Симуляція

.

В країні триває дискусія щодо способів чи методів реформування судової системи в Україні, яка має найнижчу ступінь довіри суспільства і яка сьогодні не дозволяє скривдити жодного із своїх. 

Микола Селюк, юрист, журналіст, полковник ЗСУ у відставці

МИКОЛА СЕЛЮК,
ЮРИСТ, ЖУРНАЛІСТ,
ПОЛКОВНИК ЗСУ У ВІДСТАВЦІ

Сповіщення суспільства нинішнім головою  Вищої ради юстиції Ігорем Бенедисюком про звільнення майже трьох сотень суддів минуло без будь-якої публічної оцінки, бо це були чи-то судді нині окупованого українського Криму,  чи-то Донбасу, яких треба було звільнити майже 2(!) роки тому за порушення присяги! І це зовсім не заслуга цього органу в очищенні судової системи.

Насправді Президент Петро Порошенко підписав укази, якими звільнив за порушення присяги  лише 86 суддів. Указом №27/2016 від 30 січня Глава держави звільнив ще й трьох суддів за неправові рішення стосовно активістів Революції Гідності. А як же решта?

Одним з методів реформування судової системи є всім відомий принцип — поновлення справедливості та невідворотності покарання за скоєні злочини, за порушення присяги судді, державного чиновника, прокурора, військовика, співробітника правоохоронних органів. Це стосується насамперед і посадових осіб держави, які відповідали за формування суддівського корпусу.

Чи потрібен суспільству орган, що “кришує”  судову систему?

Чи знає українське суспільство про тих, хто персонально відповідає за формування незалежного високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя, ухвалювати рішення стосовно порушень суддями і прокурорами? Чи здійснює суспільство хоть якийсь контроль за діями тих хто опікується підбором кадрів для судової системи?     Очевидно, що не знає і не контролює, бо ж змін у судовій системі  не спостерігається жодних, як і жодних натяків на очищення.

А такий державний орган є — Вища рада юстиції, колегіальний, постійно діючий і начебто незалежний.  Вже новий склад, нові судді, нові прокурори, нові науковці. Сформований після революції Гідності.  А здається, що орган старий, бо все по-старому. Ось погляньте.

Акція протесту проти Ківалова

Саме ця рада юстиції 4 лютого 2004 року під головуванням Сергія Ківалова ухвалила рішення про направлення подання до Верховної Ради України про звільнення з посади військового судді майора юстиції Андрія Куликова. Звісно, що А.Куликов оскаржив таке рішення і тричі Шевченківський райсуд міста Києва відмовлявся визнати рішення цієї ради незаконним. Тричі суд апеляційної інстанції скасовував таке рішення, бо вочевидь було завідомо неправосудним! Здавалось би на четвертий раз суд обєктивно врахує всі обставини справи і ухвалить законне рішення. Ні. Цього не сталось – рішення цієї ради законне і можна направляти подання до Верховної Ради України про звільнення А. Куликова з посади судді.

Але тодішній голова ВРЮ пані Лідія Ізовітова не врахувала однієї обставини — в порядку забезпечення позову суд заборонив цій раді юстиції направляти подання  про звільнення судді допоки рішення суду  не набере  законної сили. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу,  мав підтвердити законність рішення суду першої інстанції, чи як і попередні три(!) рази скасувати, або ж ухвалити нове рішення. Однак Київський апеляційний адміністративний суд не розглядав апеляційної скарги А. Куликова! То як же  так сталось? Чи то голова ради юстиції цього не знала або ж вирішили,  що  і так пройде.

Комітет   ВРУ з питань правосуддя під головуванням того ж таки С. Ківалова запропонував Верховній Раді України звільнити суддю з посади без рішення суду  апеляційної інстанції і 22 травня 2008 року парламент задовольнив подання ВРЮ! Причому в діях голови парламентського комітету очевидні ознаки службового злочину! І не одного!

Минають дні, минають ночі, місяці й роки! З того часу вже чи не з півтисячі суддів всієї вертикалі судів України, прокурорів, народних депутатів ознайомилися зі справою цього судді, ухвалювали рішення іменем України, надсилали доручення і клопотання  по справі. Роль підігруючих судді А. Куликова грали:

—  4(!) склади Вищої ради юстиції з усім апаратом ради;

— 34 судді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, судді Верховного Суду України;

—  6 (!) Генеральних  прокурорів України;

— сотня  депутатів Верховної Ради України та їх помічників, що надсилали звернення до найвищих посадових осіб держави та органів державної влади;

— Шевченківський районний суд м. Києва справу про незаконність рішення цієї ради юстиції   розглядав три (!) рази як суд першої інстанції;

— Європейський Суд з Прав Людини з 2011 року надіслав Уряду України чотири повідомлення з проханням надати інформацію та встановлював терміни. Останній термін – до 07.12.2015року.

Зі скаргами  А.Куликова та депутатськими зверненнями знайомі і в адміністрації   трьох останніх Президентів України.

Новий склад Вищої ради юстиції – бездіяльність очевидна

Новий склад Вищої ради юстиції – бездіяльність очевидна

Надія була на новий склад Вищої ради юстиції, який з великими потугами складався, обирався, призначався вже в час, коли суспільство наочно пересвідчилось в тому, що з такою судовою системою нам тільки назад у світле минуле. Тепер вже схоже, що надія не справдилась.

Ніхто далі не збирається миритися з ситуацією, яку ми маємо в судовій системі. Ніхто не дозволить далі мати судову недоторканність та демонструвати абсолютно безвідповідальну поведінку при прийнятті судових рішень», —наголосив Глава держави. Крім того, за словами Президента України П. Порошенка, нині готується Указ про звільнення ще 28 суддів, які чинили злочини при ухваленні судових рішень під час Революції Гідності. «За це має бути відповідальність»,  підкреслив Петро Порошенко.

Відомо, що  всі посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування зобовязані вести прийом громадян з питань оскарження ними дій і рішень органів державної влади. І ось приклад.

15 липня ц.р., надійшла черга здійснювати прийом громадян члену ВРЮ Гусаку М.Б., який одразу попередив представника А.Куликова про те, що згідно із автоматизованим розподілом скарг серед всіх членів цього органу, подана скарга може і не буде розподілена йому для розгляду. Суть скарги зводилась до одного питання – чому перевірка за скаргами Куликова А.В.   про незаконне звільнення з посади судді триває біля 5(!)  років? Уважно вислухавши та уточнивши окремі доводи щодо ухвалення суддями завідомо неправосудних рішень, Гусак М.Б., видно вирішив, що на краще буде, якщо автоматизована  система розподілу скарг “вибере” не його. Так і сталось.

Скаргу розглядав заступник голови ВРЮ п. Муравйов, бо ж саме він поставив підпис і, тим самим, засвідчив  повну відсутність у нових членів цього конституційного органу будь-яких спроб і намагань змінити  систему кругової поруки, що була створена попереднім складом ВРЮ, залишити все як є і обгрунтовувати свої дії аргументами попередників. Упродовж 12(!) років цей орган виявив ознаки повної   бездіяльності, суцільної тяганини і презирства до долі людини, яка наважилась назвати речі своїми іменами.   Цей орган симулював, тобто удавав, що він працездатний, а насправді він був і залишається вражений бацилою вседозволеності, непідступності і непідконтрольності суспільству.

Зокрема, в своїх скаргах до всіх членів ВРЮ України А.Куликов наводить факти шахрайств у ВАС України, коли суд свідомо, всупереч процесуальному закону, змінює підсудність і у такий спосіб робить подальший розгляд справи нікчемним, бо будь-яке наступне рішення вочевидь має бути скасованим з підстав порушення правила підсудності. Саме цей суд, позовну заяву А.Куликова де відповідачем було визначено Верховну Раду України, перенаправив для розгляду до Окружного адміністративного суду м.Києва і той суд, також в порушення процесуального закону, розпочав розгляд справи!

Тут, вочевидь  не тільки ознаки перевищення повноважень, а й  зловживання владою! Що судді цього не бачили, чи не усвідомлювали, що  прямо і однозначно йдуть на порушення закону? І усвідомлювали, і бачили, але страх втратити посаду (не совість і честь) засліплювала очі і затуманювала мізки!

Такі порушення суддями процесуального закону залишається і сьогодні  без реакції Вищої ради юстиції. Оскільки Закон зобовязує цей державний  орган здійснювати дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду, суддів вищих спеціалізованих судів, розглядати скарги на рішення про притягнення (та про відмову у притягненні) до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, то ухилення від розгляду скарги є прямою ознакою бездіяльності органу державної влади.

У своєму листі п. Муравйов повідомляє, що перевірка за скаргами Куликова А.В. станом на 19.08.2015 р. ще не завершена, але не зазначає кому доручено таку перевірку і чи є рішення ВРЮ з цього приводу, бо ж Конституція та закони України однозначно визначають принцип колегіальності та відповідного реагування цього конституційного органу на порушення, які були допущені суддями ВАС України.

Свідоме порушення п. Муравйовим присяги члена ВРЮ, намагання приховати  порушення законів України суддями ВАС України, привласнення повноважень, які йому не належать засвідчує невідповідність займаній посаді.  Тут є деяке пояснення – заступник голови ВРЮ Муравйов О.В. є суддею Вищого адміністративного суду України.

Акти Вищої ради юстиції – чи самоуправство?

Акти Вищої ради юстиції – чи самоуправство?

Закон України ,,Про Вищу раду юстиції “  визначає  виключний перелік актів які приймає ВРЮ, не згадує про  будь-які листи  і не уповноважує ані голову цієї ради, ані будь-кого із заступників голови надсилати листи скаржникам. Має бути рішення колегіального органу! Позитивне чи негативне, але рішення!

Оскільки, скарги А.Куликова належним чином не розглянуті, рішення ВРЮ по жодній з них немає і у такий спосіб, його позбавлено права звернутися до суду щодо  оскарження актів цього органу.

28 серпня минулого року А. Куликов завчасно повідомивши голову ВРЮ І. Бенедисюка про приїзд до Києва, прибув для надання особистих пояснень та ознайомлення з матеріалами перевірки. Дивно, але це насправді так! З0 вересня 2010 року ВАС України зобовязав ВРЮ розглянути скаргу А. Куликова до Президента України і з того часу жодних рішень цей орган не ухвалював! Більш того, Куликову і  не пропонували надати якісь пояснення. Ось він і приїхав зі славного міста Дніпропетровська, чим збентежив працівників апарату ради. Ані начальник відділу, ані начальник управління з прийому громадян не змогли пояснити чому А.Куликову не можна ознайомитись з матеріалами перевірки за його  скаргою, кому доручено перевірку, чи взагалі вона проводиться чи ні?

Ніхто не хотів приймати рішення! Подані в цей же день  скарги А. Куликова та його представника на встановлений в державному органі режим засекреченої інформації про особу, щодо якої проводиться перевірка, справили враження на когось із членів ради вибуху  надвеликої потужності! Вже через три(!) години надійшов телефонний дзвінок про те, що скарги розглянуті і можна отримати відповідь!

Схоже, що такі скарги дійсно паралізували розум і спроможність приймати законні рішення. Справді – поспішиш – людей насмішиш. Ось що написав все той же пан Муравйов – “…надання для ознайомлення матеріалів перевірок ВРЮ особам, за зверненнями (правильно – за скаргами М.С.) яких ці перевірки здійснюються, нормами чинного законодавства України не передбачено…”.

Видно забув, не знає чи давно читав цей пан Конституцію України, яка визначає принцип верховенства права та зобовязує державу відповідати за свою діяльність перед людиною. Ну хто ж його спитає, хіба що колеги подумки подумають, але не спитають.  Знову ж таки дивно, а може злочинно? Особа, стосовно якої порушено кримінальне провадження має ознайомитись (суд зобовязує) з усіма матеріалами справи, а особа яка звернулась зі скаргою до Президента України – не має права ознайомитись з матеріалами справи!

А ось як говорить Закон України “Про судоустрій” (Стаття 94). – 12.

  1. Суддя, стосовно якого розглядається питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, та/або його представник мають право надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання і відводи.

Що скаже на це пан Муравйов?

Стає зрозумілий заголовок статті. Можливо цей конституційний орган ухиляється від виконання судового рішення, чи саботує, чи  просто дискредитує себе і владу в Україні? Можливо і перше, і друге, і третє.

Суспільство має допомогти одужати цьому органу, який схоже паралізований своєю величчю, недоступністю та засекреченостю від простого україня.

Чи порушив суддя А. Куликов присягу судді і  чи не порушують присягу члени Вищої ради юстиції ? 

Згідно  з рішенням Вищої ради юстиції від 04 лютого 2004 року звільнення Куликова А.В. з посади судді було здійснено оскільки  він  не ходить на службові наради до голови суду,  не виконує його вказівки по розгляду справ та порушив кримінальну справу щодо  нього за перешкоджання  по здійсненню правосуддя.

Окрім того, Постановою  від 24 червня 2003 року Куликов свідомо порушив Ухвалу військового апеляційного суду Південного регіону від 04 липня того ж року, що є неможливим в принципі та свідчить про свідоме шахраювання рішення ВРЮ. До того ж, згідно службових характеристик наданих головою суду, А.Куликов характеризується негативно і це при тому, що за півроку до складання першої негативної характеристики  він характеризувався позитивно та був обраний суддею безсстроково!

Вказане рішення ВРЮ вочевидь є  протизаконним оскільки визнання хоча б одного обвинувачення, що ставляться Куликову у провину протиправним, скасуванню підлягає все зазначене  рішення. Згідно останнього рішення суду (постанова Шевченківського райсуду м. Києва від 13.07.2007 р. ), яке є третім рішенням суду першої інстанції   і яке по сьогодні залишається в силі, мотивувальна частина якого займає лише один рядок та доводить  ту обставину, що вищезазначені звинувачення А.Куликова не відповідають дійсності.

Справа за позовом Куликова А.В. на вказане рішення ВРЮ знаходиться на четвертому колі cудового розгляду, а справа за позовом до Верховної Ради України на  незаконне звільнення з посади судді, ВАС України на догоду цій самій раді юстиції  перенаправив для розгляду до районного суду.

Так, зокрема,  ВРЮ  покриває порушення суддів Київського апеляційного адміністративного суду   Попович О.В., Бистрик Г.М., Усенко В.Г., які попередньо вступивши у змову з представником ВРЮ Малиновською В.М. ( зараз суддя Шевченківського райсуду Києва), 07 липня 2008 року провели судове засідання на годину раніше призначеного судом часу і у такий спосіб позбавили Куликова права в судовому засіданні заявити   про змову Ізовітової-Ківалова. Саме ці державні службовці найвищого рангу, всупереч рішенню суду про заборону передачі його документів на звільнення до рішення суду апеляційної інстанції, подали їх до Верховної Ради України та   звільнили з посади судді. Вказане рішення    суду було скасовано.

ВРЮ покриває порушення суддів Київського апеляційного адміністративного суду Василенко Я.М., Умнової О.В., Кузьменко В.В., які на четвертому апеляційному розгляді справи Куликова за його позовом на рішення ВРЮ від 04 лютого 2004 року  приховали  рішення суду, яке і до сьогодн залишається   невідомим, бо воно або відсутнє або є очевидно протизаконним.

ВРЮ покриває порушення  суддів ВАС України, які сховали касаційну скаргу Куликова на рішення Київського апеляційного адміністративного суду  ( оскарження рішення Василенко, Умнової , Кузьменко ), і у такий спосіб позбавили Куликова права на касаційне оскарження рішення суду.

ВРЮ покриває порушення суддів ВАС України Масло І.В., Веденяпіна О.А.,Кравцова О.В., Олексієнка М.М., Сороки М.О., які 29 травня 2012 року своєю ухвалою направили справу за позовом Куликова на постанову Верховної Ради України від 22 травня 2008 року про звільнення його з посади судді до Окружного адміністративного суду Києва.  Вказаним рішенням цього суду фактично повністю блокується подальший розгляд справи, оскільки будь-яке рішення, що буде в подальшому ухвалене по суті справи підлягає скасуванню, як таке що винесено з порушенням правил підсудності.

ВРЮ покриває порушення суддів Окружного адміністративного суду Києва Арсірія Р.О., Катющенко В.М., Маруліної Л.О. які всупереч процесуальному  законодавству розпочали розгляд справи підсудної ВАС України.

ВРЮ покриває порушення попереднього керівництва   ради щодо з’ясування, хто з попереднього її керівництва перешкоджав у відкритому та своєчасному проведення перевірки, яка триває шостий рік та продовжується цим складом ВРЮ.

Перевірка, яка розпочалася у жовтні 2010 рокуїї тривалість та зухвала тяганина свідчить про свідоме її затягування попереднім керівництвом ради юстиції  та є  підтвердженням особистих мотивів керівництва ВРЮ щодо помсти Куликову з боку пані Ізовітової Л.П..  Саме Ізовітова у 2003-2004 рр. проводила перевірку дисциплінарної справи судді Куликова. Це до неї зверталися з проханнями про допомогу голові суду позбутися занадто самостійного судді.

«Присягаю сумлінно, чесно і неупереджено здійснювати повноваження члена Вищої ради юстиції для забезпечення формування чесного, високопрофесійного, незалежного корпусу суддів з метою додержання закону та етики в діяльності суддів і прокурорів» – саме такий текст присяги прописаний у законі. Та хто ж визначить порушення присяги членами цього конституційного органу?

22 вересня 2015 року Куликов звернувся до всіх членів ВРЮ (до кожного окремо) щодо подолання корупції у керівництві  ради, яке відверто ігнорує вимоги законодавства України щодо діяльності цього органу з метою встановлення в країні вибіркового правосуддя, збереження старої системи кругової поруки та корупції в судовій системі України.

Хто керує радою? 

Можливо доля колишнього військового судді Дніпропетровського гарнізону, майора юстиції Андрія Куликова не всім і відома, але достеменно відома колишньому військовому судді Київського гарнізону, також майору юстиції Ігорю Бенедисюку, нинішньому керівникові Вищої ради юстиції.

15 липня 2015р., 25 серпня 2015 р. та 28 серпня 2015 р.  я безпосередньо  звертався до керівництва ВРЮ і жодне звернення не було належним чином розглянуте.  Два члени ВРЮ – Гусак М.Б. і Бенедисюк І.М. упродовж однієї години, кожен окремо, в ході особистого прийому  всю історію суддді вже чули.

І який результат  – 4(!) відповіді за за 6(!) місяців від  голови  ради Бенедисюка і заступника голови п. Муравйова ні про що. Як називається така робота?

Військові судді, як і всі військовослужбовці зобов’язані  у  своїй діяльності дотримуватись військових статутів та законів України “ Про Збройні Сили України ”, “ Про оборону ”, “ Про загальний військовий обов’язок і військову службу ”, беззастережно виконувати накази командирів і начальників. Як і кожен лейтенант хоче стати капітаном, так і кожен  майор хоче стати полковником, а для цього треба виконувати будь-які  вказівки старших за посадою і званням начальників і командирів.

І ця норма поширювалась і на військових суддів,  яких від такої залежності  захищав, умовно кажучи,  закон “ Про статус суддів ”, процесуальні закони та Конституція України. Одні військові судді обирали для себе військову кар’єру у поєднанні із суддівською, інші обирали шлях дотримання вищого закону – совісті і честі.

Вже в далекому 1995 році військовий  суддя Київського гарнізону старший лейтенант Бенедисюк І.М., якого дивним чином  в 1994 році з Російської Федерації було переведено до військового суду Київського гарнізону, розглядав справу незаконності звільнення з посади заступника начальника управління кадрів Міністетства оборони України за скороченням штатів та призначення з пониженням на 8(!) службових щаблів. І визнав такі дії генералів законними!

Колишній Генеральний прокурор України Григорій Трохимович Ворсінов двічі вносив протест до військової колегії  і до пленуму Верховного Суду України про незаконність    судового рішення  старшого лейтенанта-судді.

Виступ цього заступника начальника управління кадрів Міністетства оборони України упродовж 25 (!) хвилин слухали більше сотні(!) суддів Верховного Суду України, які врешті решт піддалися тиску генералів-суддів військової колегії. Постановою від 27.12.1996 року повторний протест було відхилено. Уже і військових судів немає, а військові судді чи-то в запасі, чи-то у відставці  знову виконують чиїсь вказівки.  Так звикли, бо ж вони чи-то судді, чи-то військові.

Набивши руку на розгляді судових справ у військових трибуналах ( судах) І.Бенедисюк дослужився лише до “майора” і змінивши фах став “спеціалістом” з розгляду господарських спорів, одночасно ставши заслуженим юристом.

Очевидно, що допоки такий конституційний орган, як Вища ради юстиції буде очолювати майор юстиції,  сподіватись на те, що   принцип верховенства права та відповідальності держави за свою діяльність перед людиною буде визначальним в діяльності цього органу, марно. 

Микола Селюк, член Українського юридичного товариства,
юрист і правозахисник, полковник у відставці

UkrPress.Info

Ключові слова:

Додати коментар

Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


Захисний код
Оновити