Як повернути правосуддя

.

Мельник Микола Іванович"Відлучення" Януковича від посади, зміна розкладу сил у ВР і формування нового складу кабміну – ще зовсім не означає перемоги над диктатурою. Реальна влада продовжує перебувати у руках представників режиму Януковича.

Але якщо у виконавчій владі, у силових структурах почалось хоч якесь очищення, то судова влада залишається "нечепаною". Понад те, у ній пішли цілеспрямовані процеси консервації та укріплення позицій чільних представників минулого кривавого режиму.

Якщо нове політичне керівництво держави вважає, що судова влада по значущості є третьою, після законодавчої та виконавчої, і планує "взятися за неї" десь потім – то воно робить велику помилку, яка може виявитися непоправною.

Судова влада за своєю природою є вирішальною.

Саме вона оцінює діяльність законодавчої і виконавчої влади і з будь-якого питання виносить остаточний вердикт. Це добре розумів Янукович і його "юридична команда", які найпершою своєю реформою зробили "судову реформу". У результаті суди були не просто вбудовані у президентську вертикаль влади, а разом з прокуратурою, МВС, СБУ та іншими силовими відомствами стали елементом репресивного механізму.

Диктатура Януковича була створена і трималася значною мірою саме завдяки судам – починаючи з рішень КС і завершуючи рішеннями загальних судів під час протестних акцій зими 2013-14.

Тому зміна ситуації у судовій сфері потребує максимальної уваги з боку нового керівництва держави та невідкладних кардинальних рішень.

Зробити це буде непросто. Адже "юридична команда" – Портнов, Ківалов, Лукаш, Лаврінович – сумлінно попрацювали на цьому "полі", і законодавчо, і в кадровому плані. Тому "відмотати" ситуацію назад, не кажучи вже про її істотне поліпшення, буде надзвичайно складно. Але цілком можливо, якщо підходити системно, продумано і, головне, керуючись інтересами правосуддя.

Водночас те, як це робиться зараз, змушує "кричати криком".

Вся влада – Ківалову!

Поки владний політикум створював парламентську коаліцію і разом з Майданом формував новий уряд, судова влада почала тихо і непомітно "перетікати" з рук одних людей Януковича до рук інших людей Януковича. Судячи з усього, новим "володарем судів" стає один із юридичних "стовпів" попереднього режиму – Сергій Ківалов.

22 лютого ВР в "революційному" пориві ухвалила закон №769-VII про розширення повноважень Комітету з питань верховенства права та правосуддя в частині вирішення питання про обрання на посаду судді безстроково. Крім того, вона наділила себе правом призначати та звільняти голів судів, що не відповідає Конституції. Профільним з вирішення цього питання ВР зробила вказаний комітет, який очолює Ківалов.

Що це означає на практиці?

А те, що "Комітет Ківалова" стає ключовою структурою, яка визначатиме законодавчу та кадрову політику у судовій сфері. Віднині він буде не лише опрацьовувати усі законодавчі зміни у сфері судочинства, ухвалювати рекомендації щодо кандидатів на обрання на посаду судді безстроково, але й формувати керівний склад судової системи.

Широкому загалу С.Ківалов більше відомий як одіозний голова ЦВК у 2004 р. та автор скандального "мовного закону". Разом з Портновим, Лавриновичем і Лукаш він був одним з авторів "судової реформи" 2010 року.

17 років (!) поспіль він з великим успіхом "членствує" у ВРЮ, три з них – незаконно обіймав посаду її голови, усупереч Конституції суміщаючи посади народного депутата і керівника державного органу.

Сергій Ківалов неодноразово був головою парламентського комітету з питань правосуддя і відзначився вочевидь неконституційними законодавчими ініціативами, відверто упередженими рішеннями та маніпуляцією посадовими повноваженнями. Він також безпосередньо причетний до незаконного звільнення суддів, що навіть встановлено рішенням ЄСПЛ.

Однак, на відміну від своїх соратників по "юридичній команді" Януковича, він не тільки не зник з України разом з своїм "шефом" – але й вже встиг істотно збільшити свій вплив на судову владу.

Два невідкладних персональних кадрових питання

Для виправлення ситуації у сфері правосуддя необхідно здійснити комплекс різних за змістом заходів. Серед них – два кадрових, які є похідними.

Перше – звільнити Сергія Ківалова з посади голови парламентського комітету з питань правосуддя.

Без цього не відбудеться жодних істотних позитивних зрушень у судовій владі. Вона просто буде по-новому переформатована під нього.

Це вже почалося.

25 лютого "Комітет Ківалова" прийняв рішення рекомендувати призначити в.о. голови Печерського районного суду Києва Світлану Смик, яку в суддівському середовищі чітко ідентифікують як креатуру Ківалова і якій дають далеко не найкращу характеристику як судді.

Швидко вхопившись за кадрові питання, Ківалов тим часом блокує реалізацію рішень парламенту, які стосуються його "шефа" – Януковича.

Ще 25 лютого ВР ухвалила постанову про звернення до Міжнародного кримінального судустосовно вчинення злочинів проти людяності Януковичем, Пшонкою, Захарченком та іншими.

Так ось: ця постанова не те, що ще не направлена адресату, а станом на 3 березня ще й не була підписана головою ВР – вона все ще знаходиться на "процедурі підготовки до підписання" в "Комітеті Ківалова".

Друге – виконати рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Волков проти України", а саме поновити Волкова на посаді судді Верховного суду.

Це – не просто персональне кадрове рішення. Це: 1) принципове поновлення справедливості; 2) офіційне визнання вітчизняною владою вини тих, хто показово розправлявся з суддями у 2010 році; 3) сигнал усій судовій системі про те, що завершується час рейдерів, які захопили у 2010-му судову владу.

Однак, на минулому тижні ВР не змогла набрати необхідну кількість голосів для прийняття рішення про поновлення Волкова на посаді судді ВСУ. Таким чином судовій системі було дано зовсім інший сигнал – команда Януковича й надалі зберігає контроль над кадровими питаннями у судовій системі. Ті, хто займався звільненням Волкова, тепер – займаються його "поновленням" на посаді.

У найближчі дні ВР має повернутися до цього питання і позитивно вирішити його.

Очищення "скальпеля"

Змінити сутність нинішньої судової влади без її кардинального кадрового оновлення – неможливо. Відразу виникає питання, як це зробити? Передусім очистити "скальпель", яким різатимуть пухлини у судовій системі.

Йдеться про повне оновлення персонального складу ВРЮ та ВККСУ.

При цьому слід спеціальною законодавчою забороною "перекрити" можливість попадання до цих органів тих, хто був призначений до їх складу або на адміністративні посади в судах після судової реформи-2010.

Це треба робити виключно правовим шляхом: відповідними законодавчими змінами та застосуванням процедури звільнення за порушення присяги. А порушення присяги вбачається у діях багатьох членів ВРЮ.

Виникає питання про правомірність перебування у складі ВРЮ та ВККСУ тих, хто отримав статус членів цих органів у сумнівний спосіб. Йдеться про тих, хто був призначений з’їздом суддів не на вакантні посади у цих органах, а "про запас", на перспективу.

Це також стосується й нинішнього голови ВРЮ – Олександра Лавриновича. Взагалі не треба забувати його особливу роль у вибудовуванні диктатури Януковича, зокрема, у ручному "запуску" в 2010-му тексту Конституції в редакції 1996 року.

Простіше оновити склад ВККСУ.

Адже легітимність нинішнього складу цього органу є сумнівною з огляду на те, що всі її члени призначалися у 2010 році на три роки, а потім політична влада Януковича продовжила строк повноважень члена ВККСУ до шести років.

Можна використати інший правовий шлях: повернутися в законі до трирічного строку повноважень членів ВККСУ. Тоді нинішній склад цього органу слід буде змінювати за збігом терміну повноважень.

Але нинішній голова ВККСУ Самсін, якого у суддівському середовищі вважають рівно наближеним до Портнова і Ківалова, судячи з усього, вирішив не лише зберегти за собою цю посаду, а й…очолити процес люстрації суддів. На запитання журналіста про те, "Чи готові ви до люстрації", голова ВККСУ відповів однозначно і ствердно: "Ми готові до люстрації!".

Правда, не зовсім зрозуміло, кого мав на увазі пан Самсін – комісію, яку він очолює, чи себе як суддю.

Якщо комісію, то якась дивна в Україні вийде люстрація – прислужників диктатури Януковича у суддівських мантіях буде люструвати орган, який формував суддівський корпус для цієї диктатури. Якщо він мав на увазі себе як суддю, то треба сказати, що у правовому відношенні він як суддя не є безгрішним.

Достатньо пригадати історію з ознаками підроблення судового рішення Верховного суду у справі, доповідачем у якій був саме суддя адміністративної палати І.Самсін. У судовому засіданні було проголошено одне рішення, а «на руки» сторони отримали зовсім інше (документи див. тут).

В останні дні ВККСУ активізувала свою діяльність стосовно одіозних суддів режиму Януковича. Зокрема, відкрила дисциплінарне провадження стосовно судді Кірєєва.

Хочеться запитати членів ВККСУ: а чому так пізно? Адже це якось виглядає як підлаштування під нову політичну владу – покарати Кірєєва, щоб утриматись самим?

Люстрація суддівського корпусу

Її потрібно проводити двома шляхами – 1) з використанням існуючих правових можливостей; 2) за допомогою нових юридичних інструментів, передбачених спеціальним законом.

Передусім процедуру люстрації мають пройти голови судів, призначені після судової реформи 2010 року. Саме вони були головними провідниками та реалізаторами ідей Банкової. Зробити це можна шляхом зміни порядку призначення на адмінпосади в судах – цю функцію має виконувати Рада суддів України, повноваження якої з питань внутрішньої організації судової системи слід істотно розширити.

Але у цьому вже виникла істотна перешкода – ВР вказаним вище законом не лише віднесла вирішення цього питання до відання "Комітету Ківалова", а й передбачила, що: "Голови судів та їх заступники, призначені на посади голови суду або заступника голови суду до набрання чинності цим Законом, здійснюють повноваження голови суду, заступника голови суду до закінчення строку, на який їх призначено, якщо інше не встановлено законом".

Таким чином відбувається повна консервація нинішнього стану судової системи. Адже голови судів, які є її "кадровим хребтом", підбиралися за принципом особистої відданості і забезпечення прийняття будь-якого потрібного "хазяїну" судового рішення.

Якщо цього не змінити, то всі решта потуги зі зміни ситуації в судовій системі втрачають сенс.

Новий міністр юстиції Петренко повідомив про розробку проекту закону "Про відновлення довіри до судової системи України", який 1 березня схвалив кабмін. Цей проект передбачає сім категорій суддів, які підпадають під люстрацію.

Водночас на законодавчому рівні слід передбачити спеціальну перевірку тих суддів, яких після "судової реформи"-2010 було переведено з одного суду до іншого. Адже інститут переведення був використаний для взяття під контроль командою Януковича відповідних судів та зосередження у ключових судах "своїх" суддів.

Для суддів, призначених на посаду вперше, одним із варіантів проведення процедури переатестації може бути спеціально змінений механізм обрання на посаду судді безстроково. Але тут ми знову впираємось у "проблему Ківалова", адже вирішувати ці питання буде очолюваний ним Комітет.

Проведення спеціальної перевірки (люстрації) зовсім не означає, що кожен суддя, який попаде під неї, має бути звільнений. Звільнення має відбутися лише за наявності відповідних правових підстав – порушення суддею закону.

Слід зазначити, що під час масових прокуросько-суддівських репресій проти учасників протестних акцій, багато суддів по Україні не боялися приймати законні та справедливі рішення.

Люстрація має виконати ще одну важливу функцію: забезпечити "панування" у судовій системі не пройдисвітів в мантіях, а нормальних – чесних, принципових і справедливих суддів. А їх у судовій системі – значна кількість.

Відродження суддівського самоврядування

Роль суддівського самоврядування у забезпеченні справедливого правосуддя є ключовою. Бо справжнє і дієве суддівське самоврядування забезпечує реальну незалежність судової влади.

Чому політичним рейдерам не вдалось повністю приватизувати суди у 2007-2009 роках, незважаючи на те, що вони прикладали до цього неймовірні зусилля? Тому що, по-перше, тоді було справжнє суддівське самоврядування на чолі з сильною Радою суддів України, по-друге, чітку незалежну позицію зайняв Верховний суд, який тоді ще впливав на судочинство.

Яким чином тим самим політичним рейдерам вдалось повністю підкорити судову систему у 2010-му? Вони нівелювали конституційний статус ВС і практично повністю знищивши суддівське самоврядування, перетворивши його на інструмент "закріпачення" суддів.

Тому невідкладно потрібно змінити законодавчі засади врегулювання суддівського самоврядування.

Слід змінити порядок принципів формування з’їзду суддів та Ради суддів, передбачивши обмеження стосовно делегування на з’їзд суддів, які обіймають адміністративні посади, та/або які були делегатами з’їздів суддів після "судової реформи" 2010 року.

Якщо цього не зробити, то наступний з’їзд суддів, який призначено на 11 квітня, пройде за портновсько-ківаловськими правилами.

Відповідними будуть й рішення з формування нового складу Конституційного суду, ВРЮ та ВККСУ, а з ними – й результати по оновленню усієї судової влади.

Відновлення конституційного статусу Верховного суду

Необхідно невідкладно:

– повернути Верховному суду право переглядати судові рішення усіх судів нижчих інстанцій з підстав неоднакового (неправильного) застосування судами всіх норм права (як матеріального, так і процесуального), а не лише норм матеріального права, як є це зараз;

– скасувати інститут допуску вищими спеціалізованими судами справ до провадження Верховним судом, бо такий допуск: 1) штучно створює перепони для доступу до правосуддя; 2) безпідставно позбавляє фізичних і юридичних осіб ефективного національного засобу судового захисту їх прав, свобод та законних інтересів;

– визначити Верховний суд єдиним судовим органом України, уповноваженим переглядати справи в разі встановлення відповідною міжнародною судової установою (зокрема, ЄСПЛ) порушення Україною міжнародних зобов’язань під час вирішення справи судом;

– провести кадрове "зміцнення" – збільшити число суддів ВСУ, обравши до його складу достойних служителів Феміди. І лише після цього можна вирішувати питання стосовно нового керівництва ВСУ.

Зрозуміло, що у нової політичної влади не вистачає на все часу і сил: до багатьох нагальних проблем додалась військова агресія "братньої" держави, яка загрожує перерости у війну. Але при цьому у жодному разі не можна допустити, щоб судова влада залишалась в руках представників режиму Януковича.

Бо в такому разі про відродження України можна буде забути.

Микола Мельник, доктор юридичних наук, професор, науковий консультант з правових питань Центру Разумкова, спеціально для УП

«Українська правда»

Ключові слова:

Додати коментар

Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


Захисний код
Оновити