфері права не вважається такий ступінь, якщо особа здійснювала наукове дослідження у вищому навчальному закладі, в якому не було відповідної спеціалізованої вченої ради, а захистила дисертацію у спеціалізованій вченій раді при вищому військовому навчальному закладі.

Таким чином, Закон в цій частині:

а) містить дискримінаційні, несправедливі положення щодо окремих категорій науковців. Фактично кандидатів і докторів юридичних наук поділено на два сорти. Парадокс, але до науковців першого сорту при цьому можуть себе сміливо зараховувати викладачі юридичних факультетів при сільськогосподарських чи інженерних інститутах, що діють в сільській місцевості, а до другого сорту – відомі в Україні і за кордоном науковці, які захистили свої дисертації і багато років працювали в академіях та національних університетах системи МВС, СБУ тощо;

б) суперечить іншим положенням цього ж Закону, відповідно до яких поняття «наукова діяльність» використовується в іншому значенні (див. ч. 2 ст. 54, частини 10 і 13 ст. 94, частини 17 і 18 ст. 95, ч. 3 ст. 153 і пункт 36 Розділу XII).

Наприклад, у ч. 18 ст. 95 Закону вказано, що для цілей цього Закону до участі у з'їзді представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ для обрання членів ВККСУ допускаються представники науково- дослідних установ, які на день проведення з'їзду перебувають у віданні Національної академії наук України, національних галузевих академій наук;

в) суперечить положенням Закону «Про наукову і науково-технічну діяльність», згідно з яким (пункти 12, 15 ст. 1 та ін.):

- наукова діяльність – це інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування, основними видами якої є фундаментальні та прикладні наукові дослідження;

- наукова установа – юридична особа, для якої наукова та (або) науково- технічна діяльність є основною;

- науковий працівник – вчений, який має вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня, відповідно до трудового договору (контракту) професійно провадить наукову, науково-технічну, науково-організаційну, науково-педагогічну діяльність та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації у випадках, визначених законодавством.

Корупціогенні фактори: 1) колізія; 2) неправильне визначення умов реалізації права особи; 3) корупціогенні вади законодавчої техніки.

7. Згідно із частинами 5 і 6 ст. 49 Закону, у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців. Продовжити цей строк дозволяється ще не більше як на 2 місяці, а у випадку порушення процедури його продовження суддя, перебуваючи під підозрою у вчиненні злочину, повертається до здійснення правосуддя.

Неясно, чому ці норми не виписані так само, як у частині 7 цієї ж статті: суддя автоматично тимчасово відстороняється від здійснення правосуддя до ухвалення рішення про його звільнення з посади судом чи Вищою радою правосуддя або до закриття справи (див. також ч. 5 ст. 86).

Натомість створено ситуацію, за якою суддя потрапляє в залежність від органів досудового розслідування, прокуратури, інших суддів – і в цій ситуації може піддаватися впливу.

Корупціогенний фактор: потрапляння судді в залежність.

8. В тексті Закону застосовуються терміни, зміст яких не відповідає принципу юридичної визначеності, що суттєво і невиправдано розширює дискрецію суб’єктів застосування відповідних норм.

Йдеться, наприклад, про терміни «найбільш територіально наближений суд» (ч. 10 ст. 49), «представники» (частини 18 і 22 ст. 95) та ін.

Корупціогенні фактори: 1) широта дискреційних повноважень; 2) прогалини.

9. Частиною 2 ст. 5, частиною 3 ст. 6, частиною 4 ст. 13, частиною 8 ст. 15, частиною 2 ст. 48, частиною 1 ст. 50, частиною 2 ст. 140 Закону передбачено відповідальність за певні діяння.

Проте, насправді чинне законодавство передбачає відповідальність не за всі перелічені в цих статтях діяння. Тому у багатьох випадках особи, які вчинятимуть їх, не зможуть бути притягнуті до юридичної відповідальності.

Зокрема, ні Кримінальний кодекс (КК) України, ні Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) не передбачають відповідальність за:

- делегування і привласнення функцій судів;

- збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень;

- несанкціоноване втручання в розподіл справ між суддями (ст. 376-1 КК України говорить лише про несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи);

- неповагу до суддів (у ст. 185-3 КУпАП йдеться лише про неповагу до суду);

- образу чи наклеп на суддю.

У КК України (статті 377–379) згадується про близьких родичів судді, коло яких не обмежується лише членами його сім'ї.

За окремі правопорушення відповідальність передбачена одночасно як у КК України, так і в КУпАП. Наприклад, відповідальність за невиконання судового рішення передбачена як у ст. 382 КК України, так і в інших статтях цього Кодексу (статті 164, 165, 388–390), а також в ст. 185-6 КУпАП. Це означає, що особи, які застосовуватимуть закон, зможуть використовувати цю суперечність з корупційною метою.

Корупціогенні фактори: 1) колізії; 2) відсутність відповідальності за правопорушення.

10. Відповідно до частини 2 ст. 8 і ст. 15 Закону суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб. Ці норми як такі, що містяться у Розділі І «ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СУДОВОЇ ВЛАДИ», мають поширюватися і на діяльність Конституційного Суду України.

Проте, Законом «Про Конституційний Суд України» автоматизований розподіл справ не передбачено.

Корупціогенний фактор: відсутність адміністративної процедури.

11. Відповідно до частини 5 ст. 13 Закону, «висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права».

Проте, в цьому Законі чітко не визначено, які саме особи є суб'єктами владних повноважень. Неясно, йдеться про представників лише державної влади чи й місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ і організацій тощо.

В інших законах і містяться дещо різні за змістом визначення суб'єктами владних повноважень:

- орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (КАСУ);

- органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (Закон «Про доступ до публічної інформації»).

До того ж в цих законах зазначено, що вони мають значення лише для застосування цих законів.

Отже, неясно, для кого саме висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими, а для кого – ні.

Корупціогенний фактор: корупціогенна вада законодавчої техніки.

12. Положення ст. 54 Закону «Вимоги щодо несумісності» не узгоджуються за своїм змістом з положеннями статей 25, 36 та іншими Закону «Про запобігання корупції».

Наприклад, відповідно до ст. 25 вказаного Закону, особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону (тобто і суддям), забороняється:

- займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту, а цим Законом – лише крім викладацької, наукової чи творчої;

- входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, а цим Законом – лише входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. При цьому у ч. 7 ст. 54 вказано, що «суддя повинен дотримуватися вимог щодо несумісності, визначених законодавством у сфері запобігання корупції».

Інший приклад: статтею 36 Закону «Про запобігання корупції» передбачено інший порядок передачі корпоративних прав, ніж визначений у ст. 54 цього Закону.

Те саме стосується частин 13 і 14 статті 94 цього Закону щодо членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Корупціогенний фактор: колізії.

13. У статтях 73, 78, 79, 85 та інших Закону йдеться про відбірковий іспит у формі тестування з метою перевірки рівня загальних теоретичних знань кандидата на посаду судді у сфері права, володіння ним державною мовою, особистих морально-психологічних якостей кандидата, а також про підготовку і перевірку практичного завдання. Останнє у разі однакової позиції за рейтингом, визначеним за результатами кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді апеляційного суду чи Верховного Суду, є визначним для отримання переваги.

Проте, не визначено:

- хто готує і затверджує тести;

- хто готує і затверджує практичні завдання;

- хто складає програму, за якою мають бути підготовлені тести і практичні завдання;

- хто саме перевіряє роботи і завдання.

Корупціогенні фактори: 1) прогалина; 2) недостатність адміністративних процедур.

14. У ст. 95 Закону, де йдеться про порядок формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, визначено, що:

- у разі необхідності обрання члена ВККСУ з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ орган, який скликає з'їзд, не пізніше ніж за сорок п'ять днів повідомляє секретаріат Комісії про дату та місце проведення з'їзду;

- у з'їзді представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ беруть участь по два представники від кожного вказаного навчального закладу та наукової установи;

- до участі у з'їзді представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ для обрання членів ВККСУ допускаються представники певних вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ.

- для вирішення організаційно-технічних питань підготовки з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ може бути створено організаційний комітет з їх представників у кількості до десяти осіб. Запрошення до участі в роботі організаційного комітету надсилає орган, який скликає з'їзд.

З цього неясно:

1) в якому порядку та чи інша особа стає представником юридичного вищого навчального закладу чи наукової установи (її – в недемократичному порядку – призначає ректор, декан чи обирає трудовий колектив абощо?);

2) який саме орган є «органом, який скликає з'їзд таких представників».

Корупціогенні фактори: 1) прогалина; 2) недостатність адміністративних процедур.

15. Відповідно до ст. 106 Закону, суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження зокрема з таких підстав:

- зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, визначених законодавством;

- здійснення суддею або членами його сім'ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім'ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам; непідтвердження суддею законності джерела походження майна;

- визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією, у випадках, установлених законом.

Відповідно до частини 8 і 9 ст. 109 Закону суддя підлягає звільненню з посаді у разі:

- здійснення суддею або членами його сім'ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім'ї, законність джерел яких підтверджена; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим ним та членами його сім'ї майну і доходам; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди;

- якщо суддю визнано судом винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією.

З цього випливає, ніби за вчинення злочинів, зокрема передбачених статтями 366-1 і 368-2 КК України, суддя підлягає не кримінальній, а дисциплінарній відповідальності у виді звільнення з посади.

Для виправлення цієї ситуації слід дописати в Законі, що звільнення судді з посади не виключає притягнення його до відповідальності за корупційний злочин, кримінальний проступок чи адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією.

Корупціогенний фактор: колізії.

16. Частиною 8 ст. 150 Закону визначено, що у кошторисах Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, ВККСУ та Державної судової адміністрації України передбачаються кошти на представницькі витрати. Проте, не визначено максимального розміру цих коштів у відсотках до бюджету відповідної установи.

Це надає можливість для лобіювання визначення великого розміру представницьких витрат та наступного розкрадання коштів.

Корупціогенний фактор: прогалина.

17. Згідно із ч. 4 ст. 155 Закону керівника апарату місцевого суду, його заступника призначає за погодженням голови відповідного суду на посаду та звільняє з посади начальник відповідного територіального управління Державної судової адміністрації України, а керівників апаратів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду, їх заступників призначає за погодженням голови відповідного суду на посаду та звільняє з посади Голова Державної судової адміністрації.

При цьому конкурс на ці посади не передбачено.

Корупціогенний фактор: недостатність конкурсних процедур.

18. Законом (статті 24, 27, 29, 32, 34, 36, 42, 44, 45 і 152) передбачено певні обов’язки щодо судової статистики та судової практики, а саме:

1) організовувати:

- ведення судової статистики (голова місцевого суду);

- ведення та аналіз судової статистики (голова апеляційного суду, голова вищого спеціалізованого суду, голова касаційного суду);

- аналіз судової статистики (секретар судової палати касаційного суду, секретар Великої Палати);

2) аналізувати судову статистику (апеляційний суд, Вищий спеціалізований суд, Верховний Суд, судові палати касаційного суду, Велика Палата Верховного Суду);

3) організовувати роботу з ведення судової статистики (Державна судова адміністрація України). Відповідно до п. 42 розділу XII Закону вона ж повинна забезпечити створення Єдиної судової інформаційної (автоматизованої) системи, яка забезпечує, зокрема, захищене зберігання та автоматизовану аналітичну обробку статистичної інформації щодо діяльності судді, суду, судів відповідних рівнів та юрисдикцій.

Що стосується судової практики, то передбачені обов’язки:

1) організовувати:

- вивчення та узагальнення судової практики (голова вищого спеціалізованого суду, секретар Великої Палати);

- вивчення судової практики (голова касаційного суду, секретар судової палати касаційного суду);

2) вивчати та узагальнювати судову практику, інформувати про результати узагальнення судової практики відповідні місцеві суди, Верховний Суд (апеляційний суд, Вищий спеціалізований суд);

3) вивчати судову практику (судові палати касаційного суду);

4) узагальнювати судову практику (Верховний Суд);

5) вивчати і узагальнювати судову практику (Велика Палата Верховного Суду).

Проте, не визначено ні мети, ні способу, ні порядку, ні обсягу, ні наслідків ведення й аналізу судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики, правил щодо обов’язковості таких узагальнень, не вказано, з якою метою здійснюється інформування про результати узагальнення судової практики відповідних місцевих судів, Верховного Суду, тобто які обов’язки виникають з цього інформування.

Корупціогенні фактори: 1) прогалини; 2) визначення компетенції за формулою «має право»; 3) недостатність адміністративних процедур.

19. Згідно зі ст. 87 Закону, членами Громадської ради доброчесності не можуть бути особи, які протягом останніх п'яти років працювали (проходили службу) в «інших правоохоронних органах (органах правопорядку)».

Член Громадської ради доброчесності зобов'язаний відмовитися від участі у розгляді питання про надання висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, якщо він перебуває у дружніх чи інших особистих стосунках із суддею чи кандидатом на посаду судді або за наявності іншого конфлікту інтересів або обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.

Проте, законодавство України не визначає вичерпного переліку правоохоронних органів (органів правопорядку), а також обсяг «особистих стосунків» та інших «обставин, що викликають сумнів у неупередженості».

Корупціогенні фактори: 1) широта дискреційних повноважень; 2) прогалини.

20. Слова «відразу ж після», застосовані у частині третій статті 126 Конституції України (в редакції Закону від 2 червня 2016 року), не є належно визначеними. Те саме стосується і частини третьої статті 149 Конституції України.

Так само у ст. 49 Закону визначено, що «без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину».

Ці слова можуть бути розтлумачені правозастосовними органами довільно – широко чи звужено. Наприклад, затримання судді через три години після вчинення тяжкого злочину може бути визнане таким, що сталося не «відразу ж» після його вчинення, а через шість годин після вчинення тяжкого злочину – таким, що сталося «відразу ж». Тут є корупційні та інші ризики.

Пропозиція: уточнити в Законі після слів «відразу ж» словами в дужках «(протягом доби)».

Корупціогенний фактор: широта дискреційних повноважень.

21. Частиною другою статті 128 Конституції України (в редакції Закону від 2 червня 2016 року) передбачено, що «призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом».

Будь-які винятки з правил про призначення суддів за конкурсом з часом можуть фактично перетворитися в правило. Загалом вони створюють значні корупційні ризики.

Ймовірно, це положення було додане до проекту з метою створити правові підстави для переведення суддів під час воєнних дій (зокрема в зоні АТО). Якщо це так, то безпосередньо в Конституції України і треба було зазначити, що винятки можуть бути тимчасовими і стосуватися виключно особливого періоду (чи воєнного часу), або вилучити слова «крім випадків, визначених законом».

Наразі усі винятки з правила про конкурс треба вичерпно визначити в Законі.

Корупціогенний фактор: недостатність конкурсних процедур.

Наостанок зазначу, що не бачу причин зволікати зі створенням Вищого антикорупційного суду і відкладати його створення аж на рік після набрання чинності спеціальним законом. Фактично йдеться про відкладання створення ВАС щонайменше на 2018 рік. Корупція ж руйнує державу вже сьогодні.

«Центр політико-правових реформ»

Додати коментар

Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


Захисний код
Оновити