Чи справедливе судове рішення?

.

9 жовтня 2017 року Верховний Суд України переглядав судові рішення щодо звільнення військового судді Дніпропетровського гарнізону Куликова А.В. з посади за порушення присяги і ухвалив рішення про їх скасування та направлення на розгляд до Вищого адміністративного суду України.

Суть справи полягає в тому, що ще в січні 2004 року майор А.Куликов звернувся до громадської організації з проханням допомогти у відстоюванні своїх прав і вже 4 лютого цього ж року представник Товариства виступав на засіданні Вищої ради юстиції, що розглядала його скаргу на рішення кваліфікаційної комісії військових судів.

На жаль члени цієї поважної інституції не дослухались ані до аргументів судді А.Куликова, ані до доводів представника Товариства.

І ось через 13 років 8 місяців і 5 днів найвища судова інстанція переглядала справу за нововиявленими обставинами, які встановлені міжнародним судом. Ця справа виникла за примхою одної людини – голови суду, якого держава наділила владно-розпорядчими функціями і дії якої були підтримані всією вертикаллю державної влади – кваліфікаційною комісією військових судів, Вищою радою юстиції, судами всіх інстанцій.

З цією справою знайомі депутати Верховної Ради України, посадові і службові особи прокуратури, СБУ, Адміністрації (Секретаріату) Президента України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Урядовий уповноважений з питань ЄСПЛ, суддя цього суду від України, засоби масової інформації та громадськість.

Відомий конституційний принцип ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА та відповідальність держави за свою діяльність перед людиною було начисто проігноровано – жодна посадова особа не насмілилась зупинити очевидне порушення прав судді, людини і громадянина.

19 серпня 1997 року майора юстиції Куликова А.В. Указом Президента України було призначено на посаду судді військового суду Дніпропетровського гарнізону. У листопаді 2002 року Верховною Радою України Куликова було обрано на посаду судді безстроково.

Чому через п’ять місяців виконання обов’язків судді безстроково суддю звинуватили в порушеннях, яких він не вчиняв?

У конфлікті між суддею Куликовим та головою суду Коваленко В.Д показовою є справа підполковника Ярошевського щодо позбавлення житла, яка була відписана головою суду для розгляду саме Куликову.

Начальник гарнізону генерал Шаповал видав наказ про переведення 58 квартир, які надійшли для розподілення між військовослужбовцями гарнізону в стан службових приміщень на що не мав права, бо то була виключна компетенція органів місцевої влади. Суддею Куликовим було накладено арешт на всі дії з цими квартирами: видання ордерів, розподілення в житлових комісіях, заселення тощо.

Голова суду з метою вилучення справи Ярошевського з провадження Куликова за письмовим наказом створив комісію для примусового вилучення справи, куди окрім співробітників суду були долучені невідомі Куликову особи. 09 червня 2004 року, без попередження, в кабінеті Куликова відбувся напад на нього з метою вилучення справи, яка знаходилися в його проводженні, але вилучити справу не вдалося, бо цьому завадила приїхавши за викликом Куликова міліція. І суддя порушив кримінальну справу проти голови суду. Майор юстиції проти полковника юстиції – суддя проти судді. Верх взяв полковник і тримав його (верх) упродовж 13 (!) років допоки Європейський Суд з Прав Людини не вказав в своєму рішенні про порушення Україною (судами) ст.ст.6 і 8 Європейської Конвенції основних прав і свобод.

Справу судді А. Куликова розглядали:

- 4(!) склади ВРЮ;

- 6 (!) Генеральних прокурорів України і десятки співробітників прокуратури;

- було спрямовано сотню (!) депутатських звернень до найвищих посадових осіб держави та органів державної влади;

- Шевченківський районний суд м. Києва справу про незаконність рішення ВРЮ від 04.02.2004р. розглядав 3(!) рази як суд першої інстанції;

- суд апеляційної інстанції – 4 (!) рази розглядав справу, двічі скасувавши рішення як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а третій і четвертий судовий розгляд судом апеляційної інстанції взагалі виходить за межі здорового глузду, норм права і обов’язків суду!

Ось погляньте! Третій розгляд справи проведений на годину раніше призначеного часу вже після ухвалення Верховною Радою України Постанови про звільнення судді Куликова з посади судді за порушення присяги! Ця обставина стала підставою для скасування цього рішення ВАС України та направлення на новий розгляд.

Під час четвертого судового слухання було розглянуто Апеляційну скаргу і судді А.Куликова і його представника, але рішення суду не було надане ані позивачу, ані його представнику. Воно й сьогодні залишається невідомим.

Загалом справу судді А.Куликова розглядали 34 (!) судді першої, апеляційної, касаційної інстанцій – колективна відповідальність дорівнює повній безвідповідальності, що засвідчує абсолютну залежність суддів від конституційного органу, який під будь-яким приводом може порушити провадження щодо судді.

Шляхом вирішення питання відновлення законності та справедливості щодо колишнього військового судді майора юстиції Андрія Куликова було скасування рішення ВРЮ від 04.02.2004 р. про що і сповістив заступник глави АПУ О.Філатов на моє звернення до Президента України.

В рішенні ВРЮ від 04 лютого 2004 року про звільнення Куликова А.В. з посади судді, його безпідставно звинувачено в тому, що :

1) Не ходить на службові наради до голови суду та не виконує його вказівки по розгляду справ;

2) Порушив кримінальну справу щодо голови суду за перешкоджання останнім у виконанні Куликовим своїх обов’язків по здійсненню правосуддя;

3) Згідно службових характеристик наданих головою суду, Куликов характеризується негативно і це при тому, що за півроку до складання першої негативної характеристики він характеризувався виключно позитивно.

А об’єктивні показники – кількість розглянутих справ суддею Куликовим перевершує вдвічі кожного іншого суддю цього гарнізону – 356 проти 148, 144 і 216 при одному скасованому і 5(!) виправдальних вироках!

Чому треба скасувати рішення ВРЮ від 04.02.2004 ?

Бо рішення ВРЮ від 04 лютого 2004 року є очевидно протизаконним та постановленим з очевидною відсутністю підстав для притягнення судді Куликова до відповідальності.

Стаття 67 Закону України ,, Про запобігання корупції “ прямо визначає, що нормативно – правові акти, рішення, видані ( прийняті ) з порушенням вимого цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття відповідних актів, рішень.

Чому треба скасувати Постанову Верховної Ради України від 22 травня 2008 року в частині звільнення судді А.Куликова з посади судді за порушення присяги?

Бо голова комітету ВРУ з питань правосуддя С.Ківалов (він же голова Вищої ради юстиції в 2004 році) розглянув на засіданні Комітету справу судді А.Куликова 21 травня 2008 року в присутності самого судді і всупереч ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва суду про зупинення дії рішення Вищої ради юстиції до набрання рішення суду законної сили, ухвалив рішення про розгляд справи Верховною Радою України 22 травня 2008 року.

Лише через два місяці Київський апеляційний адміністративний суд, начебто, розглянув апеляційну скаргу А.Куликова провівши судове засідання на годину раніше встановленого часу, що стало підставою для скасування ВАС України цієї ухвали та направлення справи знову ж до апеляційного суду.

Суддя Я.Василенко розглянувши апеляційні скарги А.Куликова та його представника через сім діб не надав судового рішення судді А.Куликову, який спеціально приїхав щоб отримати рішення суду.

ВАС України прийнявши касаційну скаргу з клопотанням про витребування рішення суду апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання. Окружний адміністративний суд м. Києва в якому суддя А.Куликов після відмови у задоволенні клопотання про передачу справи для розгляду до ВАС України, покинув судове засідання.

Отже, в діях тодішнього і нинішнього народного депутата, трьох десятків суддів та членів колишніх і нинішніх Вищої ради юстиції (правосуддя) вималювалися ознаки цілої низки процесуальних порушень, що спричинили шкоду авторитету державної влади в України, зламали долю молодої людини і завдали неабияких матеріальних збитків і судді А.Куликову і державі. Жоден суддя, який розглядав справу судді А.Куликова і ухвалював завідомо неправосудні рішення до відповідальності не притягнутий, посади не позбувся ні за порушення присяги, ні за ознаками вчинення кримінального злочину, що спричинив тяжкі наслідки.

Коли Вищий адміністративний суд України розгляне справу колишнього військового судді Андрія Куликова невідомо.

Рішення Верховного Суду України про скасування рішень судів, що розглядали справу судді А.Куликова упродовж 13(!) років та направлення справи на розгляд до Вищого адміністративного суду України можливо і законне, але несправедливе точно.

Тепер до 13 років 8 місяців і 5 днів треба додати ще невідому кількість днів, тижнів чи місяців і продовжити тривале в часі порушення прав і свобод громадянина Куликова А.В.

Верховний Суд не наважився ухвалити рішення про скасування рішень Вищої ради юстиції і Верховної Ради України, бо начебто не наділений таким повноваженнями і судді цього суду не захотіли від імені держави відповідати перед Куликовим за свою діяльність. Не по чину! Хто відповість? Хто вище Верховного Суду? Виявляється нижчий (ВАСУ) суд вище Верховного! Начебто так за законом. Так може закон не такий, чи судді не так його читають, як читають люди, громадяни цієї держави? Чому не поновлені права?

Чи усвідомлюють судді цього суду абсурдність своїх дій і свою відповідальність перед людиною? Усвідомлюють, але допустити негайне поновлення в правах і зобов’язати Вищу раду правосуддя призначити на посаду судді їх не хватило духу.

Про принесення вибачень не йдеться. Хто принесе?

Представник А. Куликова з 2004 року, юрист і правозахисник,
член Українського юридичного товариства, полковник у відставці
Микола Селюк

Ключові слова:

Додати коментар

Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


Захисний код
Оновити