Вплив судових рішень на організацію виборів Президента України 2004 року

.

Мельник Микола ІвановичВибори-2004 вперше наочно і яскраво показали дійсну роль суду у функціонуванні українського суспільства. Після цих виборів влада і суспільство мають зрозуміти, що суд — це не третя, як звикли вважати, а самостійна та вирішальна гілка влади. Вирішальна в тому плані, що, вирішуючи соціальний конфлікт, саме суд ставить крапку в розумінні та застосуванні закону, в тому числі виборчого. У такому розумінні суд є останньою правовою інстанцією, яка визначає правомірність рішень, дій та бездіяльності суб'єктів виборчого процесу. Суд своїми рішеннями в принципі може змінити все і на всіх етапах виборчого процесу — аж до встановлення результатів виборів. І це на минулих виборах було продемонстровано.

Слід зазначити, що в останній виборчій кампанії суди вирішували величезну кількість справ (понад 130 тисяч), які стосувалися різних аспектів виборів на всіх етапах виборчого процесу: неправильності у списках виборців; формування та діяльності виборчих комісій; дій, рішень та бездіяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, проведення передвиборної агітації, діяльності кандидатів на пост Президента України тощо.

Аналіз судових рішень на виборах 2004 року, стану судової системи, виборчого та процесуального законодавства дає змогу виявити низку проблем, які можуть перешкоджати справедливому та правовому розгляду виборчих спорів на майбутніх виборах, а значить, негативно впливати на організацію виборів.

Зокрема, це стосується таких проблем.

Проблема правильного та однакового застосування закону — в багатьох випадках одні й ті ж самі положення закону стосовно однакових за своїми змістом правових ситуацій суди застосовували порізному. Наприклад, це стосується підстав рішень щодо включення громадян до списків виборців: в одних випадках суди виходили з фактичного місця проживання, вважаючи, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації виборчих прав громадян (таку позицію займали більшість судів), в інших — пов'язували можливість включення до списку виборців із відміткою в паспорті про реєстрацію місця проживання (так, в одному випадку суд вказав, що постійне місце проживання особи підтверджується (цитую) «зокрема, на сторінках 11–16 паспорта громадянина України»). Це ж саме стосується голосування за відкріпними посвідченнями під час повторного голосування 26 грудня 2004 року: в одних випадках суди займали формальну позицію і не задовольняли вимоги скарги про включення до списків осіб, які звернулися до територіальних виборчих комісій з цього питання до 12 години останньої суботи перед голосуванням (25 грудня), в інших — задовольняли, вважаючи пропущення встановленого законом строку звернення до територіальної виборчої комісії з поважних причин.

Проблема правової обґрунтованості судових рішень — у багатьох випадках рішення суду не мають належного мотивування, з них важко зрозуміти, з чого саме суд виходив, постановляючи рішення, посилання на норми закону при вирішенні аналогічних правових ситуацій істотно відрізнялися — в одних випадках суди керувалися лише положеннями виборчого законодавства, в других — виходили з норм процесуального законодавства, в третіх — застосовували і ті, й інші, причому різні. Це, з правової точки зору, видається неприпустимим. Адже, по-перше, сам закон вимагає, щоб рішення суду було належним чином мотивованим і юридично обґрунтованим. По-друге, рішення має бути зрозумілим для тих, до кого воно звернуто, з нього має з усією однозначністю випливати суть проблеми і правильність шляху її розв'язання. По-третє, виконання судового рішення має бути усвідомленим, щоб у подальшій діяльності з організації виборів аналогічні порушення не допускалися.

Проблема законності судових рішень. Без сумніву, рішення суду, які набрали законної сили, підлягають обов'язковому виконанню. Однак в окремих випадках виборчі комісії опинялися у складній правовій ситуації, обумовленій різними приписами закону та рішенням суду.

Проблема виконання судових рішень. Вона має два аспекти: 1) об'єктивну (фактичну, часову) неможливість виконання судового рішення; 2) відверте чи приховане ігнорування такого виконання. Перший аспект має місце тоді, коли суд постановляє рішення, але виконати його неможливо чи вкрай складно з огляду на те, що відповідний етап виборчого процесу минув чи минає. У таких випадках виконання судового рішення, крім усього іншого, може породжувати нові конфлікти, ускладнювати організацію проведення виборів на певній виборчій дільниці, у певному виборчому окрузі чи навіть у межах усієї країни. Цей аспект пов'язаний з двома моментами — із швидкоплинністю виборчого процесу та неоперативністю розгляду справ судом.

Другий аспект зазначеної проблеми був пов'язаний із фактичним бойкотуванням виконання судових рішень, у тому числі виборчими комісіями. Зокрема, це мало місце в частині розгляду питання про включення до складу дільничних виборчих комісій представників деяких кандидатів на пост Президента України і забезпечення цим кандидатам пропорційної частки керівних посад у таких комісіях. Тут слід сказати, що в подібних ситуаціях суди порізному вирішували питання по суті — в одних випадках вони прямо зобов'язували виборчі комісії включити до їх складу відповідні кандидатури чи поновити повноваження певних членів комісії, в інших — зобов'язували комісії розглянути це питання. З точки зору організації виборів такі підходи судів у формулюванні своїх рішень істотно різняться між собою, що не може вважатися правильним.

Слід мати на увазі, що на майбутніх виборах суд може бути втягнутий у відповідні виборчі технології. Спеціально організовані звернення до суду, в тому числі з надуманих підстав чи формальних приводів, можуть відволікати увагу організаторів виборчого процесу від нагальних проблем виборів, ускладнювати та дезорганізовувати їх роботу.

Аналіз судових рішень у справах з виборчих спорів минулих президентських виборів підтверджує таку можливість, оскільки багато судових рішень постановлялося щодо звернень, які надходили від різних суб'єктів, але були однаковими за змістом, формулюванням обставин справи та вимог. Зокрема, це стосується численних звернень виборців — жителів кількох регіонів нашої країни — до суду з вимогою визнати недійсними підсумки голосування з певної причини, а саме: неможливості реалізувати своє активне виборче право шляхом голосування «на дому».

З урахуванням тенденцій розвитку соціально-політичної та правової ситуації в Україні можна прогнозувати підвищення ролі суду в наступній виборчій кампанії, а значить, у збільшенні впливу суду на організацію та проведення виборів. Це вже сьогодні обумовлює стратегічний настрій на забезпечення дотримання принципів верховенства права та законності всіма органами та особами, причетними до виборчого процесу.

Мельник М.І.,
заступник Голови Центральної виборчої комісії

«Вісник Центральної виборчої комісії». – 2005. – № 1. – С. 25–26.

Ключові слова:

Додати коментар

Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


Захисний код
Оновити