Оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються процесу виборів народних депутатів України

.

Мельник Микола ІвановичПитання оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуєть­ся виборів депутатів, з огляду на його правову природу та наслідки для виборчого процесу, є складним і надзвичайно важливим. Річ у тім, що в результаті такого оскарження та розгляду скарг не лише даєть­ся правова оцінка діяльності учас­ників виборчого процесу та інших його суб’єктів, а й здійснюється вплив на організацію підготовки та проведення виборів. Це було яскра­во продемонстровано на минулих президентських виборах, коли рі­шення суду у справах про виборчі спори були визначальними для ба­гатьох моментів організації виборів, зокрема для проведення повторно­го голосування 26 грудня 2004 року. Це стосується й рішень виборчих комісій у таких справах.

На парламентських виборах 2006 року оскарження рішень, дій чи без­діяльності, що стосуються цих ви­борів, матиме безпрецедентне поши­рення. Про це можна говорити вже зараз, з огляду на ту кількість скарг, які надходять до Центральної ви­борчої комісії та до судів. Достатньо зазначити, що станом на сьогодні до суду оскаржено понад 50 рішень на­шої Комісії.

Якщо ж говорити про статус і роль виборчих комісій у процесі оскарження, то вони можуть бути різними. З одного боку, виборча комісія може виступати суб’єктом розгляду скарг, з іншого – бути суб’єктом оскарження, тобто її рі­шення, дії чи бездіяльність можуть бути предметом оскарження у ви­борчій комісії вищого рівня чи в суді. Зараз складно у загальному визначити, в якій іпостасі виборчі комісії на цих виборах виступати­муть частіше, та, оскільки сьогодні йдеться про діяльність виборчих комісій, я зупинюсь на окремих пи­таннях діяльності виборчих комісій як суб’єктів розгляду скарг.

Слід зазначити, що питання ос­карження рішень, дій чи бездіяль­ності, що стосується процесу ви­борів народних депутатів України, регламентується розділом 12 Закону України «Про вибори народних де­путатів України» (далі – Закону). У цьому розділі визначено суб’єктів звернення зі скаргою, предмет і суб’єкт оскарження, суб’єктів роз­гляду скарги, строки оскарження, форму та зміст скарги, докази, рі­шення за підсумком розгляду скар­ги, особливості оскарження рішень, дій чи бездіяльності певних видів суб’єктів тощо.

У тезовому порядку хотів би ак­центувати увагу на кількох важливих моментах розгляду скарг виборчими комісіями. Передусім, на суто фор­мальному і, так би мовити, техніч­ному – комісія зобов’язана прийма­ти всі документи, зокрема й скарги, які до неї надходять, незалежно від того, як вони оформлені, хто їх подає і яких питань вони стосуються.

При надходженні до комісії скарги мають бути зареєстровані в журналі реєстрації документів, скарг і заяв, який ведеться в кож­ній комісії, включаючи окружну виборчу комісію, відповідно до Порядку ведення діловодства ви­борчих комісій та комісій з рефе­рендумів, затвердженого постано­вою Центральної виборчої комісії від 26 січня 2006 року № 284.

Після цього необхідно з’ясувати, чи подана скарга належним суб’єк­том звернення, чи подана вона в передбачені Законом строки, чи від­повідає вона встановленим Законом формі та змісту. Інакше кажучи, необхідно встановити, чи може ця скарга бути предметом розгляду від­повідної комісії.

Слід мати на увазі, що стаття 103 Закону встановлює виключ­не коло суб’єктів, які можуть бути суб’єктом звернення зі скаргою. Таких суб’єктів є п’ять, а саме:

1) кандидат у депутати;
2) партія (блок) – суб’єкт виборчо­го процесу;
3) офіційний спостерігач від партії (блоку);
4) виборча комісія (в особі її голо­ви чи уповноваженого рішенням виборчої комісії члена виборчої комісії);
5) виборець.

Щодо останнього суб’єкта звер­нення, то необхідно наголосити на тому, що не кожний виборець може бути суб’єктом звернення. Відпо­відно до Закону ним може бути лише виборець, виборчі права або охоронювані законом інтереси щодо участі у виборчому процесі якого, зокрема на участь у роботі виборчої комісії чи на здійснення спостере­ження, порушено рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта оскарження.

До речі, на практиці найбільше проблем виникає із визначенням саме цього суб’єкта, оскільки в кож­ному випадку необхідно встановлю­вати, чи порушені права та інтереси конкретного виборця, і чи порушені вони саме суб’єктом оскарження. Однозначності в розумінні Закону в цій частині з боку суб’єктів його за­стосування немає, тому виникають різні правові ситуації. Однак пра­вова позиція Центральної виборчої комісії і судів з цього питання, в принципі, вже визначена – зі скар­гою, що стосується виборчого про­цесу, вони визнають лише виборців, виборчі права або охоронювані за­коном інтереси яких порушено.

За Законом, суб’єкт звернення зі скаргою може звернутися у дві інстанції – до виборчої комісії або до суду. Право вибору належить суб’єкту звернення. Однак слід мати на увазі, що існує певна право­ва особливість такого вибору. Так, якщо скаргу прийнято судом до роз­гляду і з того ж питання та з тих же підстав скаргу подано до виборчої комісії, виборча комісія після отри­мання повідомлення суду про над­ходження скарги зупиняє розгляд скарги до набрання рішенням суду законної сили.

При цьому для виборчої комісії виникає одне процедурне питання – яким чином зафіксувати зупинення розгляду скарги. Видається, що в такому випадку правильним буде прийняття постанови про зупинен­ня розгляду скарги у зв’язку з тим, що аналогічна скарга розглядаєть­ся судом. Отже, юридично буде за­фіксовано факт зупинення розгляду скарги комісією, оскільки це важли­во, крім усього іншого, ще й з точки зору дотримання строків розгляду скарги.

Дуже важливим є також питання про строки оскарження, оскільки від дотримання скаржником таких строків значною мірою залежить суть рішення комісії. За загальним правилом, Закон відводить на ос­карження п’ять днів після настан­ня відповідної події – прийняття рішення, вчинення дії чи бездіяль­ності суб’єктом оскарження. Такий короткий строк визначено з огляду на швидкоплинність виборчого про­цесу. З урахуванням цього встанов­люються ще більш стислі строки оскарження деяких рішень, дій чи бездіяльності. Так, скарга щодо по­рушення, яке мало місце до дня го­лосування, може бути подана не піз­ніше двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування. Скарга щодо порушення, яке мало місце під час голосування, може бути подана до відповідної дільничної виборчої комісії не пізніше закінчення голо­сування (тобто 22 години). Скарга щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, членів цих комісій, що мали місце в день голосування, під час підрахунку голосів та вста­новлення результатів голосування на дільниці, може бути подана до виборчої комісії вищого рівня або до суду у дводенний строк з дня прий­няття рішення, вчинення дії або без­діяльності.

При цьому днем подання скарги вважається день фактичного отри­мання скарги суб’єктом розгляду. Особливо наголошую, що строк по­дання скарги продовженню або по­новленню не підлягає. Винятком є лише повторне подання скарги після усунення її недоліків.

Надзвичайно важливим є питан­ня форми та змісту скарги. Статтею 107 Закону встановлено перелік вимог до форми та змісту скарги. Недотримання суб’єктом звернення таких вимог є підставою для повер­нення йому цієї скарги. Відповідно до статті 108 Закону скарга, оформ­лена без дотримання вимог статті 107 Закону, повертається головою або заступником голови окружної або дільничної виборчої комісії суб’єкту звернення зі скаргою без розгляду не пізніш як на наступний день після дня надходження скарги, а скарга, подана напередодні дня голосування, в день голосування чи наступного дня, – невідкладно. При поверненні скарги без розгля­ду зазначається вичерпний перелік недоліків, які перешкоджають роз­гляду скарги, і вказується на мож­ливість повторного звернення зі скаргою, оформленою відповідно до вимог статті Закону у передба­чені ним строки.

Коротко – про порядок і строки розгляду скарг. Якщо скарга на­лежним чином оформлена і прий­нята до розгляду, то вона має бути розглянута комісією колегіально, тобто на її засіданні. Порядок такого розгляду встановлено статтею 108 Закону. На розгляд скарги комісією відводиться п’ять днів. Виняток ста­новлять скарги щодо порушень, які мали місце в день голосування та під час голосування.

Про час та місце розгляду скарги обов’язково своєчасно повідомля­ються відповідні суб’єкти – суб’єкт звернення зі скаргою, суб’єкт ос­карження та інші заінтересовані особи. Таке повідомлення може здійснюватися рекомендованою телеграмою, факсимільним пові­домленням, засобами електронної пошти. Допускається повідомлення цих осіб телефоном з фіксуванням такої дії службовою особою суб’єкта розгляду скарги окремою письмо­вою довідкою, яка долучається до справи (протоколу). Неприбуття на засідання суб’єкта розгляду скарги осіб, які були належним чином про це повідомлені, не перешкоджає роз­гляду скарги.

Закон зобов’язує комісію зазда­легідь надати суб’єкту оскарження та заінтересованим особам копії скарги та доданих до неї документів. Слід мати на увазі, що суб’єкт оскаржен­ня має право подати письмові пояс­нення по суті скарги, які беруться до розгляду виборчою комісією, що розглядає скаргу.

Якщо комісія при розгляді скар­ги визнає за необхідне проведення перевірки зазначених у скарзі об­ставин правоохоронними органами, вона має право звернутися до таких органів з проханням провести від­повідну перевірку. Таке звернення зобов’язує правоохоронний орган, до якого воно направлене, переві­рити зазначені обставини та вжити відповідних заходів щодо припи­нення порушення законодавства. На це йому відводиться три дні з дня отримання звернення виборчої ко­місії. Якщо таке звернення отрима­не правоохоронним органом менше ніж за три дні до дня голосування, у день голосування чи в наступний за ним день, – перевірка проводиться невідкладно. Про наслідки перевір­ки та вжиті заходи відповідні органи повідомляють виборчу комісію, яка до них звернулася.

Тепер про рішення, які можуть бути прийняті виборчою комісією за результатами розгляду скарги. Перше з них – це залишення скар­ги без розгляду по суті. Таке рішен­ня комісія постановляє в разі, якщо скарга подана неналежним суб’єктом або з порушенням строків оскаржен­ня. Крім того, підставою для такого рішення є повторне подання скарги з невиправленими недоліками або з допущенням нових. Другий вид рі­шення – відмова в задоволенні скар­ги. Воно постановляється комісією як суб’єктом розгляду скарги в тому разі, якщо комісія встановить, що рі­шення, дії або бездіяльність суб’єкта оскарження вчинені відповідно до закону, в межах повноважень, перед­бачених законом, і не порушують виборчих прав виборців, прав і за­конних інтересів інших суб’єктів ви­борчого процесу.

Третім видом рішення комісії є задоволення скарги. Таке рішення вона приймає тоді, коли встановить, що оскаржувані рішення, дії чи без­діяльність не відповідають законо­давству про вибори депутатів. При задоволенні скарги суб’єкт розгляду скарги може задовольнити всі або частину вимог суб’єкта звернення зі скаргою.

Виборчі комісії мають досить ве­ликі повноваження щодо прийнят­тя рішень у разі задоволення скарг.

Вони можуть, зокрема:

визнати рішення суб’єкта оскар­ження чи окремих його положень, дії чи бездіяльність такими, що не відповідають вимогам законодав­ства про вибори депутатів, порушу­ють виборчі права громадян, права та законні інтереси суб’єкта вибор­чого процесу;

скасувати рішення; зобов’язати суб’єкта оскарження здійснити дії, передбачені законо­давством, що регулює організацію та порядок проведення виборів де­путатів;

зобов’язати суб’єкта оскарження утриматися від вчинення певних дій;

поновити іншим способом пору­шені виборчі права громадян, права та законні інтереси суб’єкта вибор­чого процесу;

зобов’язати суб’єкта оскарження та (або) інший орган, партію (блок), засіб масової інформації, посадову чи службову особу здійснити перед­бачені законодавством, що регулює організацію та порядок проведення виборів депутатів, дії, які виплива­ють із факту скасування рішення, визнання оскаржених дій або без­діяльності протиправними.

Будь-яке рішення комісії за підсумками розгляду скарг повин­но бути справедливим, законним і обґрунтованим.

Слід мати на увазі, що рішення комісії за результатами розгляду виборчих спорів може бути оскар­жене до комісії вищого рівня або до суду. Тобто, комісія із суб’єкта роз­гляду скарги може перетворитися на суб’єкта оскарження. З огляду на це, її рішення не тільки мають бути справедливими, законними та обґрунтованими, вони ще мають бути належним чином оформлені. У зв’язку з цим хотів би приверну­ти увагу до того факту, що рішення комісії з розгляду скарг має бути оформлене відповідною постано­вою, в якій слід відобразити суть предмета оскарження, мотивувати рішення з посиланням на фактичні обставини та конкретні положен­ня відповідних нормативно-пра­вових актів, у тому числі Закону. Практика свідчить про те, що далеко не завжди ці зрозумілі та прості ви­моги дотримуються комісіями при оформленні ними своїх рішень. І може статися так: комісія постанов­ляє цілком законне рішення, а через його неналежне оформлення рішен­ня скасовує суд чи комісія вищого рівня. Щоб не допустити цього, не­обхідно, по-перше, об’єктивно і дуже ретельно досліджувати викладені в скарзі обставини, по-друге, давати оскаржуваним рішенням, діям чи бездіяльності правильну правову оцінку (правильно застосовувати закон) і, по-третє, належним чином оформляти прийняті рішення.

Микола Мельник,
заступник Голови Центральної виборчої комісії

«Вісник Центральної виборчої комісії», № 1 (3) 2006 р. – С. 19 – 22.

Ключові слова:

Додати коментар

Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


Захисний код
Оновити