Щодо ситуації з виконанням рішення ЄСПЛ у справі Юлії Тимошенко

.

Президенту України
В.Ф. ЯНУКОВИЧУ

 

Шановний Вікторе Федоровичу!

ЛистМи, представники правничої спільноти України, юристи-практики та науковці звертаємося до Вас з приводу ситуації, що склалася в Україні з приводу виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі Юлії Володимирівни Тимошенко, скарга № 49872/11.

Європейський суд з прав людини встановив порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст. 5, § 1 (право на свободу та особисту недоторканність), ст. 5, § 4 (право оскаржувати законність затримання), ст. 5, § 5 (право на відшкодування) ст. 18 у поєднанні зі ст. 5 (межі застосування обмежень прав) при прийнятті рішень Печерським районним судом щодо Тимошенко Ю.В у справі № 1-657/11.

Специфіка виконання рішень Європейського суду з прав людини полягає у тому, що, на відміну від національних судів, Європейський суд не видає виконавчих листів та особа, на користь якої постановлено рішення, не зобов’язана самостійно пред’являти рішення до виконання, ні будь-яким чином стимулювати таке виконання. Держава зобов’язана самостійно виконати рішення Суду на користь особи (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

31 липня 2013 року дане рішення Європейського суду з прав людини набуло чинності. Натомість відповідні органи влади України досі не здійснили належних дій для відновлення порушених прав Юлії Тимошенко та притягнення до відповідальності посадових осіб, які приймали свавільні незаконні рішення.

Статтею 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» для відновлення порушених прав позивача спеціально передбачено вжиття заходів індивідуального характеру. Так, ч. 2 даної статті таким заходом індивідуального характеру є відновлення попереднього юридичного стану, який позивач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum).

Враховуючи, що Європейський суд з прав людини визнав кримінальне переслідування та арешт колишнього прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко свавільним, протизаконним та політично вмотивованим (пп. 271 та 300 Постанови), очевидно, що відновленням попереднього юридичного стану позивача має бути саме звільнення протизаконно заарештованого позивача — Юлії Тимошенко. З правової точки зору, це єдиний адекватний спосіб виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Рішення ЄСПЛ є обов’язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому, будь-які подальші затримки з виконанням цього рішення суттєво підриватимуть міжнародний імідж нашої держави та стоятимуть на заваді підписанню Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом на Вільнюському саміті у листопаді 2013 року.

У зв’язку з цим, звертаємося до Вас, шановний Вікторе Федоровичу, як до Гаранта додержання прав і свобод людини і громадянина, з проханням невідкладно вжити всіх можливих заходів для виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі Юлії Тимошенко, що набуло чинності, та використати наявні повноваження Президента України для максимально повного відновлення незаконно порушених прав Юлії Тимошенко та її звільнення.

З повагою

1. Володимир Василенко – Заслужений юрист України, доктор юридичних наук, професор, суддя Міжнародного кримінального трибуналу з колишньої Югославії;

2. Роман Зварич – Народний депутат України ІІІ – VІ скликань, Міністр юстиції України (2005 – 2006 рр.), член Ради національної безпеки і оборони України (2006 р.), член Вищої ради юстиції (2006 р.);

3. Олег Березок – Голова ГО «Українське юридичне товариство», адвокат;

4. Микола Козюбра – Заслужений юрист України, доктор юридичних наук, професор, суддя Конституційного Суду України;

5. Микола Сірий – Вчений секретар, старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, адвокат;

6. Олександр Плахотнюк – адвокат;

7. Валентина Теличенко – юрист;

8. Тарас Попович – адвокат;

9. Богдан Цімейко – юрист-міжнародник, правозахисник, заступники керівника ГО «Асоціація захисту прав вкладників»;

10. Віталій Василик – Голова ВГО «Ліга народних адвокатів»;

11. Олександра Матвійчук – Голова Правління ГО «Центр громадських свобод»;

12. Любомир Дроздовський – адвокат;

13. Ігор Фомін – директор адвокатського об’єднання «Українська правнича компанія», адвокат;

14. Богдан Ференц – адвокатське об’єднання «Фортуна», адвокат, Генеральний прокурор України (1998 р.);

15. Юрій Пальчуковський – юрист, Голова Демократичного об’єднання «Українська національна Рада»;

16. Михайло Роль – правозахисник;

17. Володимир Свєнтицький – Голова правління ВГО «Інститут перехідних суспільств»;

18. Артур Снігир – Голова ВГО «Інститут Адвокасі»;

19. Максим Данильченко – Голова ЛОО «Суспільна служба правової допомоги»;

20. Трудовий колектив адвокатської компанії «МООР і партнери»;

21. Трудовий колектив ГО «Народний адвокат»;

Ключові слова:

Додати коментар

Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


Захисний код
Оновити