Цар мав на увазі «казнить», або про те, чи є чинним закон «Про засади запобігання і протидії корупції»

.

1. У Прикінцевих положеннях нового Закону «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 р. зазначено: «Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності... визнати такими, що втратили чинність: 1) Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції»; 2) Закон України «Про правила етичної поведінки».

2. Усі негативні наслідки того, що після слів «втратили чинність» не вказано, з якого саме часу ці два закони втратили чинність (а треба було вказати – «з дня введення в дію цього Закону»), описані мною у статті «Боротьбу з корупцією припинено. Сui prodest?», опублікованій в газеті «Дзеркало тижня» від 7 листопада 2014 р.

3. Вже зранку в понеділок, 10 листопада 2014 р. прес-служба Міністерства юстиції України, яке і готувало проект Закону «Про запобігання корупції» для внесення його на розгляд Верховної Ради України, а також здійснювало заходи щодо так званого «супроводження» законопроекту у Верховній Раді України, опублікувала інформацію «про особливості введення в дію положень Закону «Про запобігання корупції».

Це роз’яснення – типовий приклад традиційного для пост-совка перевищення повноважень Міністерством юстиції, яке, відповідно до Положення про нього, уповноважене надавати роз’яснення лише з питань, пов’язаних з діяльністю Мін’юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, зокрема роз’яснення для нотаріусів, а також стосовно актів, які видає Міністерство. Ясно, що закони не є такими актами, а тому за вказаним роз’ясненням ховається зрозуміле бажання зберегти обличчя. Утім, наразі мова не про це.

За змістом опублікованої інформації:

«У зв’язку з прийняттям Верховною Радою України 14 жовтня 2014 року Закону України «Про запобігання корупції» та з метою уникнення помилок з боку правоохоронних органів та інших суб’єктів правовідносин Міністерство юстиції інформує про особливості введення в дію його положень.

Згідно з пунктом 1 Розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності. При цьому вперше Закон України «Про запобігання корупції» був офіційно опублікований у виданні «Голос України» 25 жовтня 2014 року.

З огляду на зазначене, положення Закону «Про запобігання корупції», пов’язані з регулюванням суспільних відносин в антикорупційній сфері, будуть введені в дію 26 квітня 2015 року. Це правило поширюється, серед іншого, й на пункт 3 зазначеного Розділу Закону щодо застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів в частині, що не суперечить цьому Закону; на пункт 4 цього ж Розділу щодо втрати чинності законами «Про засади запобігання і протидії корупції» та «Про правила етичної поведінки»; на пункт 5 вказаного Розділу, яким передбачено низку змін до законодавчих актів.

При цьому слід враховувати, що саме дата введення в дію Закону «Про запобігання корупції» є початком для виникнення, зміни чи припинення прав та обов’язків відповідних суб’єктів правовідносин.

Таким чином, до 26 квітня 2015 року застосуванню підлягають закони «Про засади запобігання і протидії корупції» та «Про правила етичної поведінки». Починаючи з 26 квітня 2015 року – у зв'язку з введенням в дію положення про втрату чинності зазначеними законами - має розпочатися застосування Закону «Про запобігання корупції» і передбачених ним змін до актів законодавства.

З метою уникнення помилок Міністерство юстиції радить використовувати лише офіційні тексти діючих на сьогодні законів, з якими можна ознайомитись, зокрема, на офіційному сайті Верховної Ради України».

4. На веб-сайті ж бази даних «Законодавство» Верховної Ради України, на сторінці документа Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» досі зазначено «Чинний», «Остання подія [Втрата чинності] відбудеться 26.04.2015, підстава 1700-18».

5. Отже, як написав у своєму коментарі до моєї статті в «ДТ» дехто Edvard (наводжу без змін):«при всей правильности того, о чем пишет уважаемый автор, бытовое и массовое правоприменение будет основываться на том, что вышеуказанный закон все-таки действует. А вот ссылки на данную статью в ЗН вряд ли будут серьезным аргументом против информации на сайте ВР Украины, где указано, что закон таки действует. Либо в ВР не правы, либо Николай Хавронюк, третьего не дано».

Йому відповів дехто Vladimir (наводжу без змін), який висловив важливий науковий аргумент у дещо спрощеній формі: «ХА!-ХА!-ХА! С каких пор "инструкционная надпись на сайте" становится нормой ЗАКОНА?».

6. Один відомий юрист написав мені в особистому листі (наводжу без змін): «проблеми не має, ви її видумали, поширили і цим як раз і створили "юридичну невизначеність". Закон не може тлумачитися абсурдно, закон не може залишати розриви в регулювання (це теж з "верховенства права") - тому це формулювання в ЗУ про запобігання повинно однозначно розумітися, як таке, що передбачає введення в дію пункту 4 Прикінцевих з моменту введення в дію всього Закону, як передбачено в пункті 1. З огляду на існування окремо "набрання чинності" і "введення в дію" (при цьому друге настає пізніше за перше), абсурдно стверджувати, що основна частина закону "вводиться в дію" через 6 місяців, а лише один пункт про втрату чинності попередніми законами - з "набранням чинності". Якщо законодавець розвів набрання чинності і введення в дію, то це означає що весь закон "вводиться в дію" через 6 місяців, крім випадків, коли у Прикінцевих положення настання певної події прямо пов'язано саме з "набранням чинності" - як це і зроблено в пункті 6 Прикінцевих положень. Тому я абсолютно переконаний, що існує єдино можливе розумне тлумачення цього пункту і вносити зміни немає необхідності. Така ж офіційна позиція Мінюсту, у реєстрі НПА (та в усіх базах даних законодавства) теж це відображено.

Більше того, якщо ми зараз внесемо вашу зміну, то це означатиме визнання з боку законодавця, що "старі" закони таки втратили чинність з моменту "набрання чинності" ЗУ про запобігання, а не з часу його введення в дію - і тоді буде заднім числом визнано прогалину і буде створено юридичну невизначеність, якої ми хочемо уникнути. Тому ця зміна не тільки нелогічна, але й вкрай шкідлива».

7. Отже, мої аргументи, наведені у статті, не діють. Нелогічним вважається те, що зручно вважати нелогічним. Абсурдний закон повинен тлумачитись так, аби зовні виглядати цілком прийнятним для застосування, а законодавець, за цією ж логікою, має бути вище будь-яких підозр у нехлюйстві чи зловживаннях, бо інший підхід є «крайнім шкідництвом». Іншими словами, у відомій фразі «Казнить нельзя помиловать» кома абсолютно не потрібна, – і так зрозуміло, що цар мав на увазі «казнить», бо «помиловать» – абсурд.

Нагадаю, що Головне юридичне управління ще напередодні прийняття Закону у другому читанні у своєму висновку прямо застерігало парламент від помилки (нижче виділено мною, М.Х.):

«... положення пункту 1 розділу ХIІІ «Прикінцеві положення», якими передбачено, що «цей Закон набирає чинності з дня та вводиться вдію через шість місяців» викладено юридично некоректно, оскільки часткове врахування поправки №220 призвело до невизначеного порядку набрання чинності та введення в дію закону про запобігання корупції, що не узгоджується з приписами частини п’ятої статті 94 Конституції України. До того ж за такої редакції незрозуміло, з якого моменту втрачатиме чинність Закон України “Про засади запобігання і протидії корупції». З огляду на викладене пропонуємо пункт 1 та абзац перший пункту 2 розділу ХIІІ «Прикінцеві положення» проекту викласти у такій редакції:

«1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності.

2. Визнати з дня введення в дію цього Закону такими, що втратили чинність:».

8. Що ж, – подумав я, – можливо, парламентські юристи неправі, а правий той, хто каже: «Якщо законодавець розвів набрання чинності і введення в дію, то це означає що весь закон "вводиться в дію" через 6 місяців». Може, це така правова традиція в нашій державі абощо?

З метою перевірити, чи є послідовними самі парламентські юристи і чи не зустрічались подібні формулювання в раніше прийнятих законах, які ці ж самі юристи піддавали техніко-юридичному редагуванню, я зайшов в базу даних «Законодавство» Верховної Ради України і зробив вибірку законів, в яких є слова «втрачає чинність», «втрачають чинність», «вводиться в дію», «вводяться в дію». Результати – в таблиці.

Таблиця. Набрання і втрата чинності законами

Назва закону і розділ

Положення про набрання чинності і введення в дію

Фактична дата прийняття/ набрання чинності/введення в дію

Положення про втрату чинності

Про запобігання корупції

(Розділ XIIIПрикінцеві положення)

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тавводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності

14.10.2014/

26.10.2014/

26.04.2015

4. Визнати такими, що втратили чинність:

1) Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції";

2) Закон України "Про правила етичної поведінки"

Про прокуратуру(Розділ XII Прикінцеві положення)

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування...

14.10.2014/

25.04.2015

3. Визнати такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом:

1) Закон України "Про прокуратуру"

Про засади запобігання та протидії корупції (Розділ VIII Прикінцеві положення)

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування і вводиться в дію з 1 січня 2011 року.

11.06.2009/

01.01.2011

(в дію не введено)

2. Визнати такими, що втрачають чинність з 1 січня 2011 року: Закон України "Про боротьбу з корупцією"

Митний кодекс України(Розділ XXІПрикінцеві та перехідні положення)

1. Цей Кодекс набирає чинностіз першого числа другого місяця, що настає за місяцем, в якому його опубліковано...

13.03.2012/

01.06.2012

2. З дня набрання чинності цим Кодексом втрачають чинність:

1) Митний кодекс України

Кримінальний процесуальний кодекс України(Розділ XПрикінцеві положення)

1. Цей Кодекс набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування...

13.04.2012/

20.11.2012

2. З дня набрання чинності цим Кодексом втрачають чинність:

1) Кримінально-процесуальний кодекс України із наступними змінами

Про засади державної мовної політики(Розділ ХПрикінцеві положення)

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування...

03.07.2012/

10.08.2012
 

2. З дня набрання чинності цим Законом втрачають чинність:

Закон Української РСР "Про мови в Українській РСР"

Про всеукраїнський референдум(Розділ XIIIПрикінцеві положення)

1. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

06.11.2012/

28.11.2012

4. Визнати з дня офіційного оприлюднення цього Закону таким, що втратив чинність, Закон України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми"

Про громадські об'єднання(Розділ VПрикінцеві та перехідні положення)

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тавводиться в дію з 1 січня 2013 року.

22.03.2012/

19.04.2012/

01.01.2013

2. Визнати такими, що втратили чинність з дня введення цього Закону в дію:

Закон України "Про об'єднання громадян"

Кодекс цивільного захисту України(Розділ XIIПрикінцеві та перехідні положення)

1. Цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тавводиться в дію з 1 липня 2013 року.

02.10.2012/

21.11.2012/

01.07.2013

2. Визнати такими, що втратили чинність, з дня введення цього Кодексу в дію:

1) Закон України "Про Цивільну оборону України"

Про адвокатуру та адвокатську діяльність(Розділ IXПрикінцеві положення)

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування...

05.07.2012/

15.08.2012

2. Визнати такими, щовтратили чинність:

1) Закон України "Про адвокатуру"

Про вищу освіту(Розділ XVПрикінцеві та перехідні положення)

1. Цей Закон набирає чинності через місяць з дня його опублікування.

01.07.2014/

06.09.2014

3. Визнати таким, щовтратив чинність, Закон України "Про вищу освіту"

Про зайнятість населення(Розділ XI 
Прикінцеві та перехідні положення)

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року

05.07.2012/

01.01.2013/

2. Визнати такими, щовтратили чинність:

Закон України "Про зайнятість населення"

9. Як бачимо, існує правова традиція дотримувати в законах, які прийняті на заміну законам з того самого предмета регулювання, простого правила: старий закон втрачає чинність з дня набрання чинності новим законом (або з дня його введення в дію).

Існують й інші, крім Закону «Про запобігання корупції», хоча й не чисельні, випадки (принаймні три), коли законодавець не вказав, з якого саме часу втратив чинність старий закон. Проте, в усіх цих трьох випадках дотримане просте правило: «набирає чинності» (новий закон) – «втратив (або втратили) чинність» (старий закон (закони)).

Якщо застосувати цю аналогію до Закону «Про засади запобігання і протидії корупції», то логічно виходить так само: «набирає чинності» (новий закон «Про запобігання корупції») – і «втратили чинність два старих закони ("Про засади запобігання і протидії корупції" і "Про правила етичної поведінки"). А ось про те, що новий закон, набравши чинності, ще півроку не діятиме, законодавець якраз і забув.

10. Із усього вищезазначеного випливає наступне.

Якщо в період з 26 жовтня 2014 р. (день набрання чинності новим Законом «Про запобігання корупції» і втрати чинності старого Закону «Про запобігання і протидію корупції») і до 25 квітня 2015 р. (або до дня внесення необхідних змін до пункту 4 Розділу XIIIПрикінцеві положення Закону«Про запобігання корупції») будь-яка особа буде:

1) засуджена за ст. 369-2 КК України (Зловживання впливом);

2) засуджена за статтямиКодексу України про адміністративні правопорушення:

  • 172-4 (Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності);
  • 172-5 (Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви));
  • 172-6 (Порушення вимог фінансового контролю);
  • 172-7 (Порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів);
  • 172-8 (Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень);
  • ч. 1 ст. 212-3 (Неоприлюднення інформації, обов’язкове оприлюднення якої передбачено законом України"Про засади запобігання і протидії корупції");

3) притягнута до дисциплінарної чи цивільно-правової відповідальності на підставі положень Закону «Про запобігання і протидію корупції»

або

4) до неї будуть вжиті інші заходи на підставі цього Закону, які обмежать її права (відсторонення від посади, внесення відомостей про неї до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, тощо), –

вона може посилатися на порушення стосовно неї статті 7 («Ніякого покарання без закону») Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так само тимчасово відсутня передбачена пунктом 2 ч. 1 ст. 96-3 КК України така підстава для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру, як незабезпечення виконання покладених на їх уповноважених осіб законом обов’язків щодо вжиття заходів із запобігання корупції, що призвело до вчинення будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 209 і 306, частинах 1 і 2 статті 368-3, частинах 1 і 2 статті 368-4, статтях 369 і 369-2 Кодексу.

Є низка й інших правових наслідків зазначеної проблеми. Очевидно, скоро проблеми їх розв’язання постануть перед адвокатами, слідчими, прокурорами і судами. Адже необхідність протидіяти корупції – не причина для порушення прав людини.

Я не за те, щоби «помилувати». Я за те, щоби завжди ставили потрібну кому.

Микола Хавронюк

«Центр політико-правових реформ»

Додати коментар

Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


Захисний код
Оновити