Крізь терня до народовладдя

.

Нещодавно Україна відзначила 15-ту річницю із дня прийняття Конституції.

Значення цієї події важко переоцінити. Після тривалого періоду правового безладдя й невизначеності, в Україні з'явився нормативно-правовий акт, у якому було закріплено основні права і свободи людини, визначено принципи формування органів державної влади та повноваження їх посадових осіб. Із цього моменту з'явилась юридична основа для систематизації й розвитку нормативно-правової бази незалежної України.

На цьому етапі прийняття Конституції відіграло свою позитивну роль.

Але в процесі її реалізації було виявлено цілий ряд недоліків.

Головною проблемою Основного закону було те, що реальні владні повноваження зосередились в руках президента України. Верховна Рада, органи правосуддя відігравали другорядну роль. У результаті в країні з'явилась тенденція до узурпації влади однією особою.

Із цим аж ніяк не могли погодитись представники парламентської опозиції.

Конституційна реформа-2004

Після жорсткого протистояння, у результаті домовленостей між опозицією і владою, у грудні 2004 року ВР внесла зміни до Конституції, де значну частину повноважень було передано від президента до парламенту. З президентської республіки Україна перетворилась на парламентсько-президентську.

Прихильники перерозподілу владних повноважень мали на меті позбавити майбутнього президента можливості узурпувати владу.

Які були наслідки такої конституційної реформи, сьогодні всім відомо.

Внесені зміни були не виваженими й нераціональними. Спроби практичної реалізації норм Основного закону викликали хаос у системі держуправління та гальмували розвиток української державності.

Сьогодні можна стверджувати, що конституційна реформа 2004 року виявилась невдалою. У зв'язку із цим необхідність внесення змін до Основного закону була очевидною.

Назад у минуле

У 2010-му команда новообраного президента Януковича одразу пішла на радикальні кроки. Конституційний Суд виніс рішення, яким реформу 2004 року визнав нелегітимною.

З юридичної точки зору, те рішення КС важко назвати бездоганним. Більше того, воно юридично неграмотне.

Адже одночасно з цим потрібно було скасовувати всі нормативно-правові акти, прийняті в період дії "нелегітимної Конституції", визнавати нелегітимними й рішення всіх посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, які були прийнятті на її основі – і повертати все у вихідне положення. Тобто в стан, який існував до грудня-2004.

Невже судді КС, приймаючи таке "мудре" рішення, не розуміли, що зробити це практично неможливо? Але нехай це залишається на їхній совісті, і на совісті тих, хто змусив суддів прийняти явно незаконне рішення.

У цій ситуації дії представників нинішньої влади були явно неадекватними. Навіщо було порушувати Конституцію, якщо того самого результату вони могли досягти, не виходячи за її межі?

Відповідно до 5-ї статті, "право визначати і змінювати конституційний лад належить виключно народу України і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами".

У зв'язку із цим, для введення в дію Конституції зразка 1996 року, або прийняття іншого тексту, потрібно було лише провести всенародний референдум.

І проблема легітимності Конституції була б вирішеною.

Крім того, Конституція, яку було би прийнято на референдумі, мала б більшу легітимність у порівнянні з нормативно-правовим актом, прийнятим парламентом. Адже за законом "Про референдуми", "Закони, інші рішення, прийняті всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну силу по відношенню до законодавчих актів Верховної Ради. <...>

Закони, інші рішення, що прийняті референдумом, не потребують будь-якого затвердження державними органами і можуть бути скасовані або змінені лише в порядку, передбаченому цим законом".

У зв'язку із цим, вносити зміни до Конституції можна було б лише шляхом проведення нового референдуму. Це дало б можливість зробити наш Основний закон більш стабільним і захистити його від волюнтаристських посягань.

За таких обставин ні ВР, ні КС, ні будь-який інший орган не дозволили б собі змінювати Конституцію без згоди народу, який є єдиним джерелом влади в Україні.

Але президент Янукович пішов іншим шляхом. У результаті у вересні 2010 року протиправним способом було введено в дію Конституцію зразка 1996 року.

З часом це може поставити під сумнів легітимність дій нинішньої влади, і викликати чергове політичне протистояння всередині країни.

Якщо все залишити без змін, то ми знову ризикуємо наступити на ті ж самі граблі.

Як уже наголошувалось, Конституція зразка 1996 року не є досконалою. Вона також вимагає реформування, оскільки дає можливість зосередити всю повноту влади в руках президента. А це знову приводитиме до узурпації влади в країні однією особою і встановлення авторитарної форми правління.

Що робити?

Щоб зберегти демократичні засади нашого суспільства та захистити права й свободи громадян, потрібно приймати нову Конституцію. Заяви про те, що із прийняттям нової Конституції нічого не зміниться – безпідставні.

Нинішня Конституція і закони не діють лише тому, що посадові особи, які мають їх виконувати, – підпорядковуються не закону, а тому, хто їх призначив.

Повна залежність від президента вищих посадових осіб правоохоронних органів, відсутність незалежного суду та неналежне виконання контрольних функцій із боку парламенту – знов призвели до того, що всі найважливіші рішення приймаються на Банковій.

Це досить небезпечна тенденція, яка може закінчитись встановленням в Україні диктаторського режиму.

Особливу тривогу викликають так звані "політичні судові процеси".

Мова про справи Євгена Корнійчука, Юрія Луценка та Юлії Тимошенко. Відверте й цинічне порушення передбаченої законом процедури розслідування і судового розгляду цих справ свідчить про їх замовний характер. Усе виглядає як банальне зведення рахунків, з використанням владних повноважень і впливу на судові та правоохоронні органи.

Такі дії представників влади не повинні залишатись поза увагою суспільства. Адже беззаконня в Україні відбувається не лише під час розгляду судових справ відомих політиків.

Порушення визначеної законом процедури відбувається й по відношенню до рядових громадян.

У результаті ми маємо невиправдано велику кількість неправосудних вироків і рішень.

Ці слова може підтвердити будь-який практикуючий адвокат. А ще – статистика Європейського суду із прав людини, де Україна займає одне з лідируючих місць по кількості скарг на рішення українських судів.

Виправити становище можна лише шляхом прийняття нової Конституції, де будуть чітко визначенні повноваження президента, Верховної Ради та органів правосуддя.

У Конституції також має бути встановлена відповідальність вищих посадових осіб органів державної влади – за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Крім того, в Основному Законі мають бути прописані механізми, які дадуть можливість усім трьом гілкам влади контролювати одна одну, не допускати узурпації влади в країні й забезпечувати збереження її демократичного розвитку.

Головним арбітром при виникненні спорів між вищими органами державної влади має виступати народ.

Для цього в Україні має широко використовуватись інститут референдуму. Тим більше, що референдум не є якимось новим і не відомим нашому суспільству явищем, запозиченим із політико-правових систем Заходу. Загальновідомим є те, що рішення прийняті на народних віче мали вищу юридичну силу ще за часів Київській Русі. Пізніше їх досить широко використовували й у Запорізькій Січі. Сьогодні вони є популярними у Швейцарії, яка, до речі, є однією з найрозвиненіших країн світу.

Отже, для збереження демократичного розвитку України, у новій Конституції мають бути закладені такі механізми, які дадуть народу реальну можливість контролювати владу та позбавляти повноважень вищих посадових осіб держави, якщо вони не будуть виконувати покладені на них обов'язки.

Це дасть можливість створити ефективну систему державного управління та забезпечити прийняття справедливих судових рішень. Загалом – сприятиме збереженню політичної стабільності в країні та розвиткові української держави й суспільства.

Реалізація

Це є теоретичним обґрунтуванням необхідності внесення змін до Основного закону.

Тепер щодо практичної сторони вирішення цього питання.

В Українському юридичному товаристві підготовлено проект нової Конституції України. У його основі лежать теоретичні напрацювання, що їх викладено вище, а також національний та зарубіжний досвід державного будівництва.

Для проведення наукової експертизи цей проект надіслано до університетів Києва, Харкова, Львова, Івано-Франківська, Одеси, Чернівців, Сімферополя, Дніпропетровська й Запоріжжя. Є попередня домовленість про проведення відповідної експертизи з фахівцями зарубіжних країн.

Враховуючи те, що текст проекту Конституції викладено в доступній для широкого загалу формі, обговорення його основних положень планується провести в усіх областях України. Результатом цього обговорення має бути вироблення оптимальної й прийнятної для всіх областей України моделі соціально-політичного устрою та запровадження ефективних методів державного управління.

На наступному етапі, відповідно до статті 72 чинної Конституції, буде організовано збір 3 мільйонів підписів громадян, що мають право голосу, для проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Ми вважаємо, що прийняття виваженого, простого й зрозумілого тексту Конституції сприятиме створенню в Україні прозорої й ефективної системи державного управління, основаного на принципах верховенства права й народовладдя.

У зв'язку із цим, ми готові до співробітництва з усіма зацікавленими особами, установами та організаціями.

Олег Березюк, голова Українського юридичного товариства

«Українська правда»

Ключові слова:

Додати коментар

Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


Захисний код
Оновити