Відлік нелегітимності пішов...

.

Відучора будь-яке рішення міського, сільського чи селищного голови можна оскаржити в суді

Вся власть советам ЕвропыЦієї неділі громадяни України мали піти на виборчі дільниці для того, щоб обрати місцеву владу, але політична доцільність виявилася вищою за Конституцію. 16 лютого цього року Верховна Рада скасувала своє попереднє рішення про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних і міських голів на 30 травня. Це, до речі, стало першим антиконституційним рішенням нинішньої влади, яке мотивувалося відсутністю бюджету на 2010 рік. А далі, як відомо, формування коаліції всупереч закону, харківські угоди... Пізніше бюджет ухвалили (під димовою завісою, без обговорення), але грошей на проведення місцевих виборів 2010 року так і не передбачили. І це при тому, що український парламент має право лише призначати вибори, а не скасовувати їх.

Якою буде майбутня дата місцевих виборів, наразі точно невідомо, але те, що після 30 травня всі рішення голів міст, селищ та сіл можна вважати такими, що не мають юридичної сили, — це факт. Тобто, будь-який громадянин України може подати позов в судову інстанцію як на самих голів, так і на їхні рішення. І такі факти вже мають місце. Наприклад, мешканець курортного селища міського типу Сергіївка, що розташоване в Білгород-Дністровському районі Одеської області, Олександр Сметанко в місцевій раді зареєстрував офіційне звернення-вимогу громадянина України щодо складення селищним головою своїх повноважень у зв’язку із закінченням 2010 року чотирирічного терміну його повноважень, визначеного Конституцією України.

Повертаючись до дати виборів, зауважмо, що нещодавно Парламентська асамблея Ради Європи висловила занепокоєння ситуацією в Україні, тому європейські депутати вирішили найближчим часом ініціювати обговорення з українськими високопосадовцями, чому Україна так довго не може визначитися з датою проведення цих виборів. Але не секрет, що для переважної більшості українських парламентських партій вибори найближчим часом невигідні, адже президентські перегони показали, що лідери таких політичних сил, як НУ-НС, КПУ, БЛ, втрачають свою популярність. Хоча БЮТ і не голосував за скасування травневих виборів, Микола Томенко одним із перших зареєстрував законопроект про призначення місцевих виборів на 27 березня 2011 року.

Свою схильність до цієї дати висловив і спікер Володимир Литвин, але лідер однойменного блоку вирішив ще подумати, тому що його головний партнер по коаліції — Партія регіонів підтримує дату 31 жовтня 2010 року. Для «регіоналів» вона є найбільш прийнятною. До осені кредит довіри з боку громадян до влади за інерцією ще збережеться, а представники ПР на місцях на той час уже вкореняться. Весною ж виникне більше ризиків.

І головне — за якою системою проводити вибори? Це питання найважливіше, адже практика попередніх виборів рад усіх рівнів показала, що пропорційна система за закритими списками не виправдала себе. Головний аргумент — люди голосують за «кота в мішку», бо їм відомі лише перші особи партії. Тому часто лунають пропозиції частково повернутися до «мажоритарки», а списки партій в пропорційній системі зробити відкритими. Зрештою, як днями заявив Президент Віктор Янукович, всі політичні сили висловилися за зміну виборчого законодавства: «Тому нам треба домовлятися, щоб відповідні законопроекти були відпрацьовані, узгоджені та прийняті у парламенті. Я вважаю, що на селищному рівні треба проводити мажоритарні вибори. Я за таку систему».

Те, що правила гри треба змінювати, не заперечує ніхто, це підтвердила і влада, проте зараз серед експертів та політиків триває дискусія, яку саме систему і на яких рівнях застосовувати. Але виходячи з того, що народним обранцям перед літнім відпочинком залишилося працювати мало (навряд чи вони встигнуть схвалити зміни до виборчого законодавства), все перенесеться на осінь. Тобто, як завжди, всі зміни знову робитимуть поспіхом і з таким же, як завжди, результатом.

Як виходити з такої складної ситуації і коли проводити місцеві вибори? Запитуємо в експертів.

КОМЕНТАРI

Олександр ЧЕРНЕНКО, голова Комітету виборців України:

— Ситуація дійсно критична, оскільки в Конституції чорним по білому чітко записано, що термін повноважень сільських, селищних, міських голів — чотири роки. Більшість мерів (крім тих, яких обрано на позачергових виборах) вступили на посаду 27 березня 2006 року. Тобто за простими підрахунками термін повноважень сільських, селищних, міських голів спливає навесні 2010 року. Якщо говорити про ради, то, згідно зі змінами до Конституції, їхні повноваження діють п’ять років. Проте ці зміни набули чинності 25 травня 2006 року. Тобто фактично, коли нині діючі ради обиралися, їхній термін повноважень був чотири роки. Саме тому вибори і було призначено на 30 травня 2010 року. Оскільки їх було скасовано, то кожен наступний день перебування на посадах як місцевих депутатів, так і місцевих голів є антиконституційним. Призначення нової дати виборів матиме скоріше політичні мотиви, ніж правові, оскільки правові норми вже давно порушено.

Є, втім, ще один можливий варіант розвитку подій. Потрібно прийняти зміни до Конституції, якими урівняти повноваження голів та рад на п’ять років, і провести вибори у березні 2011 року. Цю позицію відстоюють Тимошенко і Литвин. Проте поки зміни не буде ухвалено, діючі норми потрібно виконувати. Скасуванням виборів було створено небезпечний прецедент — вибори призначаються не у встановлені Конституцією строки, а тоді, коли вигідно тій чи іншій політичній силі. В цьому є найбільша проблема. Я вважаю, що чим менше міські ради і мери незаконно перебуватимуть при владі, тим краще. Отже, вибори необхідно проводити якомога швидше.

З погляду правової логіки та логіки місцевого самоврядування, цілком нормальним було б проводити вибори рад і голів одночасно. Тому що можлива ситуація, за якої рада працює ще рік, а міського голову обрано нового. Рада цілком зможе блокувати роботу мера, який представляє іншу політичну силу. Зміни 2004 року були прийняті похапцем, а зараз ми пожинаємо плоди такого недогляду. Україні просто необхідно провести і вибори в ради, і міських голів, а вже потім вносити зміни до Конституції, перезавантаживши місцеве самоврядування повністю.

Ігор КОЛІУШКО, голова Центру політико-правових реформ:

— Згідно з українською Конституцією, місцеві ради мають термін повноважень п’ять років, а сільські, селищні, міські голови — чотири роки. Це означає, що в очільників міст, сіл, селищ повноваження закінчилися в травні цього року, тобто Верховна Рада зобов’язана була призначити вибори мерів на травень. Дії ж, які вчинила Верховна Рада, спочатку призначивши, а потім скасувавши своє рішення, є не чим іншим, як порушенням Конституції. Повноваження місцевих рад закінчуються весною наступного року. В даному випадку, скасувавши вибори 30 травня, депутати вчинили законодавчо правильно.

Для того, щоб об’єднати вибори мерів та місцевих рад, необхідні зміни до Конституції. На мій погляд, для місцевих рад п’ять років повноважень — це занадто довгий термін. Краще було б визначити і для рад, і для голів термін чотири роки, повернувши попередню норму, до змін 2004 року. В деяких країнах, наприклад, свідомо розводять вибори голів та місцевих рад на два роки, щоб не допустити зосередження влади в руках однієї політичної сили. В українських умовах такий режим ротації влади може бути шкідливим, тому що в нас низька політична культура в самих партіях.

Прикро визнавати, але майже для всіх наших політиків норми права є вторинним поняттям. Тому вони навіть дату виборів мерів призначатимуть з позиції вигідності та зручності для тої чи іншої політичної сили, а не з міркувань відповідності букві закону. Партії регіонів вигідні вибори восени, але для їхніх партнерів по коаліції такої вигоди немає, тому це, знову ж таки, складний переговорний процес. Чи зможуть вони проголосувати за проведення виборів восени — це ще відкрите питання.

Олег БЕРЕЗЮК, президент Українського юридичного товариства:

— Якщо виходити з норм Конституції, то скасування виборів в терміни, передбачені законом, є однозначно незаконним. Те, що робить нинішня влада, має назву «режим ручного управління». Але ж Україна — правова держава, де вищим нормативно-правовим актом є Конституція. Тому таке брутальне порушення чинних конституційних норм можновладцями і, до речі, частиною опозиції, яка разом з коаліцією голосувала за скасування виборів, це ненормальне, нездорове правове поле дій.

Сьогодні міські голови втратили легітимність, тобто, виходячи з суто юридичних міркувань, будь-які рішення, прийняті мерами після завершення конституційного терміну їхніх повноважень, є неправовими. Таким чином ми маємо дуже серйозну колізію.

Місцеві ради є представницькими органами самоврядування, але існуюча пропорційна система виборів призвела до того, що ідею представництва повністю нівельовано. Більшість представників рад не проживають навіть в тому місті чи районі, де вони обрані. Для підвищення ефективності роботи тих же рад слід повернутися до мажоритарної системи, інакше змінити ситуацію буде просто неможливо.

Стосовно термінів повноважень рад і голів, на мою думку, їх потрібно зрівняти, адже ідея розділення виконавчих та представницьких органів виникла на загальнодержавному рівні. Наприклад, під час виборів президента діє парламент, таким чином виконуючи свої функції і забезпечуючи функціонування держави, і навпаки. Коли ж мова йде про вибори на місцевому рівні, то доцільніше проводити їх одночасно, тоді результати таких виборів виглядатимуть раціонально. Це дозволить уникнути протистояння між органами влади. Міський голова відчуватиме підтримку більшості ради, яку сформують представники однієї із ним політичної сили.

Таким чином, перед тим як говорити про місцеве самоврядування, необхідні зміни до Конституції.

Підготувала Людмила ЖУКОВИЧ, «День»
 
ВиборціЖИТОМИР

ПЕРЕГОНИ ІЗ ФАЛЬСТАРТОМ

У Житомирі окремі ймовірні претенденти на крісло мера розпочали виборчу кампанію де-факто ще наприкінці минулого року. Найбільш активно почали «світитися» чинний міський голова Віра Шелудченко і заступник директора ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» з питань постачання та розрахунків за газ Михайло Заславський (в громадській іпостасі — засновник громадської організації «Наш Житомир» і міського благодійного фонду власного імені). Напевне, вони не розраховували, що вибори будуть відтерміновані, і мимоволі опинилися в ситуації фальстарту. Використанням громадських організацій або благодійних фондів як майданчиків для різноманітних виборчих кампаній нині нікого не здивуєш — це вже стало стандартним ходом політтехнологів. Наприклад, під регіонала Сергія Рижука, тоді колишнього, а нині чинного житомирського губернатора, була створена громадська структура «За Житомир!», яка пропагувала проекти з кардинальних перетворень різних сфер міського життя (тобто і цей прийом не є новим). Після місцевих виборів 2006 року ні про організацію, ні про її проекти вже ніхто не згадував.

Фонд Заславського діє масштабніше: заявлені кілька ініціатив з архітектурної перебудови міста, розвитку житлово-комунальної галузі, промисловості, впроваджуються або плануються чисельні проекти з розвитку дитячого спорту, у сфері культури — театральні вистави, розраховані на інтелігентних глядачів, виставки, концерти, видання історичних книг, мемуарів, збірок віршів тощо. У місті часто звучить запитання — звідки у менеджера державної компанії кошти на проведення масштабних акцій, які вочевидь обходяться в мільйони умовних одиниць? Хоча, з іншого боку, у Житомирі з’явилась інформація, що пану Заславському може допомагати народний депутат України Олександр Фельдман. Подібні версії представляються обѓрунтованими — обидва з Харкова, і там розгорталася основна частина їхньої та бізнесової кар’єри. Отже, логічним виглядає припущення, що останній має якісь плани стосовно Житомира, за контроль над яким останніми роками йде жорстка, і навіть жорстока боротьба. Перехід О.Фельдмана (обраний за списками БЮТу) до правлячої коаліції, що заявлений днями, загострить інтригу навколо питання, на кого у Житомирі поставить Партія регіонів? На М.Заславського як вельми «розкрученого»? Чи на колишню очільницю Житомирської облради Ірину Синявську, яка зрадила партію «Наша Україна», за списками якої пройшла в депутати, і пішла на відвертий союз з регіоналами, внаслідок чого позбулась депутатства і з ним посади. Днями вона підтвердила наміри (про них вона говорила ще наприкінці минулого року) взяти участь у боротьбі за крісло житомирського мера, незважаючи на те, що недавно стала керівником Департаменту освіти, науки та дорадництва Міністерства аграрної політики. За інформацією з політичних кіл Житомира, підтримку ПР намагається отримати і екс-нардеп Віктор Развадовський, на теж саме сподівалася Віра Шелудченко (підтримана на виборах 2006 року «Нашою Україною», вона потім перейшла до Єдиного центру, а зараз ніби намагалася вступити до ПР, але отримала відкоша з огляду на мінливість своїх партійних симпатій).

Поборотися за крісло мера (і взагалі взяти активну участь у місцевих виборах) обіцяла й «Українська платформа» — її лідер, народний депутат України Павло Жебрівський заявляв, що від партії розглядаються три кандидатури на цю посаду, але остаточне рішення буде прийнято лише після широкої внутріпартійної дискусії. З великою долею ймовірності можна спрогнозувати, що в «бій» підуть і «Фронт змін» Арсенія Яценюка (на минулих президентських виборах лідер партії в Житомирі отримав понад 10% голосів), і «Сильна Україна» (понад 18% голосів житомирян віддано за Сергія Тігіпка під час останніх перегонів). Не виключено, що від «Сильної України» в боротьбу вступить та ж І.Синявська — найближчі соратники останньої працювали саме в штабі її лідера. У такому разі очікується ще інтрига: що виявиться сильнішим — позитив бренда Тігіпка чи негатив іміджу Синявської?

На думку Олександра Музики, декана соціально-психологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка, у передвиборчій ситуації в Житомирі наразі спостерігаються дві передвиборчі стратегії. Перша — це кампанія чинного міського голови, яка намагається вивести на перший план в інформаційному полі видимі ділянки своєї роботи, що близькі всім мешканцям Житомира. Другу стратегію експерт називає «технологією імені Ігоря Бакая» (у 2000 році обирався у Житомирі до парламенту. — В.К.). Великі вкладення у PR-кампанію: газети, концерти, білборди. Але, вважає експерт, люди пам’ятають, що на цьому все й закінчилося.

Стосовно області в цілому. В найбільших райцентрах найміцнішим виглядає становище мера Коростеня Володимира Москаленка. Міському голові Бердичева Василю Мазуру і мерові Новоград-Волинського Миколі Боровцю, попри доволі сталу популярність, уже доводиться наражатися на суттєву критику тих чи інших своїх дій. А склад майбутніх місцевих рад вочевидь залежатиме від того, за яким законом вони обиратимуться. Якщо буде повернута мажоритарна система, вважає житомирський політолог Віктор Радчук, то вона вигідна найперше Партії регіонів. І говорить, що вже зараз йому відомі 47 чоловік (це, як правило, бізнесмени), які можуть вибороти перемогу в окремих округах по Житомиру, якщо їх буде 60, тобто стільки, скільки зараз депутатських мандатів в міськраді.

Валерій КОСТЮКЕВИЧ, «День», Житомир

ДНIПРОПЕТРОВСЬК

РЕГІОНАЛАМ ПОТРІБНИЙ «СВІЙ» ІВАН ІВАНОВИЧ

У Дніпропетровську через невизначеність ситуації з місцевими виборами розгорнулася дискусія довкола легітимності міського голови Івана Куличенка. Його колишній заступник із юридичних питань Сергій Карпенко підняв питання про те, що нині мери міст виконують свої обов’язки всупереч чинній Конституції. Проте якщо градоначальник порушує Основний Закон, вважає юрист, то його повноваження мають бути достроково припинені міськрадою. Відставки мера можна домогтися й на місцевому референдумі. У крайньому випадку, всі рішення нелегітимного мера можуть бути оскаржені або заблоковані в суді. До обговорення законності перебування у владі дніпропетровського мера із задоволенням підключилися потенційні кандидати на посаду міського голови. Вони пригадали, що І. Куличенко є президентом Асоціації міст України, а тому питання про його повноваження зовсім не безпідставне. Нерви в градоначальника виявилися не залізними, він вирішив дати гідну відповідь. «Існує закон про вибори місцевих рад та міських голів, — нагадав Іван Іванович, — де написано, що повноваження міського голови припиняються після обрання нового. Так от — мої повноваження припиняться в день, коли виберуть нового голову».

Для хвилювань у міського голови Дніпропетровська є чималі підстави. Ще ніколи за ціле десятиліття його правління крісло мера не хиталося настільки сильно. Головного удару по репутації градоначальника завдало торішнє рішення виконкому УЄФА, який виключив Дніпропетровськ із числа міст, що приймають Євро-2012. Конфуз полягав не лише в тому, що підготовку до футбольного чемпіонату мер називав для себе справою честі — в результаті відмови УЄФА в калюжу сіли впливові інвестори, які вклали немало грошей у будівництво стадіону, готелів та інших об’єктів інфраструктури. Головний із них — Ігор Коломойський «громив» дніпропетровського мера в одному зі своїх інтерв’ю. Кажуть, що після цього місцеві олігархи стали підшукувати на місце градоначальника відповіднішу кандидатуру. Показово, що майже відразу з політичного небуття з’явився колишній мер, губернатор і голова облради Микола Швець, якого пов’язують із групою «Приват». Його рекламна кампанія стартувала під коротким і чіткім гаслом: «Сильному місту — сильний мер», виразно натякаючи на те, що нинішній — відверто слабкий. Окрім М. Швеця, помірятися силами з Іваном Івановичем давно збираються ще кілька претендентів, серед яких лідирують два депутати Дніпропетровської міськради — Загід Краснов і Ігор Циркін. Першого з них, у минулому інструктора зі східних єдиноборств, у депутатських кулуарах називають «директором міськради». Очолюючи фракцію блоку Лазаренка, він зумів зосередити у своїх руках контроль не лише над «найхлібнішими» комісіями й посадами в міськраді, але й над коаліцією депутатської більшості «Рідний Дніпропетровськ». Його конкурент, стоматолог Ігор Циркін, фізично не настільки підготовлений, проте, як пишуть у місцевій пресі, він є свояком «алкогольного магната» Вадима Єрмолаєва. Завдяки фінансовим вливанням, рекламна кампанія обох претендентів на крісло мера досягла великого розмаху.

Спостерігаючи за зусиллями потенційних конкурентів, безпартійний мер І. Куличенко, нарешті, вирішив створити й свій іменний блок. Зовсім нещодавно під петицією на його підтримку поставили свої підписи близько сотні відомих городян — директори промислових підприємств, керівники освітніх, культурних, медичних та інших бюджетних організацій. Проте в діючого градоначальника ясності щодо майбутнього, схоже, немає. Разом із тим, бути «досвідченим господарником» сьогодні не достатньо — необхідно знайти своє місце у «вертикалі», яку будує нова влада. Доводиться уважно прислухатися до висловів губернатора, який недавно назвав «трагедією» втрату Дніпропетровськом Євро-2012. За словами О. Вілкула, місто «втратило унікальний шанс модернізувати інфраструктуру, отримати інвестиції на дороги та комунікації, якими можна було б користуватися ще не менше 50 років». Не випадково місцеві спостерігачі тепер готують на місце мера іншого Івана Івановича — заступника голови облдержадміністрації І. Ступака. Зовсім недавно його вибрали головою Дніпропетровської міської організації Партії регіонів. На останній сесії І. Ступак особисто спостерігав за обранням нового секретаря міської ради, що не залишилося непоміченим як депутатами, так і місцевою пресою. Задля об’єктивності, слід зауважити, що сам він ніде й ніколи про свої плани стати мером Дніпропетровська не заявляв. Проте, можливо, все пояснюється його службовою виучкою. Адже в минулому І. Ступак — кадровий співробітник Держбезпеки й начальник обласного управління МВС. У такій роботі, як відомо, витримка — найголовніше.

Вадим РИЖКОВ, «День», Дніпропетровськ

ЛУЦЬК

«ВОЛИНСЬКІ ІНІЦІАТИВИ» ОБ’ЄДНАЛИ НАВІТЬ ВЧОРАШНІХ ПОЛІТИЧНИХ СУПЕРНИКІВ

Чи не головним сюрпризом останньої, травневої, сесії Волинської обласної ради стало створення депутатської групи «Волинські ініціативи», яку очолив новопризначений голова облдержадміністрації Борис Клімчук. Його попередник, банкір Микола Романюк, хоча і став депутатом завдяки «Нашій Україні», проте своїх політичних уподобань особливо не афішував, повсякчас підкреслюючи, що його найперше цікавлять інтереси регіону. Тому оголошення про створення пропрезидентської, як її називають в облраді, депутатської групи викликало емоційний виступ колишнього «нашоукраїнця» і представника опозиційного комітету захисту нації й держави Ігоря Гузя про те, що «керівництво області, яке представляє інтереси Віктора Януковича, хоче переформатувати склад Волинської облради й переламати депутатів через коліно».

На що Борис Клімчук відповів, що Волинь — важлива частка України, але «ще є 45 мільйонів, вибір яких треба поважати всім, в тому числі й на Волині». Донедавна, працюючи послом України то у Литві, то в Азербайджані, Клімчук, колишній голова Волинської ОДА з десятирічним стажем (був звільнений Кучмою у 2002 році), нікуди не дівався з політичного життя рідної області, представляючи свої інтереси в обласній раді депутатським блоком Бориса Клімчука «Рідна Волинь» у складі аж чотирьох чоловік... У «Волинській ініціативі» нині вже 17 чоловік, серед яких немало керівників бюджетних установ, які раніше входили в УНП чи «Нашу Україну»... На Волині однозначно початком майбутніх виборних перегонів вважають саме активізацію блоку «Рідна Волинь», хоча його нечисленні члени теж увійшли у «Волинські ініціативи». Адже існує ще й благодійний фонд «Рідна Волинь», який останнім часом активно «піариться» за посередництвом найголовнішого чиновника в області.

Доки мине час до ймовірних виборів, у потенційного електорату вже складеться добра думка про представника Президента Януковича в регіоні. Не меншою інтригою волинський політолог Тарас Літковець називає і майбутні вибори до місцевих органів влади. Він знає 20 (!) осіб, які вже нині заявляють про свої серйозні наміри балотуватися на посаду Луцького міського голови.

Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк

ЗАПОРIЖЖЯ

ВИБОРИ БЕЗ ВИБОРУ

Вибори в місцеві органи влади, а особливо на посаду міського голови Запоріжжя, завжди своїм брудом та жорсткістю нагадували невеликі війни. Більше того, вже кілька разів вони були пов’язані зі смертю. Після одних із них був зарізаний бізнесмен, котрий відповідав за організаційну та фінансову сторону передвиборної кампанії одного з кандидатів. Причому до його смерті виявились причетними охоронці патрона, котрі, як виявило слідство, діяли на власний розсуд. В іншому випадку дочасні вибори були призначені після якоїсь надто вчасної, хоч офіційно природної, смерті тодішнього мера, а це відкрило шлях до влади кільком кандидатам, у одного з яких через два роки шанси на перемогу стали мінімальними.

Не менш брудною та напруженою буде боротьба і під час майбутніх виборів. Дуже вже велика ставка — вісімсоттисячне місто з величезним промисловим потенціалом. І вже лише контроль за розподілом земельних ділянок та продажем комунальної власності вельми приваблює претендентів. А ще в Запоріжжі існують комунальні підприємства, котрі управляють міськими ринками, збирають кошти за паркування автомобілів, контролюють всю зовнішню рекламу в місті. Зведення мостів через Хортицю, котре перетворилось в довгобуд з кошторисною вартістю 5,3 мільярда гривень, теж не відлякує претендентів.

Найбільш вірогідно, що брати участь у майбутніх виборах буде чинний запорізький мер Євген Карташов. Старий досвідчений партапаратник (секретар з ідеології обкому компартії радянських часів), котрий потім вельми успішно увійшов у бізнес. Має величезні зв’язки в українському політбомонді і вже другу каденцію підряд контролює місто. Разом з тим, позиції його похитнулись. Одне з найбільших підприємств міста, на котре він спирався, зараз змінює власника. Крім того, очільника місцевої єпархії Московського патріархату владику Василя, котрий більш прихильно ставився до Євгена Карташова, замінив владика Йосип, провладні уподобання якого зовсім не тотожні з уподобаннями його попередника.

Іншим борцем за крісло мера не може не бути Володимир Кальцев. Бізнесмен, котрий пішов у владу. Обіймає посаду першого заступника голови облдержадміністрації, керівник міської організації Партії регіонів. Тричі програв міські вибори (в тому числі і Євгену Карташову).

Активну підготовку до предвиборної кампанії сторони розпочали набагато раніше. І вже навесні цього року були повністю мобілізовані. У кожного з пртендентів є повний комплект медіаресурсів: телеканали, друковані ЗМІ та інтернет-видання. Причому в їхньому розпорядженні й поважні ЗМІ, котрі можуть забезпечити «виважену й незаангажовану» критику опонента. Є й видання для зливу чорного піару.

Фальстарт місцевої передвиборної кампанії навесні почався зі звинувачень міських чиновників у зловживаннях та незадовільній роботі комунальних служб. У відповідь пролунала жорстка критика опонентів. Почалися удари по інформаційним об’єктам противників. Побили засновника одного зі ЗМІ. Були подані судові позови та започатковані хакерські атаки на інтернет-видання. Відбулась спроба рейдерскої атаки на телеканал, правоохоронці провели обшук у редакції однієї з газет та здійснили виїмку комп’ютера. Був випущений фальшивий номер іншої газети, в котрій жорстко критикувався її патрон.

Після скасування місцевих виборів у передвиборній війні почалось затишшя. Ведуться лише бої місцевого значення в міськраді. Ось уже кілька місяців фракція ПР, котра має більшість, не може змістити людину Євгена Карташова в керівництві муніципального телеканала, і завести туди свого представника. Просто неможливо не захоплюватись спритністю мера та його юристів. Депутати збирають комісію для перевірки діяльності телеканала, а у відповідь отримують: в час передвиборчої кампанії перевірки заборонені. Регіонали призначають свого директора, — а мер ветує їхнє рішення. Прокуратура стверджує, що саме сесія, а не мер, має призначати керівників комунальних ЗМІ, — а міська влада дезавуює це твердженням, що телеканал це не ЗМІ і не фінансується з міського бюджету, а йому надається лише допомога.

На жаль, попри всю цікавість запорізьких передвиборних баталій, вони не можуть не викликати у більшості мешканців міста суму. Схоже, що і цього разу вибори в місті пройдуть без вибору. Існуюча виборча система та практика просто не дозволяють запорожцям обрати на посаду міського голови фахівця, обізнаного з комунальним господарством, некорумпованого управлінця. Залежність успішності передвиборної кампанії від рівня її фінансування просто відсіює від влади таких претендентів.

Сергій ПЛЕЦЬКИЙ, Запоріжжя

ТЕРНОПIЛЬ

ПІАР-ШОУ ДЛЯ ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО ЕЛЕКТОРАТУ

Перше, що наштовхує на думку про те, що перегони вже почалися, — активізація роботи органів місцевого самоврядування. «Це точна прикмета», — посміхаються тернополяни. Депутати, мерія на повну потужність спрямовують усі свої сили на вирішення справ громади. Чого тільки сумнозвісна сміттєва проблема варта? Вже рік минув, як «закрутилося» питання зі сміттєзвалищем. А от БЮТ обіцяє, що нарешті все вирішиться, бо сміттєсортувальна лінія майже на підході до Тернополя. Вже й місце придивилися — приміщення костомельного заводу в селі Острів Тернопільського району. Правда, є притичина — аби пришвидшити справу, треба, щоб і обладнання, і завод були у розпорядженні громади Тернополя. Про це розповів на прес-конференції голова обласної організації партії «Батьківщина» Василь Деревляний. «Якщо «Укрекокомресурси» не хочуть цю лінію монтувати й запускати, то я звертаюся до першого віце-прем’єр міністра: нехай уряд передасть місцевій громаді цю лінію. Я думаю, що тоді вже буде легше, напевне, міській владі її поставити», — зауважив нардеп. Чи не є це однією з потуг повернутисЗя до керівництва в Тернопільській обласній раді, бо ж, як відомо, скандальні дочасні вибори в області були саме через цю політичну силу? Тоді, не визнавши своєї поразки, бютівці гонорово відмовилися від «третього місця» і крісел у сесійній залі.

Не гребують народні обранці й таким важелем впливу на електорат Західної України, як гра на національних почуттях. Нещодавно Тернопільська міська рада ухвалила рішення про надання статусу почесних громадян Тернополя легендарному провідникові ОУН Степанові Бандері та головнокомандуючому УПА генералу Романові Шухевичу. І, як наголосив народний депутат від БЮТу Василь Деревляний, його однопартійці проголосували за це одноголосно. А от тернопільські регіонали на сесії Тернопільської обласної ради стали ходити у вишиванках! Загалом ці засідання скидалися на шоу чи, радше, на цирк для виборців, адже роботу сесії транслюють у повному обсязі на обласному телебаченні. Остання сесія затягнулася на чотири засідання через сутички між регіоналами і свободівцями, і ці політичні сварки доходили до абсурду.

Лариса ОСАДЧУК, Тернопіль
 
Іван Капсамун
 
«День», №92, вівторок, 1 червня 2010 (початок, закінчення).

Ключові слова:

Додати коментар

Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


Захисний код
Оновити