Як працює новий КПК?

.

Микола ХАВРОНЮК: «Треба енергію представників органів розслідування скерувати в необхідне русло...»

Микола ХавронюкДивним чином Кримінально процесуальний кодекс тримався в Україні з 1960 року. Але у листопаді 2012-го українці нарешті почали жити за новими нормами КПК. За свідченнями експертів, оновлена кримінально процесуальна «монета» має дві сторони: з одного боку простежується стійка тенденція до гуманізації сфери кримінальною юстиції, однак постійні маніпуляції і зловживання законом, з другого боку, вказують на гальмування процесу гуманізації і повертають нас до практик старого кодексу.

До позитивного ефекту від нового КПК можна віднести наступне: зменшення осіб, які утримуються у СІЗО на 40%; кількість кримінальних процесуальних затримань зменшилася на 30 %; досить високий рівень застосування альтернативних запобіжних заходів; зменшення на 30% кількості обшуків; зменшення дозволів, наданих судом на прослуховування осіб, — на 25%; зменшення негласного втручання у приватне життя. У той же час можна прослідковувати й негативні тенденції. Сюди експерти відносять: запровадження автоматичного початку досудових розслідувань; неспроможність діяти ефективно сторони обвинувачення у зв’язку з браком необхідних структурних змін в органах розслідування і прокуратури; зменшення кількості надісланих до суду завершених кримінальних проваджень на 20%; небажання представників органів розслідування реєструвати усі заяви про злочини.

Про це, зокрема, говорили експерти під час презентації теми «Як працює новий КПК: протягом півроку — одні лише півкроки» в Києві. Директор з наукового розвитку Центру політико-правових реформ Микола Хавронюк відзначив: «В ухваленому 21-му нормативному акті виявлено явні суперечності із вимогами КПК і Конституцією України. Схожі проблеми виявлено в шести інформаційних листах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ».

Як громадянам реагувати на зміни в новому кодексі? Окремо говоримо з Миколою ХАВРОНЮКОМ.

— Чи є у новому КПК положення про незмінність фігури прокурора між досудовим і судовим провадженням ?

— Так, це новація цього кримінального процесуального законодавства, яку ми запозичили від західних країн. І це принципове положення. На відміну від радянських традицій, в суд має прийти той прокурор, який добре знає цю справу і керував розслідуванням у цій справі. Він же може або підтримувати обвинувачення, або відмовитися від підтримання обвинувачення. Якщо цей прокурор не може у зв’язку з якимись причинами, наприклад, хвороба, відрядження, навчання тощо, то лише в цих випадках передбачено заміну прокурора.

— А як громадянам, які звернулися до суду, реагувати на таку ротацію?

— Заміна має відбувається не на будь-якого прокурора, а на того, котрий був близький до цієї справи. Тобто, можливо, вони працювали в одному відділі, разом брали участь у цій справі тощо. Це не може бути якийсь зовсім інший прокурор. Отже, реакція може бути й позитивною.

— Згідно з текстом кодексу, захисником може виступати лише адвокат, інформацію про якого внесено до Єдиного реєстру адвокатів. Водночас Конституцією гарантується право кожного обирати собі захисника. У відповідному роз’ясненні Конституційного Суду чітко записано, що адвокатура — це лише один із, а не єдиний інститут захисту прав людей. Що повинні робити громадяни у такій ситуації?

— Розробники нового КПК сподівалися на те, що це буде положення на користь підозрюваного чи обвинувачуваного. Що його захищати буде лише професіональний адвокат. Тому що раніше досить часто бували такі випадки, коли захисником були родичі, інші особи, що мали велике бажання захистити, але не мали для цього необхідного досвіду, знань тощо. Зараз ми бачимо, що розробники все ж таки помилилися. Треба було залишити людям таку можливість. Можливо, щоб поряд із професійним адвокатом нічим не завадила б персона особи, яка не має юридичної освіти, бажає допомогти, робить це безкоштовно, з першого ж дня або навіть і не поряд з професійним адвокатом, якщо ця особа дійсно має диплом юриста і бажає допомогти своєму родичу чи знайомому. Тому гадаю, що колись буде внесено зміни до КПК з цією метою, щоб повернути все назад. А поки що потерпілому чи особі в цій ситуації нічого не можна зробити. Закон не дозволяє і суд не буде приймати таку особу як захисника.

— Чи не вважаєте ви, що гуманізація нового КПК, зокрема зменшення обшуків, зменшення дозволів суду на прослуховування осіб, зменшення негласного втручання у приватне життя, може зіграти на руку злочинцям, посадовим особам тощо?

— У нас ще за радянськими традиціями дуже багато людей притягували до кримінальної відповідальності. Тому Україна в рейтингу осіб за показником кількості тих, хто перебуває за ґратами, завжди перебувала на верхівці цього списку, де є США, Росія, Білорусь і деякі інші країни. Можливо, соціально-правовий конфлікт краще вирішувати за допомогою інших інструментів, наприклад, цивільного, господарського чи адміністративного права, дисциплінарної відповідальності, матеріальної відповідальності працівників тощо. Погодьтеся, що є багато правових засобів, за допомогою яких можна вирішити питання, покарати особу. Навіть вони бувають більш жорсткими, ніж за кримінального права. Наприклад, у трудовому праві — звільнення з роботи. І особа, звільнена з такої роботи, більше не може знайти собі роботу за профілем своєї спеціальності. Розумієте, це для неї може бути більш жорстоким заходом, ніж якийсь короткостроковий арешт чи щось інше.

— Що робити громадянам, якщо представники органів розслідування не хочуть реєструвати заяву про скоєний злочин?

— По-перше, громадянам потрібно наполягати. Тому що працівники міліції, особи, які уповноважені реєструвати, і не тільки мають звичку переконувати людей, мовляв не слід цього робити, давайте може ви передзвоните, приходьте іншим разом або ще якісь причини. На все це не треба піддаватись. По-друге, якщо не вдалося переконати службову особу зареєструвати заяву, тоді треба оскаржувати її бездіяльність відповідно до КПК.

— У зв’язку з браком необхідних структурних змін в органах розслідування і прокуратурі, відбувається надмірне навантаження на слідчих, що викликає відсутність ініціативності у прокурорів. Чи можна притягнути до відповідальності цих осіб за байдужість та неякісну роботу?

— До 2012 року прокурори лише здійснювали нагляд за розслідуваннями, а розслідували саму справу слідчі. Координували ж цим процесом керівники слідчих підрозділів. Коли ми кажемо «неініціативні», то маємо на увазі, що вони не належно керують цим розслідуванням. Вони повинні складати плани, давати вказівки слідчим, що робити тощо. Нехтування ж своїми обов’язками створює істотну шкоду для прав громадян, для авторитету держави, тому осіб можна притягнути до відповідальності. Вони насправді рідко бувають, але на прикладі Врадіївки, ми можемо згадати, що саме у тих ситуаціях, був не належний прокурорський нагляд. У таких випадках можна говорити про кримінальну відповідальність. В усіх інших випадках існує таке поняття як дисциплінарна відповідальність. Якби енергію представників органів розслідування скерувати в необхідне русло, ми б отримати Нобелівських лауреатів.

Дмитро ПАЛЬЧИКОВ, учасник Літньої школи журналістики «Дня»
«День», №119, (2013)

Ключові слова:

Додати коментар

Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


Захисний код
Оновити