Привілей для держслужбовців

.

Микола МЕЛЬНИК: «За логікою рішення, якби оподатковувалися усі пенсії, то порушення принципу рівності не було б»

ОКРЕМА ДУМКА

судді Конституційного Суду України МЕЛЬНИКА М.І. стосовно рішення Конституційного Суду України у справі про оподаткування пенсій і щомісячного довічного грошового утримання

melnyk25Конституційний Суд України у Рішенні від 27 лютого 2018 року №1-рп/2018 визнав таким, що не відпо­відає Конституції України (є неконсти­туційним), положення абзацу першого пп.164.2.19 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, на­раховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує 10 розмірів про­житкового мінімуму для осіб, які втра­тили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, — у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковують­ся в країні їх виплати.

Вважаю Рішення необгрунтованим з огляду на таке.

1. Однією з підстав для висновку про неконституційність положення Кодексу щодо оподаткування пенсій, починаючи від певної суми (більше де­сяти розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розрахунку на місяць), Суд визнав порушення конституційного прин­ципу рівності за майновою ознакою, передбаченого чч.1, 2 ст.24 Основного Закону України.

Суть такого порушення принци­пу рівності, на думку Суду, полягає у тому, що громадянин, розмір пенсії якого перевищує вказану суму (сьо­годні — 13730 гривень), повинен спла­чувати податок, а громадянин, розмір пенсії якого є нижчим цієї суми, звіль­нений від такого оподаткування. Суд зазначив, що застосований законодав­цем підхід до визначення категорій (груп) пенсіонерів, пенсії яких підля­гають оподаткуванню, свідчить про порушення такого принципу (пп.4.4 п.4 мотивувальної частини Рішення).

На мій погляд, Суд, по-перше, недо­статньо і непереконливо обґрунтував свій висновок, а по-друге, він супере­чить іншим юридичним позиціям, на яких базується Рішення. Зокрема, йдеться про принцип верховенства права, який, на думку Суду, також було порушено встановленням оподатку­вання пенсій, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Суд особливо наголосив, що відповід­но до принципу верховенства права закони мають бути проникнуті перед­усім ідеєю соціальної справедливості. У сфері пенсійного забезпечення Суд вважає справедливим такий підхід законодавця, за якого забезпечуєть­ся пропорційне співвідношення між страховими внесками та призначеним розміром пенсійних виплат, а застра­хована особа може безперешкодно ре­алізувати своє право на пенсію у пов­ному обсязі (пп.4.3 п.4 мотивувальної частини Рішення).

Разом з тим Суд не врахував інший важливий момент, який стосується принципу справедливості у сфері пен­сійного забезпечення. Адже він визнав порушенням принципу рівності ситу­ацію, за якої оподатковуються пенсії великого розміру і не оподатковуються пенсії малого розміру. Тобто, за логі­кою Рішення, якби оподатковувалися усі пенсії, то порушення принципу рівності не було б. Виникає запитан­ня: наскільки справедливим був би такий підхід?

Крім того, Суд не врахував соці­ально-економічних обставин запро­вадження оподаткування пенсій зна­чного розміру, а саме — зумовленість цього заходу фінансовою кризою та необхідністю збалансування доходів і витрат бюджету для підняття рівня соціального захисту менш матеріаль­но забезпечених громадян України. Суд також залишив поза увагою свої попередні юридичні позиції, зокрема, про те, що:

додержання конституційних прин­ципів соціальної і правової держави, верховенства права (ст.1, ч.1 ст.8 Основ­ного Закону України) обумовлює здій­снення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах спра­ведливості та розмірності з урахуван­ням обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадя­нину України (абз.8 пп.2.1 п.2 мотиву­вальної частини Рішення від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011);

соціальна держава зобов'язана від­повідним чином регулювати економіч­ні процеси, встановлювати і застосову­вати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян (абз.3 пп.4.1 п.4 мотивуваль­ної частини Рішення від 17 березня 2005 року №1-рп/2005);

право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з економіч­ною доцільністю, соціально-економіч­ними обставинами, з фінансовими можливостями держави у той чи ін­ший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно- правових актів (абз.4 п.3 мотивуваль­ної частини Рішення від 19 червня 2001 року №9-рп/2001).

Таким чином, застосований Судом у Рішенні підхід суперечить його по­переднім юридичним позиціям щодо конституційно визначених засад со­ціальної справедливості та рівності, допустимості запровадження законо­давцем пропорційних й ефективних форм перерозподілу суспільного до­ходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, насамперед менш соці­ально захищених пенсіонерів, яких в Україні є переважна більшість та яких не стосуються визнане Судом некон­ституційним положення Кодексу щодо оподаткування пенсій.

Такий підхід Суду, навпаки, мож­на розглядати як фактичне запрова­дження пільги (привілею) за ознакою майнового стану (переважно для колишніх державних службовців, інших найбільш матеріально забезпечених пенсіонерів) у вигляді заборони при законодавчому регулюванні передба­чати оподаткування значних пенсій, які отримуються з Пенсійного фонду України чи бюджету.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини виходить з того, що ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основопо­ложних свобод 1950 року не гарантує права на будь-які соціальні виплати у певному розмірі як такого. Так, у рішенні у справі «Великода проти України» від 3 червня 2014 року (пп.27, 28) Європейський суд з прав людини зазначив, що «зменшення пенсії за­явниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зі­ткнулася держава. За відсутності будь- яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважає, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю».

2. Спірним видається також твер­дження Суду про неконституційність положення абз.8 пп.164.2.19 п.164.2 ст.164 Кодексу через те, що після за­провадження з 1 липня 2014 року опо­даткування пенсій (з певного розміру) Верховна Рада України тричі зміню­вала суми пенсій, які підлягають опо­даткуванню. За юридичною позицією Суду, внесення цих змін суперечить таким елементам конституційного принципу верховенства права, як правова визначеність, правова перед­бачуваність, правомірні очікування та справедливість, а отже, є підставою для визнання вказаного положення Кодексу таким, що не відповідає ч.1 ст.8 Основного Закону України (пп.4.3 п.4 мотивувальної частини Рішення).

З таким підходом Суду складно по­годитись з огляду на його правову і со­ціальну вразливість, а також на те, що принцип верховенства права у цьому разі зазнав порушення лише тому, що парламент тричі після запровадження оподаткування пенсій певного розмі­ру змінював цей розмір (до речі, у бік збільшення). Отже, за логікою Суду, якби розмір оподатковуваної пенсії з 1 червня 2014 року не зазнавав змін, то й не було б порушення принципу верховенства права. На мій погляд, це є хибним, оскільки в результаті усіх цих змін збільшувався розмір пенсії, яка підлягала оподаткуванню, а отже, зменшувалась кількість пенсіонерів, на яких поширювалося таке оподат­кування.

3. Ще однією підставою для визнан­ня неконституційним положення щодо оподаткування пенсій Суд ви­знав те, що пенсія — це не дохід, а один з видів соціальних виплат у розумінні ст.46 Конституції України (пп.4.5 п.4 мотивувальної частини Рішення).

Однак Суд не навів переконливих аргументів на користь такого висно­вку.

По-перше, визнання пенсії одним із видів соціальних виплат у контексті приписів ст.46 Конституції України зовсім не означає, що вони не є ма­теріальним доходом для відповідних категорій осіб, яким вони призначені. Для підтвердження свого висновку Суд щонайменше мав дослідити пра­вову природу доходу, у тому числі у контексті податкового законодавства.

По-друге, свій висновок Суд під­кріпив посиланням на те, що він узяв до уваги аналіз міжнародної практики. Але міжнародна практика у питан­ні оподаткування пенсій не є одно­значною — у більшості європейських держав пенсійні виплати з державних фондів, сформованих на основі солі­дарної системи, визнаються доходом, який підлягає оподаткуванню подат­ком на доходи фізичних осіб (зокре­ма, пенсії оподатковуються в Австрії, Болгарії, Великобританії, Естонії, Іс­панії, Латвії, Мальті, Молдові, Руму­нії, Словенії, Франції, ФРН, Швеції, Швейцарії).

У практиці Європейського суду з прав людини пенсія фактично є до­ходом, майновим правом у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основопо­ложних свобод 1950 року (п.26 рішен­ня у справі «Фабіан проти Угорщини» від 15 грудня 2015 року, п.31 рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року), пропорційним між вимогами загаль­ного інтересу суспільства та вимога­ми щодо захисту основоположних прав особи, легітимне обмеження якого допускається.

Таким чином, на мій погляд, при ухваленні Рішення не було дотрима­но правових засад діяльності Суду, які передбачають повний і всебічний розгляд справи, а також обґрунтова­ності ухвалених Судом рішень (ч.2 ст.147 Конституції України, ст.2 Закону України «Про Конституційний Суд України»).

«Закон і бізнес», №11 - 12 (1361-1362) 24 — 30 березня 2018 року. С. 19.

Додати коментар

Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


Захисний код
Оновити