Законопроектні ініціативи ВСУ: основний зміст та подальша доля

.

У пресі неодноразово висловлювалися думки окремих представників влади, громадських діячів про те, що нібито судді та керівництво Верховного Суду України виступають проти судової реформи. З цього приводу Голова Верховного Суду України Василь Онопенко у своєму виступі на черговому З'їзді суддів України 13 листопада 2008 року висловився чітко й однозначно: це — дезінформація. Насправді судді мають своє бачення як стратегії реформування судоустрою та судочинства, так і вдосконалення окремих судових процедур і положень матеріального права.

Лише 2008 року Верховним Судом України було підготовлено понад 160 експертних висновків на законопроекти, внесені на розгляд парламенту. Практично кожен з цих висновків відображає узгоджене бачення шляхів розв'язання тієї чи іншої проблеми як суддів усіх судових палат Верховного Суду України, так і експертів, які працюють в апараті цієї установи.

Верховний Суд України має власне бачення конструктивного розв'язання болючих проблем побудови системи судів загальної юрисдикції, призначення суддів на адміністративні посади, подолання корупції у судовій системі тощо, і його представники готові брати участь у наукових дискусіях, подавати серйозні аргументи, розробляти разом з іншими фахівцями у складі робочих груп проекти необхідних для забезпечення належного правосуддя нормативно-правових актів.

Багато таких проектів, спрямованих на вдосконалення законодавства України, про судоустрій, статус суддів, а також положень процесуальних законів уже розроблено Верховним Судом України з власної ініціативи. Лише у 2007-2008 роках — близько двох десятків. Деякі з цих законопроектів Верховним Судом України направлено Президенту України. Решту передано до Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Нацкомісія) для розгляду перед внесенням на розгляд Верховної Ради України.

Нижче наведено основні ідеї тих законопроектів, які вже передані на розгляд зазначених суб'єктів законодавчого процесу. У розробці перебуває ще не менша кількість інших проектів.

1. Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо автоматизованого розподілу справ між суддями)» спрямовано на запобігання проявам корупції в органах судової влади. З метою унеможливлення випадків, коли судові справи розподіляються суддями, які обіймають адміністративні посади, з урахуванням їхньої особистої зацікавленості в результатах розгляду, запропоновано запровадити порядок розподілу справ між суддями за допомогою відповідних автоматизованих систем без участі голів суду та їхніх заступників. При визначенні персонального складу суду для розгляду конкретної справи за допомогою таких систем мають враховуватися черговість, ступінь завантаженості, спеціалізація кожного судді, а також вимоги процесуального закону.

Законопроект 26 червня 2008 року схвалено на засіданні Нацкомісії і направлено главі держави.

2. У проекті Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо посилення гарантій незалежності суддів та вдосконалення правил підсудності справ) запропоновано один із способів вирішення завдання утвердження незалежності судді при відправленні правосуддя шляхом позбавлення голів судів невластивих їм процесуальних повноважень.

Згідно з положеннями чинного процесуального законодавства, вирішення окремих питань при здійсненні суддею правосуддя (зокрема, питань відводу складу суду, передачі справи на розгляд іншого суду тощо) віднесено до компетенції голови відповідного суду. Це призводить до того, що у процес здійснення правосуддя одними суддями втручається інший суддя (голова суду). Не виключається здійснення головою суду в такий спосіб прямого чи опосередкованого тиску на суддю з метою домогтися вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення необхідного судового рішення. З іншого боку, в зазначеній ситуації голови судів занадто перевантажуються виконанням невластивих їм функцій, відволікаються і виявляються нездатними через це належно організовувати роботу суду та розглядати судові справи.

Запропоновано внести зміни до законів України «Про статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кримінально-процесуального (КПК України) та Господарського процесуального кодексів України (ГПК України), якими позбавити голів судів невластивих їм процесуальних повноважень.

Законопроект 26 червня 2008 року схвалено на засіданні Нацкомісії і направлено главі держави.

3. Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» (щодо удосконалення організації правосуддя) розроблено з метою виправлення існуючого незадовільного стану доступу до правосуддя.

Йдеться, зокрема, про організацію та фінансування умов перебування відвідувачів у судах (облаштування судів інформаційними вивісками, стендами і матеріалами, засобами виготовлення копій судових рішень та матеріалів судових справ, місцями очікування та задоволення природних потреб людини), публікування на веб-сайті у мережі Інтернет реквізитів для перерахування судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу для звернення фізичних та юридичних осіб з позовами, заявами, скаргами до місцевих, апеляційних судів загальної юрисдикції.

Законопроект 30 жовтня 2008 року направлено до Нацкомісії для розгляду та рекомендації щодо його внесення на розгляд Верховної Ради України.

4. Визначені процесуальним законодавством строки розгляду справ різних категорій у значній кількості випадків порушуються через неявку в судове засідання учасників процесу. Так, 2006 року через неявку підсудних, свідків, захисників, прокурорів та інших учасників процесу було відкладено розгляд понад 12 тис. справ, із них 6,2 тис. (або 50,9 %) — через неявку свідків чи потерпілих, а 3,7 тис. (або 30,3 %) — через неявку підсудного. Однією з причин цього є несвоєчасна або неналежна доставка підприємствами поштового зв'язку судових повісток та повідомлень. При цьому оператори поштового зв'язку у своїй діяльності із доставляння судових повісток керуються положеннями не процесуального законодавства, а винятково спеціальних нормативно-правових актів у галузі зв'язку (Закон України «Про поштовий зв'язок», а також розроблених на його основі правил, які не враховують вимог процесуальних норм щодо цієї діяльності). Удосконалення в аспекті визначення процедури відправлення та вручення судових повісток і повідомлень потребує і процесуальне законодавство. Зокрема, порушені питання залишаються неврегульованими в чинному КПК України.

Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку вручення судових повісток» розроблено для забезпечення виконання підприємствами зв'язку вимог процесуального законодавства щодо порядку доставки та вручення судових повісток, повернення в суди повідомлень про їх вручення.

Законопроект 25 червня 2008 року направлено до Нацкомісії для розгляду та рекомендації щодо його внесення на розгляд Верховної Ради України.

5. Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо відшкодування шкоди при звільненні особи від кримінальної відповідальності та покарання) розроблено з метою узгодження положень чинних Кримінального кодексу (КК України) та КПК України, а також Закону України «Про застосування амністії в Україні» із Європейською конвенцією про відшкодування шкоди жертвам насильницьких злочинів (1983 року) та іншими міжнародно-правовими актами у сфері захисту прав потерпілого від злочинних посягань та їх наслідків.

Законопроектом пропонується відмовитися від застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію, залишивши можливість такого звільнення лише від покарання після судового розгляду кримінальної справи (статті 44, 74, 86 КК України, стаття 6 КПК України).

Крім того, з метою реального забезпечення відшкодування потерпілому шкоди, що була заподіяна вчиненим злочином, пропонується внести зміни до статей 47, 53, 76, 82, 83, 85, 86 КК України, якими визначити таке відшкодування однією з умов, за яких може бути застосовано звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки та звільнення від відбування покарання з випробуванням, заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, звільнення особи від покарання на підставі закону про амністію або акта про помилування. Аналогічні зміни запропоновано також до Закону України «Про застосування амністії в Україні» (статті 1 — 3, 5).

Законопроект 16 травня 2008 року направлено Президенту України для внесення його на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи.

6. Проект Закону України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу» (щодо розширення кола осіб, які мають право подавати касаційну скаргу) розроблено з метою узгодження кримінально-процесуального законодавства з положеннями статті 129 Конституції України відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп у справі за конституційним зверненням громадянина Касьяненка Б.П. щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 КПК України, яким рекомендовано Верховній Раді України в законодавчому порядку привести положення статті 384 КПК України у відповідність зазначеному рішенню. У законопроекті вирішується завдання щодо реалізації права на судовий захист тих осіб, які оскаржували постанову слідчого, органу дізнання, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи, а суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї скарги. Законопроект 16 квітня

2008 року направлено Президенту України, і 27 серпня 2008 року він вніс його на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи.

7. Розроблений за участю Верховного Суду України проект Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо порядку розгляду справ про малозначні адміністративні правопорушення на транспорті», який внесено на розгляд Верховної Ради України Президентом України, було прийнято 24 вересня 2008 року як Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

Одним із завдань цього Закону є звільнення суддів від обов'язку розглядати справи про малозначні адміністративні правопорушення на транспорті, підвищення ефективності та оперативності правосуддя.

8. Аналогічний проект Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо порядку розгляду справ про малозначні адміністративні правопорушення» розроблено також з метою розвантаження місцевих судів.

Так, з 1 вересня 2005 року набув чинності Кодекс адміністративного судочинства України (КАС України), яким створені правові умови для оскарження заінтересованими особами до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів управління у справах про адміністративні правопорушення. Цим уможливлюється надійний захист прав особи від необґрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності. Разом із тим, до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) не були внесені зміни, які позбавляли б місцеві загальні суди обов'язку розглядати справи про малозначні адміністративні правопорушення, за які не передбачається застосування оплатного вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, конфіскації, позбавлення спеціального права, виправних робіт та адміністративного арешту як найбільш суворих видів адміністративних стягнень.

Покладення на суди повноважень щодо розгляду значної кількості матеріалів про адміністративні правопорушення без збільшення штату суддів та обсягів фінансування негативно позначається на якості розгляду судами кримінальних і цивільних справ, які потребують більшої уваги з боку судді.

З метою розв'язання зазначених проблем законопроектом пропонується передати розгляд справ про найменш тяжкі адміністративні правопорушення до підвідомчості адміністративних органів.

28 листопада 2007 року законопроект направлено до Нацкомісії для розгляду та рекомендації щодо його внесення на розгляд Верховної Ради України.

9. Проект Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» (щодо наказного провадження) розроблено з метою удосконалення окремих процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду справ у наказному провадженні.

Наказне провадження — це особливий спрощений вид цивільного процесу, спрямований на швидкий та ефективний захист прав особи шляхом видачі судового наказу, який є судовим рішенням та одночасно виконавчим документом. Інститут наказного провадження у цивільних справах запроваджено нещодавно, а тому його окремі норми потребують удосконалення.

Передбаченими змінами пропонується: доповнити перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ, та зробити цей перелік вичерпним; встановити вимоги до змісту заяви боржника про скасування судового наказу; встановити обов'язок заявника надавати до суду оригінал чи належно засвідчену копію документа, який підтверджує безспірне право вимоги заявника (стягувача) до боржника. Крім того, з метою надання можливості стягувачу захистити свої права шляхом подачі позову у випадку, коли вручити копію наказу боржнику неможливо, пропонується надати стягувачу право звернутися до суду із заявою про скасування судового наказу.

Законопроект 3 листопада 2008 року направлено до Нацкомісії для розгляду та рекомендації щодо його внесення на розгляд Верховної Ради України.

10. Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо запобігання випадкам зловживань у сфері третейського розгляду спорів) розроблено з метою унеможливлення використання третейських судів у рейдерських схемах, а також відокремлення повноважень третейського суду від функцій органів державної влади, у тому числі судової.

Наразі фактично немає будь-яких можливостей для оскарження як самого рішення третейського суду, так і виданого на підставі рішення третейського суду рішення загального чи спеціалізованого суду про видачу виконавчого документа. Тому законопроектом передбачається звузити предмет спору, що розглядається третейським судом, виключно щодо прав та інтересів сторін третейської угоди, і тим самим убезпечити третіх осіб від будь-яких протиправних посягань на їхні права та інтереси. З цією метою пропонуються зміни до Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України), Законів України «Про заставу», «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та «Про третейські суди».

Законопроект 28 травня 2008 року направлено Президенту України для внесення його на розгляд Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи.

11. Потреба розробки проекту Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» (щодо касаційного перегляду судових рішень) викликана існуванням низки недосконалих положень ЦПК України, виявлених судами під час здійснення правосуддя.

Зокрема, це стосується необхідності на рівні закону передбачити правові наслідки пропуску особою процесуального строку за відсутності клопотання про його поновлення; узгодити наслідки вручення судової повістки; конкретизувати вирішення питання витрат на розгляд справи зокрема про те, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи пов'язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов'язані з виготовленням та видачею копій судових рішень, сплачуються в суді як першої, апеляційної, так і касаційної інстанцій, а також при перегляді судових рішень у зв'язку з винятковими та нововиявленими обставинами.

Також існує нагальна необхідність якісно удосконалити процедуру подачі касаційної скарги та підстави повернення її судом, відкриття касаційного провадження; внести відповідні корективи щодо строків подачі касаційної скарги; деталізувати вимоги щодо її форми і змісту; чіткіше регламентувати процесуальні наслідки відмови від касаційної скарги та вимоги до ухвали суду касаційної інстанції, процесуальні дії судді щодо відкриття касаційного провадження у справі та його попереднього розгляду; більш детально визначити перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, а також передбачити, що ухвала суду про задоволення чи відмову у задоволенні заяви про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішення або ухвали у зв'язку з нововиявленими чи іншими обставинами може бути оскаржена в порядку, встановленому ЦПК України.

Законопроект 30 жовтня 2008 року направлено до Нацкомісії для розгляду та рекомендації щодо його внесення на розгляд Верховної Ради України.

12. Проект Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за зрив розгляду судових справ та прояв неповаги до суду» передбачає створення дієвих заходів правового реагування на зрив розгляду судових справ, а також на невиконання або несвоєчасне виконання законних вимог суду щодо надання інформації та документів, необхідних для судового розгляду.

Законопроектом передбачено викласти статтю 1853 КУпАП у новій редакції. Пропонується: встановити адміністративну відповідальність не тільки за злісне, а й за перше нез'явлення до суду без поважних причин (за умови належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи) свідка, потерпілого, позивача, відповідача, експерта, перекладача, фахівця та іншої особи, особиста участь якої у розгляді справи визнана судом обов'язковою, якщо це перешкоджає розгляду справи; посилити адміністративну відповідальність за повторне нез'явлення до суду вказаних осіб без поважних причин; встановити відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання законних вимог суду щодо надання інформації та документів, необхідних для судового розгляду, за дії, вчинювані поза межами судового засідання з метою перешкодити здійсненню правосуддя, а так само за грубе порушення порядку під час судового засідання, за відсутності ознак злочину. За дії та бездіяльність, направлені на зрив судових засідань, передбачається встановлення підвищеної відповідальності посадових осіб.

Законопроект 27 серпня 2008 року внесено Президентом України на розгляд Верховної Ради України.

13. Внесення змін до КПК України, запропонованих проектом Закону України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України» (щодо ознайомлення з матеріалами кримінальної справи та апеляційного і касаційного оскарження судових рішень у кримінальних справах), зумовлено необхідністю удосконалення процедур апеляційного та касаційного оскарження судових рішень у кримінальних справах з метою усунення наявних недоліків у законодавчому регулюванні цих стадій судового процесу. Зокрема, суд касаційної інстанції переглядає і виправляє недоліки, допущені місцевими судами, хоча вони могли би бути усунуті і судом апеляційної інстанції. Разом із тим, учасники процесу часто не подають апеляційні скарги на судові рішення, оскільки таке оскарження не є обов'язковим. У результаті Верховним Судом України як судом касаційної інстанції розглядається велика кількість дрібних порушень кримінального та кримінально-процесуального законодавства, що могли бути усунуті на стадії апеляційного розгляду справи. Законопроект передбачає нову редакцію статті 383 КПК України, за якою у касаційному порядку можуть бути перевірені лише вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції, а також вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним у порядку, передбаченому статтею 378 цього Кодексу.

Нова редакція статті 255 КПК України удосконалює процедуру ознайомлення з матеріалами кримінальної справи прокурором, підсудним, його захисником, потерпілим, цивільним позивачем, їхніми представниками з тим, щоб унеможливити зловживання суб'єктами процесу своїм правом для «затягування» розгляду справи у суді.

Законопроект 10 грудня 2007 року схвалено на засіданні Нацкомісії.

14. Необхідність розробки проекту Закону України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України» (щодо оскарження постанов про порушення кримінальних справ) викликана тим, що прийняті зміни до КПК України про перевірку судом постанов про порушення кримінальних справ за фактом вчинення злочину суперечать рішенням Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 та від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 щодо меж перевірки зазначених постанов. Адже порушення кримінального переслідування або відмова від нього, формулювання обвинувачення і його підтримання перед судом забезпечуються вказаними у статті 4 КПК України суб'єктами — прокурором, слідчим, органами дізнання та їхніми посадовими особами. Покладення на суд обов'язку в тій чи іншій формі підміняти діяльність цих органів і осіб у здійсненні функції обвинувачення перешкоджає незалежному, об'єктивному і безсторонньому здійсненню правосуддя судом, як цього вимагають норми Конституції України та ратифікованих Україною міжнародних договорів.

Усупереч конституційному принципу презумпції невинуватості перевірка судом на стадії досудового слідства, коли вже винесена постанова про притягнення як обвинуваченого, фактично означає перевірку достатності зібраних у справі доказів ще до закінчення досудового слідства і фактично вирішує питання щодо винуватості особи у вчиненні злочину ще до розгляду кримінальної справи по суті.

Законопроектом пропонується внести зміни до КПК України, які унеможливлять зупинення суддею слідчих дій, за винятком випадків, коли здійснення деяких із них може завдати такої шкоди конституційним правам певної особи, що поновити ці права буде неможливо.

Законопроект 16 квітня 2008 року внесено Президентом України на розгляд Верховної Ради України.

15. Правові приписи положень ЦПК України, КАС України та ГПК України передбачають альтернативну підсудність справ. Це дозволяє позивачам подавати позовні заяви про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав до різних судів в очікуванні найбільш «вигідного» для них рішення.

Проектом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо змісту позовної заяви) пропонується внести зміни до статті 119 ЦПК України, статті 106 КАС України, статті 54 ГПК України, передбачивши, що у позовній заяві зазначаються, зокрема, відомості про те, що позовна заява про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не подавалася до іншого суду і не розглядалася іншим судом. Реалізація положень законопроекту, у разі його прийняття, сприятиме зменшенню випадків рейдерства з використанням рішень судів, перевантаження судів першої інстанції, а також випадків прийняття судами в однакових справах різних за змістом рішень.

Законопроект 28 листопада 2007 року направлено до Нацкомісії для розгляду та рекомендації щодо його внесення на розгляд Верховної Ради України.

16. Необхідність розробки проекту Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України» (щодо удосконалення та уніфікації господарського законодавства) викликана недосконалістю окремих норм ГПК України, застосування яких призводить до невиправданої перевантаженості справами судів апеляційної і касаційної інстанцій.

Зокрема, встановлення мінімального кількісного складу суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, яким буде надано право переглядати постанови чи ухвали Вищого господарського суду України, надасть змогу ефективно використовувати робочий час суддів, збільшить та прискорить кількість переглянутих ними постанов та ухвал. Визначення законодавцем виключного переліку ухвал, які можна оскаржити до вищестоящого суду окремо від рішення місцевого господарського суду, позбавить недобросовісних учасників судового процесу можливості затягнути розгляд справи.

Законопроект 27 грудня 2007 року направлено Президенту України для внесення його на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи. Цей же текст законопроекту, запозичений у Верховного Суду України, 21 квітня 2008 року внесено на розгляд Верховної Ради України групою народних депутатів України.

17. Проектом Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» (щодо повного фіксування судового засідання технічними засобами) пропонується передбачити, що до 1 січня 2011 року повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється судом тільки за вимогою особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду. В усіх інших випадках хід судового засідання фіксується у протоколі судового засідання. Переходити нині до повної фіксації судового процесу технічними засобами в обов'язковому порядку передчасно, оскільки більшість судів ще не готова до виконання цих вимог законодавства через недостатнє фінансування.

Законопроект 10 грудня 2007 року схвалено на засіданні Нацкомісії.

Таким чином, усього із розроблених Верховним Судом України законопроектів на розгляд парламенту Президентом України внесено лише чотири (див. примітку).

Наостанок зазначимо, що переважна більшість розроблених Верховним Судом України законопроектів стосується удосконалення процесуального законодавства, а їх розробку було ініційовано суддями місцевих, апеляційних судів і Верховного Суду України під час відповідних нарад на основі обговорення судової практики.

З огляду на це, а також з урахуванням наведених вище даних про кількість законопроектів, розроблених Верховним Судом України і внесених на розгляд Верховної Ради України, представляється доцільним подальше обговорення питання про можливість надання Верховному Суду України права законодавчої ініціативи, принаймні щодо законопроектів з питань судочинства.

Примітка. Коли цю статтю вже було зверстано, стало відомо, що 10 грудня 2008 року Нацкомісією прийнято рішення рекомендувати главі держави внести на розгляд Верховної Ради України проекти таких розроблених у Верховному Суді України законів:

— «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» (щодо удосконалення організації правосуддя);

— «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку вручення судових повісток»;

— «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» (щодо касаційного перегляду судових рішень);

— «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо порядку розгляду справ про малозначні адміністративні правопорушення».

Олександр ЄРМАК заступник начальника правового управління Верховного Суду України — начальник науково-експертного відділу, м. Київ,

Микола ХАВРОНЮК заступник керівника апарату — начальник правового управління Верховного Суду України, доктор юридичних наук, м. Київ

«Юридична практика». «Судовий вісник». – 2008. – № 12 (32). – 23 грудня.

Ключові слова:

Додати коментар

Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


Захисний код
Оновити