Процесуальні порушення у справі К.: винуватого доведеться виправдати, а невинуватому – сплатити компенсацію

.

Події із затриманнями громадянина К. показали суспільству всі проблеми в сфері кримінальної юстиції щодо численних порушень прав людини, про які знають адвокати, правозахисники і експерти і з якими зіштовхуються щоденно по всій країні.

Коли ці порушення стосуються пересічної людини, влада закриває на них очі, сподіваючись на те, що поки справа дійде, скажімо, до Європейського суду з прав людини, то або ішак здохне, або... ну, далі ви знаєте.

Але в даному випадку ситуація інакша – і рішення ЄСПЛ по К. щодо порушення права на справедливий суд може з’явитися так само миттєво, як воно колись з’явилось у справі Луценко проти України.

1. Слідчі прокуратури та СБУ не мали права проводити будь-які дії у цьому провадженні. Інкриміновані К. дії, а саме розкрадання майна (ст. 191 КК), створення ОЗУ (ст. 255 КК), викрадення людини (ст. 349 КК) повинні розслідуватися слідчими міліції (так говорить стаття 216 КПК).

Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, дійсно уповноважений доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування (ч. 2 ст. 36 КПК), але лише тому органу, який визначений у ст. 216 КПК. Частина 5 ст. 36 передбачає, що Генеральний прокурор України, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у т.ч. слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. Але в даному випадку про неефективне розслідування ще не йдеться, чи не так?

Порушення принципу підслідності означає те саме, якби раптом доручити податковій міліції розслідувати терористичний акт, а Національному антикорупційному бюро – зґвалтування. Іншими словами, як не може підсудний обрати собі суддю, так не може влада обрати на свій розсуд слідчого: кожен слідчий, прокурор і суддя діють виключно в межах повноважень, визначених законом. Це прямо визначено у ст. 19 Конституції України.

2. Тримати затриманого К. в СІЗО СБУ також є порушенням, таким самим, як, скажімо, відправити його для тримання відразу у в'язницю, у дисбат чи "на підвал" у Донецьк.

Закон «Про попереднє ув’язнення» (ст. 8) чітко передбачає, що установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.

3. Затримання відбулося без ордеру суду (ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу - ст. 190 КПК). А затримувати за статтею 208 КПК (на місці вчинення злочину) слідчі не могли, тому що інкриміновані події відбувалися півроку тому і жодних передбачених цією статтею підстав не було.

Так, згідно із ст. 208 КПК, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;

3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Цим порушено особисту свободу, гарантовану статтею 29 Конституції. До речі, як і під час публічного затримання Бочковського на засіданні Уряду, коли прем’єр-міністр А.Яценюк і міністр внутрішніх справ А.Аваков фактично стали співучасниками такого порушення.

4. Судячи з поширеного в мережі відео, під час затримання К. не повідомили підстави для цього і права затриманої особи. Чим порушили передбачене КПК право бути повідомленим про підстави затримання.

5. Протягом 2 годин після затримання не був повідомлений про факт затримання центр правової допомоги і не забезпечено доступ захисника. Цим ще раз порушено право на захист.

6. Незаконним, скоріше за все, як це випливає із поширених в мережі коментарів, було і проведення обшуку, оскільки проводилося на підставі рішення суду про обшук в помешканні сторонньої особи. У рішенні суду взагалі не вказано конкретних речей, які хотіли знайти під час обшуку, а шукати «що-небудь цікаве» КПК не дозволяє. Цим порушено конституційну гарантію недоторканності житла (стаття 30) і право власності (стаття 40). 

Олександр Банчук, Микола Хавронюк

«Центр політико-правових реформ»

Ключові слова:

Додати коментар

Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


Захисний код
Оновити