План розвитку промисловості України та збільшення кількості робочих місць. Пріоритети

.

Перед тим, як перейти до викладу нашого бачення Плану Дій по розвитку промисловості України, слід звернути увагу на наступні аксіоми:

НАЦІОНАЛЬНЕ БАГАТСТВО країни НЕ СТВОРЮЄТЬСЯ її територією і її урядом!

– Національне багатство НЕ ВИНИКАЄ САМО СОБОЮ із природних ресурсів країни, робочої сили, наявності підприємств, процентних ставок чи курсів валют!

– Національне процвітання НЕ МОЖНА УСПАДКУВАТИ – воно повинне створюватись ЩОДНЯ!

ЄДИНЕ ДЖЕРЕЛО БЛАГОПОЛУЧЧЯ КРАЇНИ І НАКОПИЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАГАТСТВА – це національні (державні та приватні) корпорації, підприємства та підприємці, які здатні ефективно конкурувати на внутрішньому та зовнішніх ринках.

– Лише КОНКУРЕНТОЗДАТНІ національні підприємства, корпорації та підприємці здатні створювати все більше і більше робочих місць. А тому, шлях до накопичення національного багатства пролягає через успішний та конкурентоздатний національний бізнес, знання кожним особливостей свого діла, наполегливу щоденну працю і розуміння ринків збуту своєї продукції.

РОБОТА не виникає невідомо звідки, або сама по собі.

РОБОТА створюється: 1) людьми особисто (самозайняті особи, сімейний та малий бізнес), 2) державою (органи державного управління, місцеві адміністрації, державні установи та організації, державні та комунальні підприємства, армія, міліція, суди, прокуратура), 3) наявними у державі приватними підприємствами та корпораціями.

– Ресурс уряду для створення роботи обмежується бюджетними об’ємами.

– Будь-який уряд не може обійтись без необхідного ресурсу для створення роботи, яким володіють приватні підприємства, корпорації та люди.

– Уряд вчиняє прямий злочин проти національної економіки, національної промисловості та свого народу коли створює будь-які обмеження для бізнесу, або приватних осіб щодо самозабезпечення себе роботою.

– Створивши будь-якими своїми діями обмеження для створення роботи, уряд провокує нестабільність, невпевненість у завтрашньому дні і бунт, а тому, жодних виправдань цьому немає.

– Де-факто, податки в країні платять вироблені людьми і компаніями на території країни товари та надані послуги.

– Байдуже ставлення зі сторони влади до знищення вітчизняних підприємств та вітчизняного підприємництва є прямою причиною бідності кожного українця, адже в цьому випадку не лише припиняють діяльність окремі підприємства та їхні працівники втрачають роботу, але й на державу лягає додатковий тягар по наданню допомоги людям які втратили роботу, наданню допомоги усім тим, хто знаходився у прямому чи опосередкованому виробничому ланцюгу із знищеним підприємством. Взяти ж кошти на допомогу держава може лише у тих, хто ще працює. Крім того, державі ще й необхідно компенсувати ту частину надходжень до бюджету, яку вносили працюючі підприємства, утримувати державний апарат, армію, міліцію, вчителів, лікарів, пенсіонерів та ін. Таким чином, податки на працюючих зростають і, чим менше працюючих, тим більший податковий тиск на кожне працююче підприємство і на кожного українця.

– У цей складний для України час слід віддати належне вітчизняним виробникам - малому, середньому та великому бізнесу, які реально виконують важливі соціально-економічні функції - зберігають робочі місця, дають людям роботу, наповнюють державний та місцеві бюджети, а також постійно шукають нові ринки збуту для вітчизняної продукції. На наш погляд, українська держава повинна глибоко проаналізувати досвід крупного вітчизняного бізнесу по створенню транснаціональних корпорацій з центром прийняття рішень в Україні. На основі проведеного аналізу на державному рівні повинен бути розроблений механізм реального об’єднання державних можливостей із зусиллями малого, середнього та великого бізнесу для забезпечення національного ринку необхідними товарами та послугами, а також механізм загальнонаціональних узгоджених системних дій по завоювання зовнішніх ринків та зміцненню позицій України на цих ринках. Однією з організаційних форм об’єднання державних можливостей із зусиллями та можливостями бізнесу, яка позволить в подальшому забезпечити рівноправність та довіру у стосунках держави і бізнесу, а також справедливий розподіл отриманого доходу в залежності від реального та оціненого вкладу кожної із сторін, як на наш погляд, є кооперація. Разом з тим, українська держава повинна допомагати та підтримувати зусилля будь-кого з українського та іноземного бізнесу, в тому числі національних олігархів, які направлені на створення в Україні нових робочих місць та пошук нових зовнішніх ринків збуту виробленої вітчизняної продукції.

– Україна та український бізнес повинні навчитись успішно торгувати з тими країнами з ким вигідно торгувати, не зважаючи на існуючі особистісні, політичні та ідеологічні протиріччя. Щоб реалізувати такий підхід на практиці Україна повинна налагодити стосунки з багатьма країнами, перетворивши їх в зацікавлених споживачів своєї продукції.

В умовах існуючого соціально-економічного колапсу, загрози незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України, відсутності у державі необхідних фінансових та технологічних ресурсів ми повинні ФОКУСУВАТИСЯ НА ПРІОРИТЕТАХ! До наших стратегічних пріоритетів відносяться пріоритети ціленаправленого розвитку економіки та промисловості. Події останніх місяців змушують нас віднести до стратегічно важливих для України пріоритетів також пріоритет створення ємкого внутрішнього ринку споживання продукції національних виробників та пошук нових зовнішніх ринків збуту.

Першочерговими діями, які забезпечать розвиток промисловості України та початок підйому економіки і які містяться у розробленому «Плані розвитку промисловості України та збільшення кількості робочих місць», повинні стати:

1. Відміна дії Закону України «Про здійснення державних закупівель» в існуючій редакції. Перший варіант використання цього Закону полягає у тому, що допущені владою до участі в тендерах посередники заробляють 200-700% від цін реальних вітчизняних виробників чи постачальників товарів, робіт та послуг, не допускаючи, у той же час, самих виробників до участі в тендерах. Як правило, у більшості випадків, із самими виробниками ці посередники так повністю і не розраховуються. Другий варіант можливої перемоги вітчизняних виробників у тендерах пролягає через їхні зобов’язання надати «відкат» посередникам від влади у розмірі 30-70%. Таким чином, цей Закон дозволяє, щоб державні гроші осідали у приватних кишенях конкретних осіб, а у реальних національних товаровиробників виникали проблеми з обіговими коштами, із неможливістю виплати зарплат, неможливістю закупівлі сировини та матеріалів, що, у свою чергу призводить до скорочення виробництва та звільнення працівників. Крім того, така організація державних закупівель фактично робить виробників злочинцями, яким у будь-який момент можуть пред’явити звинувачення. Якщо подивитись на тему державних закупівель з іншої сторони, то ми побачимо реальне джерело грошей які збираються у вигляді «відкатів» та через посередників, розмір якого сягає приблизно 200-225 млрд. гривень. У зв’язку з цим виникають цілком логічні запитання: «Де і в кого ці 200-225 млрд. гривень?», «Навіщо Україна позичає гроші за кордоном на погашення внутрішніх боргів та вирішення соціальних зобов’язань перед населенням, якщо ці гроші можна знайти в самій Україні?». Прийняття державного рішення по цьому пункту на усі 100% відповідає реалізації християнської заповіді «не вкради».

2. Прийняття Закону, яким буде запроваджено персональну та колективну кримінальну відповідальність за невиконання державою, окремими державними органами чи окремими чиновниками взятих фінансових зобов’язань перед підприємствами, установами, організаціями чи громадянами України. У нашій країні склалась дуже дивна ситуація, коли існує кримінальна відповідальність бізнесу за невиплату зарплати та за несплату податків, однак, у той же час, відсутня дзеркальна відповідальність членів уряду, окремих міністерств, відомств, державних органів та окремих чиновників за невиконання державою своїх фінансових зобов’язань перед підприємствами, установами, організаціями чи громадянами України. Прикладами реальної безвідповідальності та безкарності влади можуть слугувати випадки затримки з виплатами зарплат державним службовцям, невиплати платежів по догляду за дитиною, неповернення підприємствам експортного ПДВ та безліч інших прикладів. Державним чиновникам абсолютно байдуже, що із-за невиконання державою чи державними органами своїх фінансових зобов’язань страждають підприємства та трудові колективи, у національних товаровиробників виникають проблеми з обіговими коштами, виникає неможливість виплати зарплат, неможливість закупівлі сировини та матеріалів, що, у свою чергу призводить до неможливості сплати податків, до скорочення виробництва та звільнення працівників. Державним чиновникам байдуже, що із-за невиконання державою своїх фінансових зобов’язань зупиняються підприємства, що керівники підприємств притягуються до кримінальної відповідальності за несплату податків та несвоєчасну виплату зарплат. Державним чиновникам байдуже, оскільки вони на 100% впевнені у своїй безкарності. Ми повинні вивести їх з цього стану байдужості і під тиском кримінальної відповідальності змусити виконувати свої зобов’язання. Якщо ми говоримо про відповідальну владу у країні, про передбачену Конституцією України рівність державної, колективної та приватної форм власності, значить, ми повинні вирішити питання персональної та колективної кримінальної відповідальності членів Уряду, працівників міністерств, відомств та державних органів. Для прикладу, якщо Прем’єр-міністр буде бачити, що Кабмін чи якесь міністерство реально не зможе виконати передбачені фінансові зобов’язання, то, у такому випадку, він змушений буде, як мінімум, ініціювати перегляд закону «Про Державний бюджет» для того щоб зняти із себе та інших винних кримінальну відповідальність за несвоєчасне виконання державою взятих на себе фінансових зобов’язань. Запровадження такої відповідальності зробить нашу владу дуже відповідальною, дуже прозорою та чесною.

3. Вимога до чинної влади забрати з міністерств, відомств, державних адміністрацій, державних та комунальних підприємств своїх «смотрящих». Завдання усіх «смотрящих», як ми усі бачимо, полягає в контролі фінансових потоків та організації крадіжки максимально можливої кількості державних і комунальних грошей через створення відповідних злочинних та корупційних схем. Якщо влада хоче відмежуватися від злочинних дій «смотрящих», вона повинна їх прибрати та надати їхнім діям належну правову оцінку.

4. Аналіз усіх фінансових зобов’язань держави та відкрите пояснення влади народу України щодо можливості чи неможливості виконання кожного із них, виходячи з реального стану економіки. Влада повинна чесно сказати народу України про реальний стан в економіці, фінансах та промисловості країни та аргументовано пояснити, які саме зобов’язання вона в стані реально виконати.

5. Суттєве скорочення роздутого штату органів міліції, спецпідрозділів та внутрішніх військ, утримання яких оплачується з державного бюджету. При відсутності у державі фінансів владі потрібно не лише думати про захист «свого заду», а про народ України який довірив окремим політикам реалізувати їх передвиборні обіцянки та про національний бізнес, який є єдиним джерелом накопичення національного багатства.

6. Суттєве скорочення штату державних органів, які контролюють бізнес, та одночасне запровадження відповідальності самого бізнесу за безпечність продукції. Зняття усіх регуляторних та адміністративних бар’єрів, які перешкоджають нормальній роботі та розвитку підприємств, спрощення податкової звітності та податкового адміністрування.

Завдання № 1 по цьому напряму – відсторонити чиновників від регулювання підприємницької діяльності (так як чиновники не знають як заробляються гроші, як створюються робочі місця і не несуть жодної відповідальності за розвиток бізнесу), передавши цю функцію створеному спільно державою та бізнесом Комітету з покращення інвестиційного середовища України.

7. Введення заборони на проведення протягом найближчих 3 років податкових перевірок підприємств малого та середнього бізнесу.

8. Детальний (виражений в об’ємах та грошах) аналіз залежності України від поставок сировини, продукції та певних груп товарів з окремих країн світу. Ціль аналізу – виявити пряму залежність та розробити загальноукраїнський План Дій по уникненню такої залежності.

9. Розробка загальноукраїнського Плану Дій по імпортозаміщенню. Нарощення національними підприємствами і корпораціями випуску конкурентоздатної імпортозамінної продукції, забезпечення позитивного зовнішньоторговельного балансу України, поетапна відмова від імпорту сировини, матеріалів та продукції з одночасним нарощенням їх національного виробництва, стимулювання національного споживання в об’ємах пропорційних національному виробництву і є тими шляхами, які забезпечать вихід з кризи і накопичення національного багатства. Задача полягає у тому, щоб економіка країни виробляла усі види товарів які споживаються в середині країни. Якщо ж вітчизняні товаровиробники не здатні виробляти певні види необхідної продукції, Уряд повинен створювати для іноземних підприємств умови для розміщення їхнього виробництва на території України із застосуванням вимоги щодо обов’язкової виробничої кооперації з українськими товаровиробниками, або створення спільних підприємств.

10. Створення цілковито нового механізму прямої персональної фінансової зацікавленості керівництва державних/комунальних підприємств та усіх працівників цих підприємств в легальному отриманні максимально можливого доходу, який буде напряму залежати від дохідності підприємств та оціненого особистого вкладу кожної особи. Ми повинні змінити існуючу в країні ситуацію, коли державні та комунальні підприємства показують збитки, а їхні керівники, чи особи які поставили цих керівників отримують мільйонні тіньові доходи. Змінити таку ситуацію можна лише відкритістю та прямою персональною матеріальною зацікавленістю керівництва таких підприємств та їх працівників в отриманні підприємствами максимально можливих доходів. Розмір прямої персональної матеріальної зацікавленості людей повинен залежати від доходу підприємства, об’єму взятої на себе відповідальності та від персонального реального вкладу (рівень вкладу повинен постійно вимірюватись) в отримання підприємством доходу. Ще один ефект, який ми отримаємо від реалізації такого підходу, буде полягати у формуванні на підприємствах цілковито нового духу - духу зацікавленості в результатах, довіри, відповідальності та взаємного контролю. У подальшому такий механізм прямої персональної матеріальної зацікавленості повинен бути розроблений та запроваджений для керівництва держави та держслужбовців усієї виконавчої гілки влади України, щоб прив’язати їхній особистий дохід до показників росту економіки України та росту доходів населення України. У випадку зниження рівня росту економіки держави чи доходів населення із-за непрофесійних дій конкретних представники виконавчої гілки влади, вони повинні бути притягнуті до відповідальності. Лише таким чином в Україні буде створено професійну та відповідальну владу, особистий дохід якої (чесний та легальний) напряму буде залежати від благополуччя людей та країни. Лише таким чином ми забезпечимо, що на державну службу прийдуть професійні та відповідальні спеціалісти своєї справи.

11. Розгляд усіх існуючих та новостворюваних промислових активів України, як можливих «Точок росту». Під «точками росту» розуміється окреме підприємство чи група взаємопов’язаних виробничими процесами підприємств (державних, приватних чи комунальних), які реально є (чи можуть бути) прибутковими, які виробляють конкурентоздатну продукцію, є економічно самодостатніми та здатні стати причиною активізації економічної активності у своїй чи суміжних галузях економіки і, таким чином, причиною росту економіки України. Держава повинна, перш за все, виявити такі «точки росту», приділяти особливу увагу до таких підприємств, підтримувати їх та стимулювати більш повному розкриттю усіх їхніх можливостей. Такі підприємства ні в якому разі не можуть підлягати приватизації. Для прикладу, такими «точками росту» є існуюче державне підприємство «Укрхімтрансаміак», ВАТ «Одеський припортовий завод» та ВАТ «Турбоатом», які реально можуть стати причиною активізації економічної активності в хімічній промисловості, машинобудуванні, енергетиці, суднобудуванні, сільському господарстві та у диверсифікації джерел поставки природного газу в Україну та ін. Що ж стосується новостворюваних промислових активів, які зможуть виступити в якості «точок росту», то ними зможуть стати біотехнологічні підприємства, які забезпечуватимуть більш глибоку переробку сировини у нові конкурентоздатні продукти із значно більшими показниками доданої вартості.

12. Категорична заборона приватизації підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та оборони України. Організована Урядом приватизація стратегічних державних підприємств через Фонд державного майна призводить до поступового знищення економічного та оборонного потенціалу України. Це необхідно зупинити і зайнятись не продажем підприємств, а розміщенням державою на цих підприємствах замовлень на виробництво промислової продукції. Крім цього, Уряд повинен організовувати гарантований збут усієї продукції, яка вироблена стратегічними підприємствами.

13. Запровадження простого механізму податкового стимулювання реалізації українськими підприємствами програм енерго- та ресурсозбереження шляхом зняття цілого ряду складних процедурних обмежень, які встановлені чинним законодавством та підзаконними актами, та одночасним запровадженням відповідальність самого бізнесу за зловживання. У зв’язку з постійним ростом цін на енергоресурси та сировину цей напрям є пріоритетним для держави та українських підприємств. Не вирішивши проблему з високим енерго- та ресурсоспоживанням, ми ніколи не забезпечимо конкурентоздатності продукції вітчизняних підприємств. Вирішити цю проблему можна лише шляхом широкого впровадження інноваційних технологій та сучасного обладнання, однак, перш за все, ми повинні розібратися з тим, що саме потрібно кожному українському підприємству для суттєвого зниження енерго- та ресурсоспоживання та розробити рекомендації для підприємств окремих галузей. Отримання результату у вигляді конкурентоздатних підприємств, які випускають продукцію з низькими затратами енергетичних та сировинних ресурсів, необхідне і для держави, і для підприємств, і для працівників. Механізм податкового стимулювання, по-перше, повинен полягати у встановленні зрозумілих та чітких критеріїв енерго- та ресурсозбереження і, по-друге, у встановленні зрозумілих та простих податкових правил.

14. Формування внутрішнього ринку споживання конкурентоздатної промислової продукції, яка вироблена українськими підприємствами.

Влада повинна забезпечувати не скорочення, а постійне збільшення ємкості внутрішнього ринку України та нарощення внутрішнього споживання продукції виробленої національними виробниками. Це повинно здійснюватись не лише шляхом організації перенацілення збуту товарів, робіт і послуг існуючих вітчизняних підприємств із нестабільних зовнішніх ринків та внутрішній ринок України, але й шляхом створення нових конкурентоздатних галузей промисловості та забезпечення збільшення доходів українців. Влада повинна навчитися захищати внутрішній ринок для конкурентоздатних вітчизняних товаровиробників та вживати заходи щодо дозволеного обмеження імпорту. Одним із інструментів влади щодо захисту внутрішнього ринку повинне стати запровадження нового механізму державного планування виробництва та гарантованого збуту продукції. У першу чергу це повинно стосуватися продукції, яка вироблена національними підприємствами в межах спеціалізованих промислових кластерів, що створені під окремі Програми реалізації стратегічних державних пріоритетів. Нам потрібно пам’ятати, що світовий ринок уже склався і завоювати позиції на ньому дуже складно, а Україна сьогодні цікавить світове співтовариство виключно як ринок збуту своєї продукції.

15. Формування Програм реалізації стратегічних державних пріоритетів у сфері промислової політики на найближчі 50 років та забезпечення їх поетапної реалізації.

Чому при розробці Програм реалізації стратегічних державних пріоритетів повинен застосовуватись саме 50-ти річний строк? Якщо ми говоримо про формування розумної та зваженої промислової політики, а також про розумні державні інвестиції, ми маємо обов’язково враховувати, що по розрахункам експертів через 25 років мають бути вичерпані існуючі у світі промислові запаси нафти, через 40 років – промислові запаси газу, через 15-20 років кліматичні умови в Чернігівській області будуть такими ж, як сьогодні у Херсонській області, уже через 15-20 років суттєво зменшаться запаси доступної прісної води, виникне проблема забезпечення населення продовольством та ін. Україна та українці повинні враховувати ці фактори, а влада повинна цілеспрямована працювати на випередження, щоб не допустити негативних наслідків.

Перелік стратегічних державних пріоритетів у сфері промислової політики буде детально погоджуватися з аналітиками, промисловцями та громадянами України. На даний момент пріоритетними і такими, що підлягають негайній реалізації, як на наш погляд, є наступні програми: - Державна програма імпортозаміщення; - Комплексна державна програма забезпечення енергетичної безпеки України; - Державна програма енергоефективності; - Державна програма «Українські біотехнології»; - Державна програма «Екологічне та кліматостійке сільське господарство»; - Державна програма «Дешеві та якісні українські ліки та засоби медичного призначення»; - Державна програма «Доступні та оздоровчі продукти харчування»; - Державна програма розвитку хімічної промисловості (головний ухил програми на використання у технологічних процесах біовідновлюваних джерел технологічної сировини); - Державна програма «Вітчизняний оборонно-промисловий комплекс» (створення систем раннього виявлення небезпеки; створення високоточної зброї та засобів її знешкодження; створення ракетних систем широкого спектру призначення та радіусів дії; створення систем дистанційного ведення бойових дій та ін.); - Державна програма «Чиста та доступна вода»; - Державна програма «Українське машинобудування»; - Державна програма «Українське суднобудування»; - Державна програма «Українське ракето- і літакобудування»; - Державна програма «Космічні технології» та ін.

16. Створення спеціалізованих промислових кластерів та спеціалізованих індустріальних (промислових) парків під окремі Програми реалізації стратегічних державних пріоритетів. Міністерство промисловості разом з Урядом планує по кожній Програмі реалізації стратегічних державних пріоритетів створювати спеціалізований промисловий кластер (об’єднання промислових підприємств різних галузей та різних форм власності разом із спеціалізованими науково-технічними центрами, які забезпечують випуск конкурентоздатної та інноваційної продукції). Організація промислового виробництва на основі кластерної моделі забезпечить підвищення конкурентоспроможності, активізацію інноваційних процесів на підприємствах - учасниках кластера та кооперацію між ними. Такі підприємства завдяки участі в кластерах отримають ряд додаткових конкурентних переваг. Географічна локалізація, взаємна кооперація та інтенсифікація комунікацій учасників кластера забезпечать підвищення економічної продуктивності, зменшення витрат та збільшення частки інноваційної продукції. Як свідчить світовий досвід, на глобальному ринку кінцевої продукції кластерам значно легше конкурувати з поодинокими компаніями, транснаціональними корпораціями чи навіть державами. Водночас, під кожну Програму реалізації стратегічних державних пріоритетів будуть створюватися спеціалізовані індустріальні (промислові) парки.

17. Запровадження спеціального державного планування виробництва та гарантованого збуту промислової продукції, яка вироблена національними підприємствами в межах спеціалізованих промислових кластерів, що створені під окремі Програми реалізації стратегічних державних пріоритетів. Фактично, Уряд національної альтернативи через реалізацію нового механізму Державного плану та державного замовлення пропонує запровадити державне планування виробництва та державне планування гарантованого збуту продукції, яка виробленої вітчизняними підприємствами в межах організованих промислових кластерів.

18. Формування Програм комплексного розвитку інфраструктури територій та забезпечення їх поетапної реалізації. По кожному регіону, кожному району та кожному місту за участі місцевого бізнесу та місцевого населення будуть сформовані Програми комплексного розвитку інфраструктури території. Реалізацією цих програм на місцях буде створено максимально можливу кількість робочих місць, буде забезпечено максимальне використання усіх існуючих на територіях ресурсів, системну паливно-енергетичну, продовольчу, фінансову, інформаційну та соціальну самодостатність територій з одночасним збільшенням їх конкурентоздатного експортного потенціалу. Уряд буде надавати організаційну підтримку створенню державно-приватних партнерств та створенню спільних підприємств для реалізації інфраструктурних проектів загальнонаціонального та регіонального значення, передбачених у затверджених Програмах комплексного розвитку територій. При Міністерстві промисловості та підприємництва Уряду національної альтернативи розпочав свою роботу «Центр комплексного розвитку територій», який покликаний забезпечити максимальне використання усіх існуючих на території ресурсів в інтересах населення яке проживає на території; здатність територіальної громади самостійно забезпечувати стабільний розвиток при будь-яких економічних, політичних, екологічних, кліматичних чи інших загрозах; забезпечувати комплексну та максимально глибоку переробку усіх ресурсів та сировини, які добуваються, вирощуються чи створюються на території; створювати на території завершений цикл виробництва продуктів з максимально високою доданою вартістю; створювати нові робочі місця та забезпечувати роботою усіх працездатних людей та ін.

  • 19. Стимулювання інноваційно-технологічного стрибка. Інноваційно-технологічний стрибок українських промислових підприємств буде здійснено шляхом податкового стимулювання впровадження конкурентоздатних на світовому рівні інноваційних технологій, а також цілим комплексом організаційних дій. Податкові стимули, перш за все, планується надавати підприємствам, які приймають участь у затверджених Урядом Програмах реалізації стратегічних державних пріоритетів, а також для новостворюваних сільськогосподарських виробничих та переробних кооперативів для здійснення ними більш глибокої переробки сільськогосподарської продукції та організації випуску продукції кінцевого споживання. Чому ми плануємо надати податкові стимули саме для новостворюваних сільськогосподарських виробничих та переробних кооперативів? Тому що Україна займає сильні позиції у світі саме як виробник сільськогосподарської продукції і саме ми повинні навчитися отримувати із цієї продукції широкий спектр продуктів із значно більшою часткою доданої вартості. Для прикладу, глибока біотехнологічна переробка зернових та інших сільськогосподарських культур – це не лише виробництво нових біотехнологічних продуктів із високою доданою вартістю які конкурентоздатні на світовому ринку (для виробництва яких українське зерно сьогодні використовується в якості сировини), але й спосіб вирішення проблем гарантованого збуту зерна, уникнення залежності та тиску зі сторони світових сільськогосподарських трейдерів. Глибока біотехнологічна переробка зернових та інших сільськогосподарських культур - це і білок, і амінокислоти, і глюкозо-фруктозні сиропи, і крохмал, і спирти, і корми, і екологічні біопластики, і біобутанол та інші продукти біохімії. Саме кооперація, яка буде підсилена податковими стимулами, дозволить українським сільськогосподарським виробникам самоорганізуватися, добровільно об’єднуючи свої активи та можливості для вирішення питань максимальної переробки сировини у кінцеві продукти, або продукцію з максимально великою часткою доданої вартості. Саме кооперація, яка буде підсилена податковими стимулами, дозволить створити в країні потужну інноваційну сільськогосподарську галузь, яка здатна буде забезпечити внутрішні потреби країни та здатна буде виступати ключовим гравцем на світових ринках.
  • До розгляду пропонується два варіанти податкового стимулювання. Відповідно до першого варіанту, податкове стимулювання планується надавати зацікавленим підприємствам (які приймають участь у затверджених Урядом Програмах реалізації стратегічних державних пріоритетів) на 3-х річний строк з обов’язковим наступним їхнім звітом про застосування інноваційних технологій на своєму виробництві та отриманий результат від їх впровадження. Відповідно до другого варіанту, податкове стимулювання планується надавати під вирішення конкретних пріоритетних завдань (для прикладу – імпортозаміщення, енергоефективність та ін.).

    Забезпечувати реалізацію цього пріоритету при Міністерстві промислової політики та підприємництва УНА буде створений «Національний технологічний комітет». Національний технологічний комітет буде складатися з трьох структурних підрозділів: 1)Національного центру технологічних інновацій (завдання – не лише зібрати дані про існуючі суспільно корисні технічні та технологічні інновацій для різних сфер нашого життя, але й об’єднати розробників, винахідників та власників технологій (в тому числі і іноземних) навколо ідеї технологічного оновлення України, забезпечити повне дотримання їхніх прав та інтересів); 2)Експертної групи (завдання – оцінка інноваційності розробок, їх перспективності та визначення усіх можливих сфер застосування розробок); 3)Комітету впровадження технологічних інновацій (завдання – забезпечити практичне впровадження суспільно корисних технічних та технологічних інновацій для вирішення проблем різних сфер нашого життя та забезпечення випереджаючого промислового розвитку України, організація співпраці та пошук внутрішніх і зовнішніх інвесторів, організація роботи з інвесторами, допомога у залученні недорогого фінансування під технологічні проекти, організація створення венчурних фондів (приватних та державних), забезпечення 100% захисту інвестицій та прав інвесторів, а також захист прав та інтересів розробників та власників технологій)).

    20. Забезпечення глибокої переробки сировини та отримання продуктів з максимально можливою часткою доданої вартості.

    Для прикладу, ввівши мито на експорт насіння соняшника, Україна стимулювала його більш глибоку переробку в середині країни і, таким чином, стала у світі № 1 по соняшниковій олії. Однак, насіння соняшника та існуючі відходи масложирової промисловості можуть підлягати ще більш глибокій переробці.

    Одним із напрямів промислового розвитку, за допомогою якого Україна зможе забезпечити свою промислову могутність, суттєво зменшити імпортозалежність, забезпечити максимально глибоку переробку усієї наявної у державі сировини та відходів, а також створити необхідну кількість нових висококваліфікованих та високооплачуваних робочих місць є біотехнології. Йдеться про організацію в Україні ряду високоефективних промислових виробництв по біотехнологічній переробці сировини, робота яких будується на принципах безвідходного виробництва, адже продукти переробки або є самостійною продукцією, або використовуються у виробничих процесах при виробництві продуктів харчування, або використовуються в інших галузях. Крім того, для цілого ряду галузей вітчизняної промисловості відсутні перспективи подальшого розвитку без переходу на біотехнологічні методи та продукти. До таких галузей відноситься аграрна галузь, харчова, лісогосподарська, фармацевтична, цілий ряд підгалузей хімічної та нафтохімічної промисловості. Конкурентоздатність національної продукції на світових ринках, підняття авторитету і впливу України у світі, ріст благополуччя населення, глибока переробка усієї сировини сьогодні неможливі без масового застосування біотехнологій.

    21. Стимулювання масового створення сільськогосподарських виробничих та переробних кооперативів. Уряд національної альтернативи планує для реалізації цього напряму цілий ряд законодавчих, організаційних та роз’яснювальних кроків. Так, через внесення змін до Податкового кодексу України буде ініційовано звільнення від сплати ПДВ ввозу через митний кордон України виробничого обладнання для глибокої переробки сільгосппродукції, яке надходить у вигляді пайових внесків від іноземних членів виробничих та переробних кооперативів. Таким чином, ми плануємо створити на селі велику кількість робочих місць, зацікавити потенційних іноземних інвесторів у співпраці з вітчизняним сільськогосподарськими виробниками, ініціювати створення міжнародних кооперативних холдингів (дозволять спростити українським аграріям залучення грошей та передової техніки через пайові внески, а також відкрити українцям вхід на нові ринки збуту продукції), збільшити підприємницьку активність сільського населення України, суттєво збільшити випуск готової продукції, забезпечити максимально глибоку переробку усієї сільськогосподарської продукції та більш повно реалізувати існуючий потенціал української землі.

    22. Обов’язкове встановлення граничного розміру частки іноземних партнерів у підприємствах та кооперативах, які будуть задіяні в Програмах реалізації стратегічних державних пріоритетів. Участь підприємств у Програмах реалізації стратегічних державних пріоритетів передбачає не лише можливість залучення державних коштів, а, у першу чергу, передбачає гарантований викуп того об’єму продукції, який буде передбачений державним планом. Для того щоб державні гроші не вимивались за кордон, щоб у державі створювались високотехнологічні підприємства з центром прийняття рішень в Україні, до участі в Програмах реалізації стратегічних державних пріоритетів планується залучати підприємства та кооперативи у яких українські співвласники мають не менше 51% долі у статутному/пайовому фонді і управління в яких здійснюється українським менеджментом.

    23. Обов’язкова цілеспрямована державна підтримка національних експортерів на зовнішніх ринках. В умовах глобалізації можливість стрімкого росту національної економіки напряму пов’язана із завоюванням українськими підприємствами, корпораціями та кооперативами панівних позицій на ринках інших країн. Завдання держави – стимулювати та підтримувати цей поступ українського бізнесу. Держава повинна взяти на себе обов’язки страхування можливих ризиків роботи національних експортерів на ринках інших країн, надавати допомогу експортерам в отриманні пільгових кредитів, а також компенсувати частину початкових затрат експортерів по відкриттю ними за кордоном своїх представництв чи своїх підприємств.

    Торгово-економічні місії України за кордоном повинні забезпечити виконання головної функції, за яку вони отримують зарплату, а саме інформувати вітчизняний бізнес про перспективи та можливості роботи в цих країнах, інформувати про діюче законодавство, про специфіку роботи на ринку, про механізм прийняття рішень, про оголошені тендери, про способи захисту інтересів українського бізнесу в цих країнах і т.д.

    24. Провести всеукраїнське обговорення, чітко прописати та аргументувати, які саме адміністративні послуги повинні безкоштовно надаватися бізнесу та населенню України державою і державними установами. По великому рахунку, мова йде про фактичне укладення між державою, бізнесом та населенням України договору щодо того, які послуги готова надавати держава взамін на сплату податків, а також щодо механізму відповідальності державних та місцевих чиновників за невиконання цього договору. Публічне обговорення умов такого договору призведе до більш повного усвідомлення усіма мешканцями України того, що вони є громадянами України, а також до розуміння, що держава та державний апарат створені і повинні працювати в інтересах національного бізнесу та населення України.

    25. Навчитись працювати з внутрішніми та зовнішніми інвесторами які готові вкладати гроші у створення об’єктів інфраструктури. Виходячи з раніше озвученої аксіоми, що податки в країні платять вироблені людьми і компаніями товари та надані послуги, влада повинна навчитись працювати з інвесторами які готові підтвердити наявність грошей для інвестування в об’єкти загальнонаціональної та регіональної інфраструктури, в першу чергу у ті, які передбачені Програмами комплексного розвитку інфраструктури. В залежності від напряму інвестування, від суми інвестицій та кількості створених робочих місць на певний проміжок часу для таких інвесторів повинен бути запропонований пакет податкових та інших пільг. Особлива увага влади повинна бути прикута до інвесторів, які вкладають інвестиції в експортно-орієнтовані галузі.

    А також нам усім (владі, бізнесу та людям) ПОТРІБНО ВЧИТИСЬ:

    Вчитись у Росії як концентрація сировинних ресурсів в одних руках може зробити з держави, яка колись сприймалась виключно як сировинна держава, впливового світового гравця. Також ми повинні вчитись у Росії як визначати пріоритети розвитку країни і як їх ціленаправлено реалізовувати. Для прикладу: Україна зараз займає перші сходинки світових рейтингів по поставках зернових та соняшникової олії. Для отримання статусу впливового світового гравця в інших сферах сільськогосподарського виробництва Україні не потрібно створювати аналоги «Газпрому» чи «Роснафти», а потрібно використовуючи принципи кооперації, добровільно об’єднувати державні, корпоративні та приватні можливості, об’єднувати зацікавлених виробників с/г продукції, елеватори, транспортні організації, морські порти та банкірів для організації продажу продукції по максимально можливих цінах з подальшим розподілом отриманих доходів пропорційно до вкладу кожної із сторін. Діючи таким чином, українська держава, підприємства та громадяни не лише зможуть отримати значно більші доходи, але й між ними з’явиться елемент довіри, який сприятиме подальшим спільним та узгодженим діям.

    Вчитись у США як забезпечувати найвищі у світі показники ВВП на душу населення; як стати лідером з більшості найважливіших напрямів науково-технічного розвитку та технологічної озброєності підприємств; як створювати високорозвинену та диверсифіковану промисловість і сільське господарство; як забезпечувати лідерство у світі та безпеку держави; як захищати своїх громадян у будь-якій точці світу.

    Вчитись у Фінляндії як стати у світі країною № 1 по розробці та практичній реалізації інновацій, що необхідні для розвитку вітчизняної промисловості; як забезпечувати високий рівень технічного навчання та високий рівень прикладної науки; як організовувати фінансування Національної академії наук, щоб держава та вітчизняні підприємства постійно відчували реальну підтримку від національної науки; як стати високорозвиненою індустріально-аграрною країною; як дбати про екологію і як забезпечувати комфортні умови для проживання людей.

    Вчитись у Німеччини як створювати четверту найбільшу у світі економіку за рівнем ВВП; як стати другим у світі найбільшим експортером продукції; як досягнути високих стандартів життя і створити ефективну систему соціального забезпечення; як здійснювати довгострокове державне планування розвитку економіки країни; як створювати високорозвинені машинобудівну, автомобілебудівну, електронно-технічну, гірничо-добувну, текстильну і нафтопереробну галузі промисловості, а також високоефективне сільське господарство.

    Вчитись у Сінгапуру як запровадити таке управління державою, відповідно до якого керівні пости будуть займати найздібніші, незалежно від їх соціального походження чи фінансового стану; як побудувати вільну, інноваційну, конкурентоздатну, сприятливу для бізнесу та найменш корумповану державу; як стати країною, що входить у 10 країн світу з найбільшими золотовалютними резервами; як досягти 14 місця у світі серед найбільших експортерів продукції; як стати центром медичного туризму, світовим навчальним центром, найбільшим у світі виробником нафтобурового обладнання та основною судноремонтною державою у світі.

    Вчитись у Польщі як швидко та послідовно проводити необхідні для країни реформи; як забезпечувати ріст доходів населення та ріст благополуччя держави; як створити високорозвинене сільське господарство і стати країною № 1 у світі по вирощуванню цілого ряду фруктів та ягід; як створити високорозвинену машинобудівну, суднобудівну, металургійну, гірничу, хімічну, легку та харчову промисловість.

    Переймати досвід роботи у фонду Біла Клінтона як можна реально знизити ціни на медикаменти від 2-3 раз до десятків раз, та як реально допомагати людям;

    Вчитись у Китаю як створювати другу найбільшу у світі економіку за рівнем ВВП; як стати найбільшим у світі експортером продукції; як забезпечувати високі темпи росту промисловості та сільського господарства; як стимулювати національних експортерів та допомагати їм завойовувати ключові позиції на іноземних ринках; як забезпечувати високий технологічний рівень свого виробництва та конкурентоздатність продукції.

    Вчитись у Бразилії як створювати 7-му світову економіку за рівнем ВВП; як стати одним із головних експортерів сільськогосподарської продукції у світі; як забезпечувати високий рівень розвитку авіабудування, автомобілебудування, легкої та електронної промисловості; як позбутися залежності від поставок нафти і нафтопродуктів шляхом широкого використання спирту та переведенню значної кількості автотранспорту на 100% використання спирту.

    Вчитись у Ізраїлю як в умовах пустелі, при обмеженості водних та земельних ресурсів, не лише самостійно забезпечувати себе усіма необхідними продуктами харчування та необхідними кількостями води, але й перетворитися у впливового світового експортера сільськогосподарської продукції та сільськогосподарських технологій. Нам також потрібно вчитися у Ізраїлю створенню високоефективної системи охорони здоров’я та високоефективних збройних сил.

    Вчитись у Туреччини як створювати 15-ту світову економіку за рівнем ВВП; як за 10 років забезпечити збільшення ВВП в 3 рази; як стати впливовою індустріально-аграрною країною; як забезпечувати високий рівень розвитку гірничої, металургійної, машинобудівної, целюлозо-паперової, харчової, суднобудівної та автомобілебудівної галузей промисловості; як з пустинного південного побережжя створити всесвітньо відомі курорти; як стимулювати своїх експортерів; як залучати інвесторів до створення об’єктів інфраструктури, у першу чергу, експортно-орієнтованої; як стимулювати появу у країні передових технологій; як регулювати оборот генно-модифікованої продукції.

    Вчитись у Грузії як боротися з корупцією; як створювати сприятливий інвестиційний клімат; як реалізовувати амбітні інвестиційні проекти; як створювати позитивний імідж держави на міжнародному рівні.

    Вчитись у Індії як стати економікою з найбільшими темпами економічного розвитку; як забезпечувати високий рівень розвитку зовнішньої торгівлі, науки, технологій, а також фармацевтичної, електронної, оборонної, хімічної, цементної, машинобудівної, автомобілебудівної, нафтопереробної та легкої галузей промисловості.

    У кожної країни, у кожного народу завжди можна знайти те, чому варто навчитися. Разом із вивчення іноземного досвіду ми повинні створити в Україні ефективний механізм передачі та поширення здобутих знань, а також навчитися застосовувати у себе дома здобуті знання та уже апробований іншими передовий досвід. Як говорив Т.Шевченко «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».

    Юрій Тарас 

    Ключові слова:

    Додати коментар

    Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


    Захисний код
    Оновити