Оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються процесу виборів народних депутатів України
Питання оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосується виборів депутатів, з огляду на його правову природу та наслідки для виборчого процесу, є складним і надзвичайно важливим. Річ у тім, що в результаті такого оскарження та розгляду скарг не лише дається правова оцінка діяльності учасників виборчого процесу та інших його суб’єктів, а й здійснюється вплив на організацію підготовки та проведення виборів. Це було яскраво продемонстровано на минулих президентських виборах, коли рішення суду у справах про виборчі спори були визначальними для багатьох моментів організації виборів, зокрема для проведення повторного голосування 26 грудня 2004 року. Це стосується й рішень виборчих комісій у таких справах.
На парламентських виборах 2006 року оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються цих виборів, матиме безпрецедентне поширення. Про це можна говорити вже зараз, з огляду на ту кількість скарг, які надходять до Центральної виборчої комісії та до судів. Достатньо зазначити, що станом на сьогодні до суду оскаржено понад 50 рішень нашої Комісії.
Якщо ж говорити про статус і роль виборчих комісій у процесі оскарження, то вони можуть бути різними. З одного боку, виборча комісія може виступати суб’єктом розгляду скарг, з іншого – бути суб’єктом оскарження, тобто її рішення, дії чи бездіяльність можуть бути предметом оскарження у виборчій комісії вищого рівня чи в суді. Зараз складно у загальному визначити, в якій іпостасі виборчі комісії на цих виборах виступатимуть частіше, та, оскільки сьогодні йдеться про діяльність виборчих комісій, я зупинюсь на окремих питаннях діяльності виборчих комісій як суб’єктів розгляду скарг.
Слід зазначити, що питання оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосується процесу виборів народних депутатів України, регламентується розділом 12 Закону України «Про вибори народних депутатів України» (далі – Закону). У цьому розділі визначено суб’єктів звернення зі скаргою, предмет і суб’єкт оскарження, суб’єктів розгляду скарги, строки оскарження, форму та зміст скарги, докази, рішення за підсумком розгляду скарги, особливості оскарження рішень, дій чи бездіяльності певних видів суб’єктів тощо.
У тезовому порядку хотів би акцентувати увагу на кількох важливих моментах розгляду скарг виборчими комісіями. Передусім, на суто формальному і, так би мовити, технічному – комісія зобов’язана приймати всі документи, зокрема й скарги, які до неї надходять, незалежно від того, як вони оформлені, хто їх подає і яких питань вони стосуються.
При надходженні до комісії скарги мають бути зареєстровані в журналі реєстрації документів, скарг і заяв, який ведеться в кожній комісії, включаючи окружну виборчу комісію, відповідно до Порядку ведення діловодства виборчих комісій та комісій з референдумів, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 26 січня 2006 року № 284.
Після цього необхідно з’ясувати, чи подана скарга належним суб’єктом звернення, чи подана вона в передбачені Законом строки, чи відповідає вона встановленим Законом формі та змісту. Інакше кажучи, необхідно встановити, чи може ця скарга бути предметом розгляду відповідної комісії.
Слід мати на увазі, що стаття 103 Закону встановлює виключне коло суб’єктів, які можуть бути суб’єктом звернення зі скаргою. Таких суб’єктів є п’ять, а саме:
1) кандидат у депутати;
2) партія (блок) – суб’єкт виборчого процесу;
3) офіційний спостерігач від партії (блоку);
4) виборча комісія (в особі її голови чи уповноваженого рішенням виборчої комісії члена виборчої комісії);
5) виборець.
Щодо останнього суб’єкта звернення, то необхідно наголосити на тому, що не кожний виборець може бути суб’єктом звернення. Відповідно до Закону ним може бути лише виборець, виборчі права або охоронювані законом інтереси щодо участі у виборчому процесі якого, зокрема на участь у роботі виборчої комісії чи на здійснення спостереження, порушено рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта оскарження.
До речі, на практиці найбільше проблем виникає із визначенням саме цього суб’єкта, оскільки в кожному випадку необхідно встановлювати, чи порушені права та інтереси конкретного виборця, і чи порушені вони саме суб’єктом оскарження. Однозначності в розумінні Закону в цій частині з боку суб’єктів його застосування немає, тому виникають різні правові ситуації. Однак правова позиція Центральної виборчої комісії і судів з цього питання, в принципі, вже визначена – зі скаргою, що стосується виборчого процесу, вони визнають лише виборців, виборчі права або охоронювані законом інтереси яких порушено.
За Законом, суб’єкт звернення зі скаргою може звернутися у дві інстанції – до виборчої комісії або до суду. Право вибору належить суб’єкту звернення. Однак слід мати на увазі, що існує певна правова особливість такого вибору. Так, якщо скаргу прийнято судом до розгляду і з того ж питання та з тих же підстав скаргу подано до виборчої комісії, виборча комісія після отримання повідомлення суду про надходження скарги зупиняє розгляд скарги до набрання рішенням суду законної сили.
При цьому для виборчої комісії виникає одне процедурне питання – яким чином зафіксувати зупинення розгляду скарги. Видається, що в такому випадку правильним буде прийняття постанови про зупинення розгляду скарги у зв’язку з тим, що аналогічна скарга розглядається судом. Отже, юридично буде зафіксовано факт зупинення розгляду скарги комісією, оскільки це важливо, крім усього іншого, ще й з точки зору дотримання строків розгляду скарги.
Дуже важливим є також питання про строки оскарження, оскільки від дотримання скаржником таких строків значною мірою залежить суть рішення комісії. За загальним правилом, Закон відводить на оскарження п’ять днів після настання відповідної події – прийняття рішення, вчинення дії чи бездіяльності суб’єктом оскарження. Такий короткий строк визначено з огляду на швидкоплинність виборчого процесу. З урахуванням цього встановлюються ще більш стислі строки оскарження деяких рішень, дій чи бездіяльності. Так, скарга щодо порушення, яке мало місце до дня голосування, може бути подана не пізніше двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування. Скарга щодо порушення, яке мало місце під час голосування, може бути подана до відповідної дільничної виборчої комісії не пізніше закінчення голосування (тобто 22 години). Скарга щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, членів цих комісій, що мали місце в день голосування, під час підрахунку голосів та встановлення результатів голосування на дільниці, може бути подана до виборчої комісії вищого рівня або до суду у дводенний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності.
При цьому днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги суб’єктом розгляду. Особливо наголошую, що строк подання скарги продовженню або поновленню не підлягає. Винятком є лише повторне подання скарги після усунення її недоліків.
Надзвичайно важливим є питання форми та змісту скарги. Статтею 107 Закону встановлено перелік вимог до форми та змісту скарги. Недотримання суб’єктом звернення таких вимог є підставою для повернення йому цієї скарги. Відповідно до статті 108 Закону скарга, оформлена без дотримання вимог статті 107 Закону, повертається головою або заступником голови окружної або дільничної виборчої комісії суб’єкту звернення зі скаргою без розгляду не пізніш як на наступний день після дня надходження скарги, а скарга, подана напередодні дня голосування, в день голосування чи наступного дня, – невідкладно. При поверненні скарги без розгляду зазначається вичерпний перелік недоліків, які перешкоджають розгляду скарги, і вказується на можливість повторного звернення зі скаргою, оформленою відповідно до вимог статті Закону у передбачені ним строки.
Коротко – про порядок і строки розгляду скарг. Якщо скарга належним чином оформлена і прийнята до розгляду, то вона має бути розглянута комісією колегіально, тобто на її засіданні. Порядок такого розгляду встановлено статтею 108 Закону. На розгляд скарги комісією відводиться п’ять днів. Виняток становлять скарги щодо порушень, які мали місце в день голосування та під час голосування.
Про час та місце розгляду скарги обов’язково своєчасно повідомляються відповідні суб’єкти – суб’єкт звернення зі скаргою, суб’єкт оскарження та інші заінтересовані особи. Таке повідомлення може здійснюватися рекомендованою телеграмою, факсимільним повідомленням, засобами електронної пошти. Допускається повідомлення цих осіб телефоном з фіксуванням такої дії службовою особою суб’єкта розгляду скарги окремою письмовою довідкою, яка долучається до справи (протоколу). Неприбуття на засідання суб’єкта розгляду скарги осіб, які були належним чином про це повідомлені, не перешкоджає розгляду скарги.
Закон зобов’язує комісію заздалегідь надати суб’єкту оскарження та заінтересованим особам копії скарги та доданих до неї документів. Слід мати на увазі, що суб’єкт оскарження має право подати письмові пояснення по суті скарги, які беруться до розгляду виборчою комісією, що розглядає скаргу.
Якщо комісія при розгляді скарги визнає за необхідне проведення перевірки зазначених у скарзі обставин правоохоронними органами, вона має право звернутися до таких органів з проханням провести відповідну перевірку. Таке звернення зобов’язує правоохоронний орган, до якого воно направлене, перевірити зазначені обставини та вжити відповідних заходів щодо припинення порушення законодавства. На це йому відводиться три дні з дня отримання звернення виборчої комісії. Якщо таке звернення отримане правоохоронним органом менше ніж за три дні до дня голосування, у день голосування чи в наступний за ним день, – перевірка проводиться невідкладно. Про наслідки перевірки та вжиті заходи відповідні органи повідомляють виборчу комісію, яка до них звернулася.
Тепер про рішення, які можуть бути прийняті виборчою комісією за результатами розгляду скарги. Перше з них – це залишення скарги без розгляду по суті. Таке рішення комісія постановляє в разі, якщо скарга подана неналежним суб’єктом або з порушенням строків оскарження. Крім того, підставою для такого рішення є повторне подання скарги з невиправленими недоліками або з допущенням нових. Другий вид рішення – відмова в задоволенні скарги. Воно постановляється комісією як суб’єктом розгляду скарги в тому разі, якщо комісія встановить, що рішення, дії або бездіяльність суб’єкта оскарження вчинені відповідно до закону, в межах повноважень, передбачених законом, і не порушують виборчих прав виборців, прав і законних інтересів інших суб’єктів виборчого процесу.
Третім видом рішення комісії є задоволення скарги. Таке рішення вона приймає тоді, коли встановить, що оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність не відповідають законодавству про вибори депутатів. При задоволенні скарги суб’єкт розгляду скарги може задовольнити всі або частину вимог суб’єкта звернення зі скаргою.
Виборчі комісії мають досить великі повноваження щодо прийняття рішень у разі задоволення скарг.
Вони можуть, зокрема:
визнати рішення суб’єкта оскарження чи окремих його положень, дії чи бездіяльність такими, що не відповідають вимогам законодавства про вибори депутатів, порушують виборчі права громадян, права та законні інтереси суб’єкта виборчого процесу;
скасувати рішення; зобов’язати суб’єкта оскарження здійснити дії, передбачені законодавством, що регулює організацію та порядок проведення виборів депутатів;
зобов’язати суб’єкта оскарження утриматися від вчинення певних дій;
поновити іншим способом порушені виборчі права громадян, права та законні інтереси суб’єкта виборчого процесу;
зобов’язати суб’єкта оскарження та (або) інший орган, партію (блок), засіб масової інформації, посадову чи службову особу здійснити передбачені законодавством, що регулює організацію та порядок проведення виборів депутатів, дії, які випливають із факту скасування рішення, визнання оскаржених дій або бездіяльності протиправними.
Будь-яке рішення комісії за підсумками розгляду скарг повинно бути справедливим, законним і обґрунтованим.
Слід мати на увазі, що рішення комісії за результатами розгляду виборчих спорів може бути оскаржене до комісії вищого рівня або до суду. Тобто, комісія із суб’єкта розгляду скарги може перетворитися на суб’єкта оскарження. З огляду на це, її рішення не тільки мають бути справедливими, законними та обґрунтованими, вони ще мають бути належним чином оформлені. У зв’язку з цим хотів би привернути увагу до того факту, що рішення комісії з розгляду скарг має бути оформлене відповідною постановою, в якій слід відобразити суть предмета оскарження, мотивувати рішення з посиланням на фактичні обставини та конкретні положення відповідних нормативно-правових актів, у тому числі Закону. Практика свідчить про те, що далеко не завжди ці зрозумілі та прості вимоги дотримуються комісіями при оформленні ними своїх рішень. І може статися так: комісія постановляє цілком законне рішення, а через його неналежне оформлення рішення скасовує суд чи комісія вищого рівня. Щоб не допустити цього, необхідно, по-перше, об’єктивно і дуже ретельно досліджувати викладені в скарзі обставини, по-друге, давати оскаржуваним рішенням, діям чи бездіяльності правильну правову оцінку (правильно застосовувати закон) і, по-третє, належним чином оформляти прийняті рішення.
Микола Мельник,
заступник Голови Центральної виборчої комісії
«Вісник Центральної виборчої комісії», № 1 (3) 2006 р. – С. 19 – 22.