Як приймати нову Конституцію України

.

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства гостро стоїть питання прийняття нової Конституції України. Представниками різних політичних сил підготовлено декілька проектів, в яких вони активно відстоюють свої ідеї щодо змісту юридичних норм матеріальної частини Основного Закону. Різні погляди існують і на процедуру прийняття Конституції. Коли мова заходить про те, як ухвалити Основний Закон, то в більшості випадків називають три способи, а саме: Верховною Радою, референдумом або шляхом скликання Конституційних Зборів.

На кожному з них ми зупинимось окремо і спробуємо їх докладно проаналізувати. Одним із запропонованих варіантів є прийняття Конституції Верховною Радою, тобто двома третинами голосів від списочного складу депутатів законодавчого органу. На мою думку, такий спосіб має певні недоліки. Верховна Рада не зможе прийняти Основний Закон хоча б тому, що до сьогоднішнього дня вона працює у неповному складі. Довибори, призначені на 7 квітня 1996 р., дали такий самий результат, як і попередні. Зрозуміло, що до моменту прийняття Конституції ситуація не зміниться.

Крім того, жодна із політичних сил не має у Верховній Раді абсолютної більшості і тому ніхто не зможе набрати потрібних 2/3 голосів для того, щоб зробити свої політичні ідеї юридичними нормами нової Конституції України. Ще одним недоліком цього способу є те, що Верховна Рада прийматиме Конституцію “під себе” і захоче обмежити в правах Президента, а це в свою чергу викличе протидію з боку президентських структур, а також прихильників президентської форми правління, що в цілому негативно позначиться на конституційному процесі.

Таким чином, бачимо, що прийняття Конституції двома третинами голосів від списочного складу Верховної Ради не є прийнятним для України на сучасному етапі її державотворення.

Тепер подивимось, до яких наслідків може призвести прийняття Конституції шляхом винесення її проекту на всенародний референдум. На перший погляд, це найбільш демократичний спосіб, але... Перш за все потрібно звернути увагу на те, що конституційний процес дуже складний і розібратися в ньому може далеко не кожний громадянин України. У разі винесення проекту Конституції на всенародний референдум буде прийнято Конституцію, яка перш за все, вважаю, відображатиме інтереси Президента і його адміністрації. Це станеться тому, що виконавча влада має можливість, на мою думку, оперативно управляти державними засобами масової інформації, через них формувати громадську думку і в такий спосіб впливати на результати референдуму. Те, що винесення проекту Конституції на всенародний референдум приведе, на моє переконання, до прийняття президентського варіанту Основного Закону, свідчить досвід проведення референдуму з основних положень Конституції в Російській Федерації, де було прийнято саме президентський варіант.

Деякі автори, відстоюючи необхідність проведення всенародного референдуму, посилаються на те, що у разі прийняття Конституції Верховною Радою не будуть враховані голоси провідних юристів, фахівців у галузі державного права. Так, наприклад, Микола Жуган в статті “Не відлучайте народ від процесу створення Основного Закону” (“Голос України” № 2 від 5 січня 1996 р.), пише: “... У разі невинесення проекту на всенародне обговорення значна частина видатних вчених, насамперед у сфері конституційного права і державного будівництва, залишиться за межами конституційного процесу, бо їхні цінні ідеї, безперечно, не знайдуть відображення у проекті Конституції.” Але, вважаю, такий аргумент непереконливий. В разі винесення проекту Конституції на референдум голоси цих людей не зможуть якісно вплинути на прийняття Основного Закону, оскільки вони важитимуть не більше, ніж голоси будь-кого з рядових громадян.

Прийняття Конституції шляхом винесення її проекту на всенародне обговорення має ще один недолік. Для більшості громадян України важко розібратися в політичних і юридичних тонкощах проекту Основного Закону, тому може статися так, що люди не візьмуть участі у референдумі. В результаті — ми знову залишимось без Конституції. В зв’язку з цим можна зробити висновок, що референдум не є кращим способом прийняття Основного Закону.

Тепер залишилось розглянути останній із запропонованих варіантів, який передбачає прийняття Конституції шляхом скликання Конституційних Зборів.

Такі збори скликаються спеціально для того, щоб розробити і ухвалити Основний Закон, і розпускаються відразу після його прийняття. Враховуючи, що Конституція є складним політико-правовим документом, необхідно, щоб у процесі її утворення взяли участь провідні вчені-юристи, фахівці в галузі державного, цивільного, судового та інших галузей права. Для цього потрібно приблизно 30% місць в Конституційних Зборах зарезервувати за вченими-плавниками з основних юридичних центрів України, а оскільки Конституція не може бути виключно результатом теорії, інші 70% мають належати представникам областей та делегатам політичних партій, які офіційно зареєстровані в Україні.

Потрібно ще раз наголосити, що суспільство може вберегти себе від узурпації влади і забезпечити свободу нації тільки тоді, коли в Конституції будуть чітко визнані повноваження і межі діяльності представників народу і ті права, які народ залишає за собою. Саме Конституційні Збори, учасниками яких повинні бути люди формально незалежні ні від Верховної Ради ні від Президента, зможуть прийняти таку Конституцію, яка діятиме в інтересах усього народу.

Те, що відразу після ухвалення Основного Закону Конституційні Збори будуть розпущені, забезпечить наше суспільство від упередженості з боку учасників цього органу. Збори не прийматимуть Конституцію “під себе”, тому що їх учасники після прийняття Основного Закону відразу стануть звичайними громадянами України і змушені будуть додержуватись вимог тих юридичних норм, які вони самі ж і написали.

На жаль, ця ідея не дістала широкої підтримки в нашому суспільстві, хоча багато політичних лідерів і це заперечують проти такого варіанту розвитку подій. Але вони допускають його тільки теоретично. Основним аргументом проти скликання Конституційних Зборів є те, що така процедура займе багато часу, а Конституцію треба приймати сьогодні. Це твердження цілком справедливе, але вихід із ситуації можна знайти шляхом прийняття Верховною Радою так званої “малої конституції”, яка забезпечила б діяльність нашої держави до прийняття Основного Закону. Саме таким шляхом пішла Польща, яка на сьогоднішній день має один з найкращих показників економічного розвитку в Європі.

На мою думку, для реалізації ідеї скликання Конституційних Зборів потрібно 1,5—2 роки. Такий термін дасть можливість розробити і ухвалити всебічно обґрунтований і виважений документ, який відповідатиме вимогам суспільно-політичного життя нашої держави. Прийняття Основного Закону при цьому буде збігатися із закінченням повноважень Верховної Ради і Президента. Це дасть можливість уникнути позачергових виборів, а наступні провести уже відповідно до вимог нової Конституції.

Враховуючи всі наведені вище аргументи, вважаю, що скликання Конституційних Зборів є найоптимальнішим способом прийняття нової Конституції України.

О.БЕРЕЗЮК, юрист

ПРАВО УКРАЇНИ. 1996. № 6 - С. 7-10.

Додати коментар

Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


Захисний код
Оновити