«Відсутність незалежного суду в Україні виключає чесні і демократичні вибори» – Микола Мельник

.

Гість «Вашої Свободи»: Микола Мельник, член Конституційної асамблеї, доктор юридичних наук.

Інна Кузнецова: За тиждень перед виборами всі говорять, звичайно, про вибори. Ми ж сьогодні будемо говорити про незалежні суди. Тому що вибори бувають раз на чотири роки, а до суду людям доводиться ходити, на щастя, не всім, але щодня.
 
У ці хвилини Рада суддів України разом з Центром суддівських студій проводить круглий стіл «Моніторинг незалежності судів в Україні-2012». А вчора відбувалося засідання комісії при Конституційній асамблеї, на якому розглядався проект закону внесення змін до Конституції в частині посилення гарантій незалежності суддів.

— Пане Мельник, чи буде в Україні незалежний суд?

Відсутність незалежного суду в Україні — це зразу виключає чесні й демократичні вибори. Тому що однією з передумов розвитку демократії, у тому числі й формування органів влади, є незалежний суд. На сьогодні я можу впевнено заявити, що незалежного суду в Україні немає. Це підтверджують і дослідження, і просте спостереження за українською дійсністю.

— То Ви хочете сказати, що у нас не може бути і вільних та демократичних виборів?

Для чесності та демократичності виборів, які відбудуться 28 жовтня, немає об’єктивних передумов. Це відсутність незалежного суду. Це високий рівень корумпованості. Це ігнорування засади поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Це зосередження влади в одних руках. Це високий рівень тіньової економіки, що дозволяє «тіньове фінансування» виборчого процесу.

— Отак з першої хвилини ефіру Ви сказали, що все погано. Як би все-таки зробити так, щоб було добре?

Проблема незалежності суддів — ключова проблема правосуддя. Я сказав би, що це на сьогодні є і ключова проблема України. Це також відзначають міжнародні установи. Від цього залежить наш цивілізаційний напрям розвитку.

Про те, що суд має бути незалежним заявляли усі керівники держави, включаючи і попереднього, і нинішнього президентів. Але насправді робиться дещо інше. Наслідком судової реформи стало ще більше посилення залежності суду.

18 жовтня 2012 року відбулося засідання комісії з питань правосуддя Конституційної асамблеї. Членам цієї асамблеї було роздано проект змін до Конституції, який було підготовлено Адміністрацією Президента України. Я думаю, що ми зупинимося на цих змінах, тому що, певною мірою, це є важливим моментом.

Але я хотів би сказати, що Конституційна асамблея створена для іншого. Вона існує передусім для розробки концепції конституційної реформи, а вже потім для вироблення конкретних змін. Конституційна асамблея до сьогоднішнього дня ще не підготувала концепції розвитку правосуддя, концепції змін до Конституції в частині правосуддя. До цього тільки приступили.

До речі, на вчорашнє засідання всім членам комісії було запропоновано підготувати своє бачення розвитку організації й функціонування судової влади в Україні, запропонувати свої пропозиції щодо змін до Конституції у цій царині. Я, як член Конституційної асамблеї, також підготував і подав свої пропозиції. Моє бачення відрізняється від того, що пропонується Адміністрацією Президента.

— Голова Вищого адміністративного суду України Ігор Темкіжев вважає, що деякі покращення у роботі української судової системи можливі лише після внесення відповідних змін до Конституції України. Наскільки те, що Ви вчора побачили від Адміністрації Президента, може поліпшити ситуацію?

Я думаю, що корінним чином пропозиції Адміністрації становище поліпшити не може. Справа в тому, що проблема не в Конституції. Коли говорять про конституційну реформу і кажуть, що от ми змінимо Конституцію і відразу все налагодиться, — насправді проблема не в Конституції. Конституція у нас нормальна, вона дозволяє функціонувати суду.

— У чому?

Я хочу сказати, що люди це прекрасно розуміють. Було проведене Центром Разумкова соціологічне опитування з цього приводу із запитанням: «Скажіть, будь ласка, у чому найголовніша проблема складної соціально-економічної та політичної ситуації в Україні?». Те, що проблема полягає у недосконалості чинної Конституції, зазначили лише 4% громадян. А решта сказали, що причиною є високий рівень корупції, переважання в Україні особистих інтересів над суспільними, ігнорування представниками влади Конституції та законів, неефективне управління державою через некомпетентність її керівництва.

— Але ж, очевидно, це те ж саме, що і в судовій системі.

Це теж саме, що і в судовій системі. Люди сказали, що проблема не в Конституції, проблема не в законі, проблема у владі, в організації діяльності влади. Причина в принципах формування і в принципах функціонування державної влади.

От зараз проходять вибори, ми хочемо чи не хочемо, а будемо до них повертатися, і ви бачите, всі бачать, як формується майбутній парламент. Він створюється у такий спосіб, що його знову ж таки не можна назвати демократичним, чесним і законним, хоча багато положень самого закону...

— Керівництво держави каже, що вибори проводять незалежно, демократично. І, власне, це мета держави, щоб вибори пройшли чесно.

Це обов’язок держави — забезпечити чесні вибори. Те, що вони не так проходять, то це є фактом. І це підтверджують ті числення порушення, які мають місце. І всім про них відомо. І про формування ОВК, і ДВК. Хіба це не факт? Це факт.

— Слухач: Пане Миколо, скажіть, будь ласка, щоб не бути голослівним, які заяви Президента Ющенка були прямо протилежні його крокам у галузі реформування судочинства?

Коли був Президентом Віктор Ющенко, я працював керівником служби голови ВСУ. І дуже добре знаю ситуацію, яка складалася між судовою владою і Президентом України.

Президент України Ющенко був непослідовний у словах і діях. Як я вже казав, він, як і інші глави держави, говорив про те, що у нас має бути незалежна судова влада, разом з тим... Віктор Ющенко ініціював законопроект «Про судоустрій і статус суддів», які перетворилися у 2010 році, з певними змінами, в так звану судову реформу. До чого це привело? Ми знаємо.

Віктором Ющенком було видано указ Президента про ліквідацію Київського окружного суду і створення двох окружних судів на території міста Києва. Це було зроблено всупереч закону, який передбачає інший порядок утворення та ліквідації судів. Взагалі Конституція України не передбачає права Президента ліквідовувати суди. Віктор Ющенко це зробив.

Власне кажучи, саме при цьому Президентові відбулася значне погіршення репутації судової влади.

— Щодо того, що пропонується. Одна зі змін — це обмеження віку суддів, так?

Пропонується підвищити вік, з якого особа може бути суддею, до 30 років. Сьогодні це 25 років. І підвищити верхню межу перебування на посаді судді до 70 років (сьогодні — 65).

Я вважаю першу пропозицію обґрунтованою, тому що у 25 років людина має недостатньо життєвої мудрості та професійного досвіду для того, щоб судити. Таку пропозицію я підтримую.

А що стосується збільшення віку до 70 років — це спірне питання. Я у своїх пропозиціях це зазначаю, тому що, по-перше, треба дослідити середній вік життя, середню тривалість життя судді, по-друге, необхідно провести опитування суддів щодо цього питання, потім дослідити соціально-економічні наслідки такого рішення. Мені здається, що це неоднозначне рішення.

— З іншого боку, Адміністрація Президента пропонує призначати суддів не на 5 років, як це було раніше, а безстроково.

Багато знавців проти такого рішення. Дослідження показують, що найменше судді порушують закони та присягу саме в кінці п’ятирічного строку і перед пенсією. Перепризначення — це стримувальний чинник. Хоча у ЄС вважають, що обмеження терміну призначення судді нібито збільшує залежність.

— Порядок призначення суддів. Є в пропозиціях позбавити Верховну раду цього права.

Право безстрокового призначення пропонується надати Президенту України

Це правильно, тому що це політичний орган. І ми бачимо, що Верховна рада це інколи перетворює у таке політичне дійство, питання призначення чи звільнення судді. Але за цим проектом Адміністрації президента право безстрокового призначення пропонується надати Президенту України. Інститут Президента України, на мій погляд, це також політичний інститут. І тому, якщо вже йти...

— Хто тоді, на вашу думку, мав би це робити? Вища рада юстиції? Рада суддів?

Якби дотримувалися засади верховенства права, якби був високий розвиток демократії в Україні, то це міг би робити і президент. Але на сьогодні найкраще було б віддати цю функцію органу, який відповідає за формування суддівського корпусу — Вищій раді юстиції. Але це знову ж таки має бути справді незалежний орган. Сьогодні про Вищу раду юстиції так сказати не можна. І тому, щоб не було політичного втручання при призначенні суддів, це має робити незалежний від влади ні виконавчої, ні законодавчої орган.

Але у нас в цьому питанні склалася досить парадоксальна ситуація. У нас є два вищі органи: це Вища рада юстиції і Вища кваліфікаційна комісія, які займаються добором суддівських кадрів, формуванням суддівського корпусу. Я кажу, що я не знаю країни в Європі і в світі, де було б два органи. Моя пропозиція полягає у тому, що треба один із них ліквідувати, інший зробити нормальним, незалежним органом.

— Це Ваша пропозиція. А що передбачає законопроект?

Законопроект передбачає існування Вищої ради юстиції. Він про Вищу кваліфікаційну комісію нічого не говорить. І законопроектом Адміністрації Президента передбачається змінити порядок формування Вищої ради юстиції.

— Яким чином?

У спосіб, який пропонує Адміністрація Президента, буде виконано вимоги Венеційської комісії, будуть виконані міжнародні стандарти у галузі правосуддя. Пропонується законопроектом збільшити кількість членів Вищої ради юстиції з 18 до 20, по-друге, 12 членів Вищої ради юстиції призначати з числа суддів з’їздом суддів.

Хоча знову ж таки сьогодні на круглому столі, де я був, прозвучало, що сьогодні органи суддівського самоврядування не є незалежними, тому таке формування Вищої ради юстиції буде також залежним.

Крім того, до складу Вищої ради юстиції пропонується включати представників адвокатів, представників вищих юридичних навчальних закладів. Пропонується, щоб до складу Вищої ради юстиції входили за посадою голова КСУ, голова ВСУ, голова Ради суддів України, Генпрокурор.

Сьогодні з тих осіб до Ради входить лише голова ВСУ. Це правильно, на мій погляд, тому що він представляє судову систему. Що стосується голови КСУ, я не можу зрозуміти, як голова КСУ стосується до формування суддівського корпусу взагалі? КСУ має окрему юрисдикцію, до загальних судів ніякого стосунку не має.

Взагалі у зв’язку зі становищем, що склалася з КСУ, виникає питання про доцільність існування цього органу. Суспільна легітимність КСУ значною мірою втрачена. І люди (опитування це показують) не вірять у те, що цей орган може незалежно виконувати свої конституційні функції. Тому альтернативою може бути судова палата у складі ВСУ.

І ще одна заувага. Я також не можу зрозуміти наявність у складі Вищої ради юстиції Генерального прокурора України. Але знову ж таки прокуратура є стороною у судових процесах. І наявність у Раді керівника прокуратури може впливати на суддів.

Моя пропозиція — це позбавити Вищу раду юстиції компетенції розглядати дисциплінарні питання прокурорів. Фактично це одиниці таких питань, які за весь період розглядала Вища рада юстиції.

— Судам цілком довіряє лише 3,3% громадян. 64% або зовсім не довіряють, або переважно не довіряють.

До речі, на сьогоднішньому круглому столі були оприлюднені результати опитування громадян, безпосередньо у судах. Воно було проведене у серпні 2012 року на всій території України у всіх судах України. Було опитано понад 20 тисяч відвідувачів судів.

І от цікаво, що, за тими даними, які нам сьогодні презентували на круглому столі, на запитання «Чи можете ви сказати, що суд при розгляді вашої справи був незалежним та неупередженим і був забезпечений справедливий судовий розгляд?», «так» відповіло 56%, «скоріше так» — 22%, а «скоріше ні» чи «ні» — близько 9%.

Виникла з цього приводу на круглому столі дискусія, тому що я, як експерт, оперував іншими даними. Я запитав, за якою методикою проводилося дослідження, бо це важливо. Я знаю, що Центр Разумкова з 2001 року проводить дослідження довіри до органів державної влади, у тому числі до судів, питання щодо підтримки населенням органів влади та судів, то там цифри зовсім інші.

Скажімо, проведеним Центром Разумкова в серпні 2012 року опитуванням з’ясовано, що судам цілком довіряє лише 3,3% громадян, переважно довіряє — 23%. Водночас 64% або зовсім не довіряють, або переважно не довіряють. Тобто ось така картина за всеукраїнським соціологічним опитуванням.

— Слухач: Пане Миколо, скажіть, будь ласка, чи немає у Вас передчуття, що ми є у переддень якихось непокірних акцій? Як Ви вбачаєте, є ще якісь кроки з боку нашої влади, які можуть це прискорити і спровокувати?

Я думаю, що несправедливість судів також може спровокувати ось такий крок, про який каже наш слухач.

Я не думаю, що можуть бути якісь хвилювання суспільні. Щоб вони були спричинені, потрібні справді неординарні події, наприклад, масове порушення прав людей, грубе порушення чиїхось прав, щоб суспільство зірвалося. Наше українське суспільство досить терпляче, українці довго «запрягають».

— Члени Конституційної асамблеї однозначно працюватимуть над внесенням змін.

Для цього створена комісія.

— Але що саме могло б все-таки розв’язати проблему незалежності суддів, щоб хай би на наступні вибори українці могли йти на вибори з думкою про те, що суд незалежний?

Знову ж таки рішення теоретично просте. Що ж це, якщо не зміни до Конституції? Зміни до Конституції теж можуть бути. І в деякій частині вони потрібні.

Але я повертаюся до того, про що я казав, що проблема не в Конституції, проблема не в законі. Проблема у виконанні Конституції всіма.

Власне кажучи, якщо у нас відбуваються такі маніпуляції з самою Конституцією, коли навіть багато правників не знають, чи є легітимною сама Конституція, то це вже проблема.

Інна Кузнецова

«Радіо Свобода»

Ключові слова:

Додати коментар

Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


Захисний код
Оновити