Відповідальність політичних партій (блоків) – суб'єктів виборчого процесу за новим виборчим законодавством

.

Зміст виборчого процесу, його хід та результати визначальним чином обумовлюються характером участі у ньому суб’єктів виборчого процесу. Саме від того, які засоби для досягнення своїх цілей використовують такі суб’єкти, які межі визначають для своєї діяльності, які дії вважають допустимими з юридичної та моральної точок зору, значною мірою залежить правова чистота виборчого процесу, його прозорість, чесність. Зрештою, це визначає сутність виборчої кампанії та легітимність сформованої за її підсумками представницької влади.

Мельник Микола Іванович

Із запровадженням пропорційної системи виборів до парламенту України в організації та здійсненні виборчого процесу істотно зростає роль політичних партій. На майбутніх парламентських виборах вони стануть ключовими учасниками, які зможуть істотно впливати на виборчий процес практично на всіх його етапах. Про потенційний вплив партій на майбутній виборчий процес достатньо говорить той факт, що з п’яти передбачених Законом України «Про вибори народних депутатів України» (далі – Закон) суб’єктів виборчого процесу з виборів народних депутатів України чотири становлять самі партії або ж суб’єкти, безпосередньо пов’язані з ними. Так, відповідно до статті 12 Закону суб’єктами виборчого процесу є:

1) партія (блок), що висунула кандидатів у депутати;

2) виборча комісія – окружні та дільничні виборчі комісії на парламентських виборах формуватимуться з представників партій (блоків) за їх поданням;

3) кандидат у депутати – за новим Законом кандидати у депутати висуваються виключно партією або блоком партій;

4) офіційний спостерігач від партії (блоку) – суб’єкта виборчого процесу.

І лише один (п’ятий) суб’єкт виборчого процесу, яким є виборець, безпосередньо не пов’язаний з діяльністю партій.

Якщо кожен із вказаних суб’єктів виборчого процесу діятиме відповідно до закону, щонайменше – буде прагнути так діяти, виборчий процес буде здійснюватися на правових принципах і засадах. У такому разі з організацією виборчого процесу загалом, із здійсненням його конкретних етапів та заходів, а значить, із забезпеченням належних умов для народного волевиявлення особливих проблем виникати не повинно (за умови належного законодавчого регулювання такого процесу). Натомість, якщо політична партія та її представники, що набули статусу суб’єктів виборчого процесу, намагатимуться досягати своїх цілей будь-якими способами, ігноруючи при цьому правові принципи та законодавчі приписи, вибори приречені бути «брудними» і нечесними.

Основними двома запобіжниками від останнього варіанту проведення виборів є:

1) високий рівень правосвідомості суб’єктів виборчого процесу (у даному разі – керівників політичних партій, висунутих партіями кандидатів у депутати, їх представників у виборчих комісіях, офіційних спостерігачів від політичних партій);

2) передбачена законом юридична відповідальність за порушення виборчого законодавства.

Ефективність цих запобіжників визначається комплексністю їх дії, при цьому пріоритет поза всяким сумнівом належить правосвідомості.

Якщо говорити про юридичну відповідальність політичних партій та їх представників як суб’єктів виборчого процесу за порушення виборчого законодавства, то вона може бути різних видів. Все залежить від характеру такого порушення та його наслідків.

Одним із видів такої відповідальності є відповідальність, встановлена безпосередньо новим Законом України «Про вибори народних депутатів України». Він передбачає низку правових обмежень та позбавлень, які ускладнюють або ж взагалі унеможливлюють участь певного суб’єкта виборчого процесу у такому процесі чи тягнуть за собою інші негативні для нього наслідки. До таких наслідків, зокрема, відносяться наведені нижче.

Відмова у реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати. Відповідно до статті 62 Закону це, зокрема, може мати місце при недотриманні партіями встановленого Законом порядку утворення виборчого блоку чи висунення кандидатів, при неналежному оформленні партією (блоком) документів, необхідних для реєстрації кандидатів. Таким чином, неналежне ставлення відповідними представниками партій до вчинення зазначених дій може призвести до фактичної втрати особою (особами), яку партія мала намір делегувати до законодавчого органу, права бути обраним до нього.

Виключення особи із виборчого списку партії (блоку). За Законом (стаття 61), особа, включена до кількох виборчих списків партій (блоків) за її письмовими заявами про згоду балотуватися кандидатом у депутати від цих партій (блоків), рішенням Центральної виборчої комісії виключається з усіх виборчих списків, до яких вона була включена. Включення однієї і тієї ж особи до кількох виборчих списків можливе передусім тоді, коли статус кандидата партія надає випадковим, належним чином неперевіреним особам, які особливо не переймаються проблемами партії, її іміджем, суспільними інтересами.

Заборона діяльності партії. Це може мати місце у випадку, якщо Центральна виборча комісія виявить у документах, поданих партією (блоком) для реєстрації висунутих нею кандидатів у депутати, ознаки порушення частини першої статті 37 Конституції України (йдеться про програмні цілі або дії партії, які спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення). У таких випадках Центральна виборча комісія відповідно до частини дев’ятої статті 61 Закону зобов’язана звернутися до Міністерства юстиції України щодо внесення ним подання до Верховного Суду України про заборону діяльності відповідної партії. Розгляд питання про реєстрацію кандидатів у депутати від цієї партії (блоку) відкладається до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Скасування реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати, включеного до виборчого списку партії (блоку), з виключенням його з виборчого списку. Серед підстав такої відповідальності Закон передбачає повторне вчинення кандидатом у депутати діяння, за яке йому Центральною виборчою комісією було оголошено попередження.

У свою чергу, згідно із Законом (частина четверта статті 64) Центральна виборча комісія оголошує партії (блоку) або окремому кандидатові у депутати попередження, що оприлюднюється в загальнодержавних засобах масової інформації, у разі:

1) встановлення судом при розгляді виборчого спору в порядку, передбаченому законом, факту підкупу виборців або членів виборчих комісій кандидатом у депутати, партією (блоком), яка висунула кандидатів у депутати, представником партії (блоку) у Центральній виборчій комісії, уповноваженою особою партії (блоку) чи посадовою особою партії (партії, що входить до блоку), а також іншою особою за дорученням партії (блоку), що висунула кандидатів у депутати;

2) встановлення судом при розгляді виборчого спору в порядку, передбаченому законом, факту надання під час виборчого процесу виборцям, закладам, установам, організаціям або членам виборчих комісій грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення назви, символіки, прапора партії (партії, що входить до складу блоку; блоку), за умови, що вартість таких товарів не перевищує три відсотки мінімального розміру заробітної плати), робіт, послуг, цінних паперів, кредитів, лотерей, інших матеріальних цінностей (непрямого підкупу) організацією, засновником, власником або членом керівного органу якої є кандидат у депутати, партія, яка висунула кандидатів у депутати (одна з партій, які входять до блоку, що висунув кандидатів у депутати), або посадова особа цієї партії;

3) встановлення судом при розгляді законом факту використання кандидатом у депутати, партією (блоком) при фінансуванні передвиборної агітації, крім коштів виборчого фонду партії (блоку), інших коштів;

4) встановлення судом при розгляді виборчого спору, що кандидат у депутати, який займає посаду, в тому числі за сумісництвом, в органах виконавчої влади чи в органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, у закладах, установах, організаціях, у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, залучав або використовував для проведення передвиборної агітації підлеглих йому осіб, службовий транспорт, зв’язок, устаткування, приміщення, інші об’єкти та ресурси за місцем роботи (зловживання службовим становищем);

5) порушення партією (блоком), кандидатом у депутати обмежень щодо проведення передвиборної агітації, у тому числі за проведення агітації під час виборчого процесу поза встановленими законом строками.

Відмова в реєстрації або скасування реєстрації всіх кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку). Таке рішення Центральна виборча комісія приймає у двох випадках. По-перше, якщо внаслідок відмови Центральної виборчої комісії в реєстрації включених до виборчого списку кандидатів у депутати або подальшого скасування реєстрації кандидатів у депутати Центральною виборчою комісією кількість кандидатів у депутати у відповідному виборчому списку партії (блоку) залишилася меншою від мінімальної кількості кандидатів у депутати, встановленої частиною першою статті 57 цього Закону, тобто менше 18 осіб (частина 4 статті 62 Закону). Подруге, при прийнятті партіями рішення про розпуск утвореного ними виборчого блоку. Якщо таке рішення прийнято до реєстрації кандидатів у депутати, включених до виборчого списку блоку, Центральна виборча комісія не розглядає питання про їх реєстрацію. Якщо воно прийнято після реєстрації кандидатів у депутати, включених до виборчого списку блоку, Центральна виборча комісія на підставі цього рішення скасовує реєстрацію всіх кандидатів у депутати, включених до виборчого списку блоку (частина десята статті 63 Закону). Після прийняття такого рішення відповідна партія (блок) втрачає статус суб’єкта виборчого процесу.

Дострокове припинення повноважень члена виборчої комісії або повноважень усього складу виборчої комісії. Стаття 37 Закону передбачає можливість дострокового припинення повноважень як усього складу окружної, дільничної виборчої комісії, так і повноважень окремого її члена (членів). Повноваження усього складу окружної, дільничної виборчої комісії можуть бути достроково припинені виборчою комісією, яка її утворила, за власною ініціативою або на підставі рішення суду в разі систематичного порушення комісією Конституції України та інших законів України. Що стосується дострокового припинення повноважень члена виборчої комісії за діяльність, пов’язану з порушенням закону, то вказаний Закон передбачає три підстави для такого рішення:

1) порушення присяги члена комісії, що виявилося як систематичне невиконання покладених на нього обов’язків, засвідчене не менш як двома рішеннями з цього приводу виборчої комісії, до складу якої він входить;

2) повторне або одноразове грубе порушення законодавства України про вибори, встановлене рішенням суду або рішенням виборчої комісії вищого рівня;

3) набрання щодо нього законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення умисного злочину.

При цьому Закон (частина дев’ята статті 37) встановлює, що партія (блок) – суб’єкт подання кандидатури члена комісії, повноваження якого достроково припинено, має пріоритетне право на подання кандидатури для включення до складу виборчої комісії замість вибулого.

Оскільки партіям (блокам) закон надає право формувати виборчі комісії, вони мають забезпечити ці органи кваліфікованими, відповідальними, законослухняними особами. В іншому випадку не можна забезпечити компетентну, професійну, відповідальну роботу. Скажімо, як це мало місце в роботі багатьох виборчих комісій під час виборів Президента України 2004 року, коли члени комісій (які делегувалися кандидатами у Президенти України, які у свою чергу висувалися чи підтримувалися відповідними політичними партіями) відмовлялися підписувати протокол про підсумки голосування, бойкотували засідання комісії, приховували печатки комісій, діючи фактично на зрив їх діяльності, підробляли виборчі документи; займалися агітацією на користь певного кандидата, що заборонено законом, перешкоджали законній діяльності офіційних спостерігачів, ухвалювали незаконні рішення про дострокове припинення повноважень інших членів комісії. Багато таких фактів встановлено в судовому порядку.

Слід зазначити, що юридичною відповідальністю життя, у тому числі під час виборчого процесу, не обмежується. Більше того, така відповідальність не має бути єдиною і визначальною. Визначальною для людської поведінки в усіх сферах життя має бути моральна відповідальність. Саме моральні засади формують основний напрям людської поведінки і визначають її зміст. Тому в забезпеченні демократичних і чесних виборів мають «спрацьовувати» і моральні чинники. Проілюструвати цей висновок хочу на прикладі однієї кримінальної справи, пов’язаної з минулою президентською виборчою кампанією, в якій голова дільничної комісії звинувачувався у службовій недбалості, що полягала у неналежному виконанні ним обов’язків голови комісії. Підсудний пояснив свою неправомірну поведінку тим, що він не мав належних освіти та досвіду щодо керівництва колективами, а тому не міг належно організувати роботу комісії. При постановленні рішення у цій справі суд врахував як важливі обставини те, що голова комісії «не мав спеціальних знань і досвіду у виборах, а комісія складалася із 25 членів, що за відсутності відповідного досвіду унеможливлювало належну організацію діяльності виборчої комісії». Але важливим у контексті розглядуваного аспекту є інше – фактично на такий результат своєї діяльності ця особа була приречена самим фактом делегування її на цю посаду. Перед тим, як подавати її кандидатуру на посаду голови комісії, відповідний суб’єкт подання мав би щонайменше з’ясувати наявність у неї належної фахової підготовки, досвіду і необхідних організаторських навичок і таким чином запобігти порушенню виборчого законодавства та притягненню до відповідальності його представника у комісії. Як на мене, цей дрібний порівняно з глобальними проблемами виборів приклад є дуже показовим для законодавця, організаторів виборів, кандидатів, представників політичних партій у тому сенсі, що, по-перше, належну організацію проведення виборів можуть забезпечити підготовлені члени комісії, по-друге, переслідуючи свою мету, учасникам виборчих перегонів потрібно думати про правові наслідки й для інших, особливо тих, за допомогою кого ця мета досягається. Слід виходити з того, що, будучи включеними до складу виборчих комісій, представники партій стають службовими особами з відповідними повноваженнями. Для належної реалізації цих повноважень члени комісій повинні мати відповідний рівень фахової підготовки – юридичної, організаторської, фінансової тощо.

Ще одним юридичним наслідком порушення законодавчо встановлених виборчих перегонів є попередження офіційного спостерігача від партії (блоку) та позбавлення його права бути присутнім на засіданні виборчої комісії. Така відповідальність передбачена Законом за порушення встановлених офіційним спостерігачем правил спостереження за виборами. Попередження виноситься виборчою комісією, а у випадку повторного або грубого порушення зазначених правил комісія може позбавити його права бути присутнім на своєму засіданні (частина дев’ята статті 75 Закону).

Відмова у відшкодуванні партії (партіям, що входять до блоків) витрат, пов’язаних із фінансуванням її передвиборної агітації. Закон (стаття 98) передбачає можливість відшкодування партії певних витрат, пов’язаних із фінансуванням своєї передвиборної агітації. Таке право отримує партія (партії, що входять до блоків), виборчі списки яких отримали три і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Разом з тим, такі партії можуть бути й позбавлені права на відшкодування зазначених витрат. Підставою для відмови у відшкодуванні партії (партіям, що входять до блоків) витрат, пов’язаних із фінансуванням її передвиборної агітації, є виявлення Центральною виборчою комісією під час перевірки відомостей, що містяться у фінансовому звіті про надходження та використання коштів виборчого фонду партії (блоку), фактів, що свідчать про порушення партією (блоком) встановлених цим Законом вимог до порядку формування виборчого фонду партії (блоку) або про використання коштів виборчого фонду партії (блоку) на цілі, не пов’язані з передвиборною агітацією.

Микола Мельник,
заступник Голови Центральної виборчої комісії,
доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України

«Вісник Центральної виборчої комісії». – 2005. – № 1. – С. 70–73.

Ключові слова:

Додати коментар

Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


Захисний код
Оновити