Передумови криміналізації злочинного порушення права споживачів на безпечність продукції та пропозиції для законодавця

.

Українська держава, як жодна інша, самою своєю історією змушена навчитися щосили піклуватися про своїх громадян. Адже немає у світі іншої країни, населення якої спіткала б така кількість і настільки жорстоких катастроф протягом життя чотирьох поколінь – менше одного століття.

Щоразу близько чотирьох років руйнували країну Перша світова, громадянська і Друга світова війна, в яких загинули, відповідно, за різними оцінками, від 500 тис. до 1 млн., від 2 до 3 млн. і від 7 до 10 млн. українців. Під час Другої світової війни на українській території було зруйновано 870 міст і 30 тис. сіл, знищено половину промислових підприємств, шляхів тощо. Голод 1920–1921 рр., спричинений зокрема «продразвьорсткой» 1918–1921 рр., забрав в Україні щонайменше 250 тис. людських життів, голод 1946–1947 рр., основною причиною якого знову ж було «викачування» хліба із села, що збіглося з небаченою засухою, – ще понад 100 тис., а голодомор 1932–1933 рр. – майже 4 млн. українських селян. Не менш як 120 тис. українців було страчено в часи політичного терору 1937–1938 рр., ще 500 тис. загинули в таборах ГУЛАГу. А скільки ще мільйонів перехворіло на тиф, віспу, дизентерію, гепатит, померло від хвороб і безвиході, було покалічено фізично, психічно, морально? Лише під час Другої світової війни 3 млн. українців стали інвалідами. З фронтів цієї війни повернулось 1 млн. 10 тис. безруких військовослужбовців, 1 млн. 121 тис. безногих, 85 тис. 942 тих, хто втратив і руку (руки), і ногу (ноги). Чимала їх частина – українці. Ще були інваліди серед цивільного населення [1, с. 34–36; 2; 3].

Усі ці мільйони співвітчизників – наше спільне невимовне горе, наша жахлива історія, ціна перемоги над фашизмом, ціна протверезіння від ідей комунізму та ціна української незалежності. Якби не війни, політичний терор, голод тощо, населення в Україні могло би бути принаймні удвічі більше (лише внаслідок голодомору 1932–1933 рр. втрати українців у частині ненароджених становлять, за оцінками експертів, понад 6 мільйонів осіб). Поза сумніву, ми були б набагато міцнішими фізично, психічно та інтелектуально.

На жаль, і це ще не все. У 1986 р. сталась Чорнобильська катастрофа, від якої постраждало понад 3 млн. людей. Потім додалися політико-економічна криза 1990-х, економічна криза кінця 2000-х, перманентна катастрофа – щороку десятки тисяч загиблих на автошляхах, лісові пожежі, потопи, повені, вибухи – на шахтах – метану, на військових сховищах – боєзапасів, на залізниці – цистерн з рідким аміаком, фосфором тощо, в житлових будинках – газу... В останні 20 років в Україні внаслідок ДТП загинуло близько 150 тис. людей, один мільйон отримало травми, а ще півмільйона стали інвалідами.

А ці сотні тисяч і мільйони – ціна чого?!! Нічого іншого, як нашої спільної безладності, нехлюйства, неспроможності навести примітивний порядок в державі, а також небаченої жадібності нашої «еліти», якій можливість особистого збагачення затуляє очі на всі проблеми сучасників і майбутніх поколінь!

Якби не війни, політичний терор, голод тощо, населення України могло би бути принаймні удвічі більшим (лише внаслідок голодомору 1932–1933 рр. втрати українців у частині ненароджених становлять, за оцінками експертів, понад 6 мільйонів осіб). Поза сумніву, ми були б набагато міцнішими фізично, психічно та інтелектуально.

Не будемо сперечатися, у новітній час робилися певні спроби закласти надійний правовий фундамент оздоровленню нації. Зокрема і цій меті слугувала Конституція України 1996 року, в преамбулі якої зазначено, що Верховна Рада України від імені Українського народу приймає її, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями. Саме з зазначеною метою закріплено у статті 3 Конституції України: «ЛЮДИНА, ЇЇ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ’Я, ЧЕСТЬ І ГІДНІСТЬ, НЕДОТОРКАННІСТЬ І БЕЗПЕКА ВИЗНАЮТЬСЯ В УКРАЇНІ НАЙВИЩОЮ СОЦІАЛЬНОЮ ЦІННІСТЮ», а у статті 16: «ЗБЕРЕЖЕННЯ ГЕНОФОНДУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ Є ОБОВ'ЯЗКОМ ДЕРЖАВИ».

Але! Всупереч цьому зазначені цінності лише формально визнані державою, насправді ж найвищої цінності для неї не становлять, зміст і спрямованість діяльності держави не визначають. Це засвідчують дані, які оприлюднюють як самі ж державні органи, так і громадськість, щодо стану смертності, здоров’я і захворюваності населення України, зокрема через вживання небезпечної продукції, а також діяльності держави із запобігання випадкам захворюваності і смертності.

Ще в затвердженій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 447-р Концепції державної політики у сфері управління якістю продукції (товарів, робіт, послуг) вказувалось, що діюча система державного регулювання не стимулює виробників до поліпшення якості продукції. Не створено інфраструктури сприяння поліпшенню якості, підтримки інновацій, відсутнє інформаційне забезпечення, практично не проводиться навчання у сфері управління якістю і довкіллям. У той час, як у світі застосовуються сучасні методи поліпшення якості, зокрема за вимогами міжнародних стандартів ISO серії 9000 та 14000 здійснено сертифікацію близько 400 тис. систем управління якістю, і кожного року ця цифра збільшується на 50 тис., в Україні здійснено сертифікацію лише 600 систем.

Офіційний інформаційний сервер МНС України і засоби масової інформації рясніють повідомленнями про отруєння цілих груп людей і тварин неякісними продуктами, про загибель людей внаслідок використання інших небезпечних товарів або отримання послуг, що не відповідають вимогам безпеки. Ось кілька типових повідомлень новітнього часу: 20.08.2008 р. – близько 120 працівників ТОВ “Ядзакі Україна” у селі Минай Ужгородського району Закарпаття потрапили до лікарні з діагнозом «харчова токсикоінфекція». Причина – порушення санітарно-гігієнічного режиму і технології приготування їжі на підприємстві; 16.12.2009 р. – на Миколаївщині насінням соняшника отруїлася сім’я з 6 людей, померли 3 дітей; 11.03.2010 р. – у Керчі внаслідок порушення правил експлуатації побутових електронагрівальних приладів постраждали 3 малюків, один помер; 11.01.2011 р. – на Львівщині семеро людей отруїлися продуктами за святковим столом; 07.02.2011 р. – на Вінниччині п’ятеро молодих людей отруїлись невідомою речовиною. 17-річна дівчина померла. Компанія напередодні ввечері вживала спиртне і енергетичні напої; 20.03.2011 р. – в Одеській області 2 дитини загинули, і одна госпіталізована в результаті отруєння парами отрути для гризунів; 06.04.2011 р. – 44 донецьких малюка отруїлись на найкращій молочній кухні міста; 01.05.2011 р. – у Львові з діагнозом гостра кишкова інфекція госпіталізовано 14 дітей та 2 дорослих із Запоріжжя. Причиною отруєння могла стати їжа, якою діти харчувались у дорозі [4].

Немало надзвичайних подій пов’язано з порушенням правил безпеки при наданні споживачам послуг з перевезення міжміськими автобусами, трамваями, маршрутними і звичайними таксі тощо. Важко забути день 12 жовтня 2010 р., коли на залізничному переїзді в м. Марганець (Дніпропетровська обл.) сталося зіткнення локомотива з рейсовим автобусом і загинуло 45 людей. А ось ще кілька повідомлень за 2011 рік: 06.02 – у Кіровограді відбулося зіткнення між двома маршрутними таксі: чотири людини госпіталізовано; 07.02 – у Києві дві «маршрутки» не поділили дорогу: постраждали 6 пасажирів; 20.02 – у ДТП в Києві за участю «маршрутки» 13 людей травмовано; 16.03 – в Харкові трамвай зійшов з рейок, зіткнувся з легковиком і врізався в дерево; 31.03 – на Харківщині маршрутний мікроавтобус зіткнувся з вантажівкою: дві жінки загинули і 24 постраждалих госпіталізовано; 01.04 – у Миколаєві «маршрутка» знесла стовп: госпіталізовано трьох пасажирів; 20.04 – на Одещині у ДТП потрапив автобус: загинуло двоє; 26.04 – під Донецьком «сальто маршрутки не оцінили 12 осіб»; 02.05 – в результаті зіткнення «маршрутки» з позашляховиком в Криму одна людина загинула, ще дві травмовані [5].

В квітні 2011 р. у Львові Інформаційно-правовим центром «Наше право» було проведено опитування громадян, яке виявило такі проблеми надання послуг з перевезення у «маршрутках», як їх переповненість, швидка їзда, коли водії навіть влаштовують перегони між собою, застарілість машин та їх неналежний санітарний стан, паління і розмови водіїв по телефону під час їзди тощо. Причиною надання неякісних послуг 70% опитаних вважає відсутність належного контролю, 25% – недбалість водіїв і перевізників. Пасажири рідко скаржаться на неналежне обслуговування (в управління транспорту та зв’язку Львівської міської ради телефонувало 3% опитаних, в управління захисту прав споживачів – 7%). Разом із тим, 84% опитаних стверджували: якби впевненість, що внаслідок розгляду скарг покращиться ситуація з транспортним обслуговуванням, готові були б звертатися зі скаргами. За даними ДАІ у Львівській області, у 2010 р. правоохоронці зафіксували 56 несправних автобусів (для порівняння: у 2009 р. – 39, у 2008 – 6) і 41 порушення при перевезенні надмірної кількості пасажирів в одному автобусі (у 2009 р. – 21, у 2008 р. – 10 порушень). У 2010 р. майже половина (41 з 94 випадків) ДТП за участю водіїв маршрутних таксі трапилося з вини водіїв, внаслідок чого травмовано 53 пасажири. Під час опитування респонденти висловили пропозиції з покращення транспортного забезпечення, зокрема такі: покращити дороги, впорядкувати транспортні вузли, зробити на зупинках кишені заїзду і відремонтувати світлофори, покращити культуру водіїв і запровадити форму для них, запустити нові великі автобуси, запровадити гарячу лінію для скарг [6].

Аналогічна картина має місце і в інших містах країни.

Схожі відомості можна навести і з приводу надання послуг в галузі охорони здоров'я. Знову кілька типових повідомлень: 13.03.2009 р. – у Харкові сталась загибель пацієнта через халатність лікарів. Під час операції лікарі пошкодили йому вену, що привело до кровотечі, а з часом і до смерті; 23.09.2009 р. – восьмирічному хлопчику ампутували ліву руку. Лікарі не помітили газової гангрени, яка розвинулася після перелому; 21.01.2010 р. – 18-річна киянка померла після аборту у приватній клініці; 20.04.2010 р. – на Івано-Франківщині через помилку лікарів швидкої ледь заживо не поховали новонароджену дитину; 13.01.2011 р. – в Ужгородському перинатальному центрі внаслідок халатності лікарів загинуло немовля; 29.01.2011 р. – в Івано-Франківську після пологів померла молода жінка – через недооцінку ступеня перинатального ризику. Її син пережив маму на декілька днів [7].

Оцінивши на початку 2011 р. безпеку життя людини у 30 європейських столицях – за 8-ма критеріями (викиди CO2, енергоспоживання, будівлі, транспорт, вода, якість повітря, відходи і землекористування, екологічна політика), Британська компанія групи Economist Intelligence не надала українській столиці – Києву жодного балу з 10 можливих [8]. Що ж вже казати про інші міста та села України?

* * *

На фоні усього вищезазначеного більш ніж дивними виглядають статистичні дані Державної судової адміністрації України, згідно з якими у 2005–2010 роках за ст. 227 Кримінального кодексу (далі – КК) України була засуджена лише одна особа (у 2008 р.), – причому до штрафу з позбавленням права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю, тобто до видів покарань, які не є ексклюзивно кримінальними (їх аналоги застосовуються і в Україні, і в інших державах як адміністративні та господарсько-правові санкції). Направлені до суду у 2010 р. справи стосовно двох осіб, порушені за ст. 227 КК України, закрито з передачею на поруки, і стосовно ще однієї – у зв’язку з її смертю [9].

Аналогічне становище мало місце і раніше. Так, за даними МВС України, у 2001 р. було закінчено розслідування у 33 кримінальних справах про злочин, передбачений ст. 227 КК України, а в 2002 р. – у 47 таких справах. Судових вироків за ці два роки – жодного [10, c.1].

Отже, тисячі людей гинуть внаслідок реалізації на товарному ринку небезпечної продукції або внаслідок надання послуг і виконання робіт, які не відповідають вимогам безпеки. А винних немає!

Разом з тим, у Росії, за даними Судового департаменту при Верховному Суді Російської Федерації, за ст. 238 КК Росії («Виробництво, зберігання, перевезення чи збут товарів і продукції, виконання робіт чи надання послуг, що не відповідають вимогам безпеки») було засуджено: у 2004 р. – 4 200; у 2005 р. – 11 300; у 2009 – 9 274 особи [11].

У своїй дисертації О.М. Готін розглянув об’єктивні і суб’єктивні ознаки складу злочину «Випуск або реалізація недоброякісної продукції», питання відмежування цього злочину від суміжних злочинів та інших правопорушень, покарання за нього, і дійшов, зокрема, такого слушного висновку: «Використання кримінально-правових засобів охорони громадян у сфері споживання життєвих ресурсів, зокрема статті «Випуск або реалізація недоброякісної продукції» КК України, – украй рідкісне. За даними МВС України, у провадженні органів досудового слідства знаходилася така кількість кримінальних справ, порушених за ст. 227 КК: 51 – у 2001 р., 78 – у 2002 р. Однак судових вироків у справах зазначеної категорії немає, хоча й було закінчено розслідуванням у звітному періоді відповідно 33 і 47 кримінальних справ. Відсутність адекватної практики застосування ст. 227 КК – це не свідчення повної втрати випуском або реалізацією недоброякісної продукції суспільної небезпеки, а, навпаки, підтвердження об’єктивно зумовленої необхідності кардинального реформування цієї статті, приведення її у відповідність до реалій сьогодення» [10, c. 1].

Аналогічного висновку дійшли й інші вчені. Так, щодо практики застосування ст. 227 КК України Кайдашов В.С. зазначив: «Існує думка, що незначне застосування зазначених кримінально-правових норм пов’язано із невеликою кількістю таких злочинів. Проте практика свідчить про зовсім інше. Зокрема, заступник Головного державного санітарного лікаря у своєму листі від 19.01.2007 р. № 05.01.03-16/1871 оприлюднив відомості, що в період з 15.12.2006 р. по 15.01.2007 р. у межах проведення комплексної оперативно-профілактичної операції було виявлено 336 правопорушень з ознаками злочину, передбаченого статтею 227 КК України. Це свідчить про значну кількість правопорушень у сфері безпечності та якості продукції, у т.ч. сільськогосподарської. Проте, як відомо, виявити – не означає покарати. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень за період з 01.01.2007 р. до 01.09.2010 р. було притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 227 КК України, лише 7 осіб, при чому всі вони були засуджені в межах однієї кримінальної справи № 1-42/10 вироком від 20.04.2010 р. Рівненського районного суду Рівненської області» [12]. Він же у цьому контексті згадав Г.І. Вольфмана, на думку якого «недостатнє застосування кримінального закону на практиці пояснюється не відсутністю випадків випуску продукції неналежної якості з торгових підприємств, а відомою недооцінкою суспільної небезпеки вказаного злочину і необхідність боротьби з ним, у тому числі й заходами кримінально-правового характеру» [13, c. 59].

* * *

Поза сумніву, за наведеними вище статистичними даними Державної судової адміністрації України, якщо їх порівняти з іншими наведеними фактами, приховується серйозна кримінально-правова проблема. Але ті шляхи, якими її намагається вирішити національний законодавець, не можуть бути підтримані. Йдеться про наступне.

З 5 липня 2011 р. набирає чинності нова редакція ст. 227 КК України, якою передбачається відповідальність за умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції.

Порівняно з чинною редакцією ст. 227 КК України змін не зазнали її санкція й умова про вчинення відповідних дій у великих розмірах. Змінився лише зміст великих розмірів: якщо за старою редакцією ст. 227 КК України великими вважались розміри, що перевищують триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то за новою – це п'ятсот таких мінімумів. Іншими словами, виробники небезпечної продукції стали більш захищеними від дії кримінального закону.

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян (далі – нмдг), то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Проте, зазначений підпункт набирає чинності лише з 2015 р. Тому до 31 грудня 2014 р. для цілей застосування цього підпункту податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, – для будь-якого платника податку. Отже, у 2011 році – це 470 грн. 50 коп., а п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – це 235 250 грн.

Так само не змінились безпосередній об’єкт і сама суть злочину: умисне введення в обіг на ринку України небезпечної продукції – це злочин у сфері господарської діяльності, а не проти громадської безпеки чи здоров’я населення; законодавець змушує турбуватися суб’єкта відповідного діяння не стільки про те, щоб не випускати на ринок продукцію, небезпечну для здоров’я споживачів, скільки про те, щоб при можливому введенні в обіг такої продукції не перейти певну кількісну (грошову) межу. Отже, нова редакція ст. 227 КК України, як і попередня, не відповідає вимозі ст. 3 Конституції України і, відверто кажучи, є черговим проявом законодавчого лицемірства.

Останнє стає особливо наочним, якщо замислитися про роль ознаки великих розмірів. Адже, за задумом законодавця, діями однакового ступеню суспільної небезпечності стають випуск на ринок, наприклад, як однієї одиниці небезпечного автомобіля вартістю 236 000 грн., так і 236 дитячих іграшок вартістю 1000 грн. кожна або 236 000 небезпечних цукерок вартістю 1 гривня за штуку. Між тим, один автомобіль становить небезпеку для декількох, а 236 000 небезпечних цукерок – для 236 000 людей. Або інший приклад. Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні в 2009 році свідчить, що у вказаному році в Україні виникло 48 998 пожеж, внаслідок яких загинуло 3 183 особи, отримали травми 1648 осіб, було завдано прямих матеріальних збитків на суму понад 486 млн. грн. Найбільша кількість пожеж виникла через порушення правил улаштування та експлуатації електроустановок [14]. Причиною багатьох пожеж є зумовлена саме виробником небезпечна займистість побутових струмопровідних приладів (дротів, розеток, вимикачів). Але вартість цих приладів є порівняно мізерною і для того, щоб притягнути особу, винну в їх випуску на товарний ринок, треба довести, що вона, усвідомлюючи їх пожежну небезпечність, випустила на ринок сотні чи тисячі таких приладів загальною вартістю понад 235 250 грн. Додаткові складнощі при цьому виникнуть і при з’ясуванні питання про те, з яких саме (оптових, роздрібних тощо) цін слід виходити при обрахуванні зазначеної загальної вартості.

Нова редакція вказаної статті не містить й інших принципових новел, які дозволили б суттєво підвищити рівень кримінально-правового захисту права споживачів на безпечність продукції.

Що ж змінилось у новій редакції ст. 227 КК України? На відміну від чинної:

- її диспозиція, хоча й залишається бланкетною, передбачає відсилання не до «стандартів, норм, правил і технічних умов», а виключно до нормативно-правових актів;

- кримінально караною дією є не «реалізація споживачам», а «введення в обіг (випуск на ринок України)» продукції, під яким у ст. 1 Закону «Про загальну безпечність нехарчової продукції» розуміється перше надання продукції на ринку України. Законодавцем також прямо унеможливлено вчинення злочину шляхом бездіяльності і територіально обмежено дії винних осіб виключно ринком України (тобто на експорт продукції чинність ст. 227 КК України не поширюватиметься);

- предметом злочину є не «недоброякісні чи некомплектні продукція і товари», а «небезпечна продукція»;

- новою редакцією ст. 227 КК України передбачено виключно умисний характер дії. Це означає, що у разі випуску на ринок України небезпечної продукції у великих розмірах через необережність особа не нестиме кримінальної відповідальності.

Усе викладене засвідчує необхідність пошуку інших шляхів вирішення проблеми кримінально-правового забезпечення права споживачів на безпечність продукції. На нашу думку, мінімально необхідним кроком національного законодавця на сучасному етапі є доповнення КК України принципово новими за своїм змістом статтями, які передбачили б відповідальність за випуск на товарний ринок небезпечної, у т.ч. завідомо фальсифікованої продукції, з розміщенням їх в розділі ІХ «Злочини проти громадської безпеки».

Пропонуємо доповнити КК України новими статтями такого змісту:

«Стаття 270-2. Випуск на товарний ринок завідомо фальсифікованої продукції

1. Випуск на товарний ринок завідомо фальсифікованої продукції, яка створює загрозу для життя чи здоров’я споживачів, – карається...

2. Те саме діяння, вчинене стосовно продукції, призначеної для дітей чи вагітних жінок, або за попередньою змовою групою осіб, або якщо воно спричинило середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження потерпілому або загибель об’єктів тваринного чи рослинного світу, якою завдано майнової шкоди у великих розмірах, – карається...

3. Діяння, передбачене частинами першою чи другою цієї статті, вчинене організованою групою або якщо воно спричинило смерть людини, або загибель об’єктів тваринного чи рослинного світу, якою завдано майнової шкоди в особливо великих розмірах,– карається....

4. Діяння, передбачене частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо воно спричинило смерть кількох осіб,– карається....

Примітка: 1. Під випуском на товарний ринок продукції у статтях 270-2 і 270-3 цього Кодексу розуміється будь-який спосіб реалізації продукції споживачам, у тому числі на умовах обміну, а також її безоплатне надання у формі спонсорства, меценатства, для проби тощо.

2. Під продукцією у статтях 270-2 і 270-3 цього Кодексу розуміється будь-якій виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

3. Під фальсифікованою продукцією у статті 270-2 цього Кодексу розуміється будь-яка продукція, виготовлена з порушенням технології чи вимог щодо маркування та пакування, розміщення інформації про товар на його упаковці тощо, та/або продукція, на упаковці якої зареєстрований знак для товарів та послуг використано з порушенням прав власника, – крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу.

4. У статтях 270-2 і 270-3 цього Кодексу майнова шкода вважається завданою у великих розмірах, якщо прямі збитки становлять суму, яка в триста чи більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а в особливо великих розмірах – якщо прямі збитки становлять суму, яка в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 270-3. Випуск на товарний ринок небезпечної продукції

1. Випуск на товарний ринок небезпечної продукції, якщо це спричинило середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження споживачу або загибель об’єктів тваринного чи рослинного світу, якою завдано майнової шкоди у великих розмірах, – карається....

2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно продукції, призначеної для дітей чи вагітних жінок, або особою, уповноваженою забезпечувати безпечність продукції, що випускається на товарний ринок, або якщо воно спричинило смерть споживача, або загибель об’єктів тваринного чи рослинного світу, якою завдано майнової шкоди в особливо великих розмірах, – карається....

3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо воно спричинило смерть кількох осіб, – карається....

Примітка: 1. Під небезпечною продукцією у статті 270-3 цього Кодексу розуміється виріб (товар), робота чи послуга, якими створено ризик для життя, здоров'я, майна споживача і навколишнього природного середовища за звичайних умов використання, зберігання, транспортування, виготовлення і утилізації продукції, – крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу».

М. Хавронюк,
доктор юридичних наук, доцент,
заступник керівника апарату Верховного Суду України

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

1. Каппелер А. Історична спадщина України // Українські метаморфози. Політика. Економіка. Суспільство: Зб. статей / Пер. з нім. – К.: Видавництво «К.І.С.», 2010. – 240 с.

2. Омельченко Г., Сабалдир В. Чи варто ділити пиріг Перемоги? // Голос України. – 6 травня 2011 р.

3. uk.wikipedia.org

4. mns.gov.ua/opinfo/; ictv.ua/wasp/ua/facts/1419/1318283/; zik.com.ua/ua/news/2011/01/11/265937; mns.gov.ua/news/18238.html; radiosvoboda.org/content/article/3549159.html; pravda.com.ua/news/2011/05/1/6156373/

5. 5.ua/newsline/230/0/75206/; udai.kiev.ua; tsn.ua/video/video-novini/?media_id=383388223; ua.life.comments.ua

6. Львівські пасажири не задоволені якістю послуг із перевезення у маршрутках // ngo.lviv.ua/index.php

7. vsapravda.info; news.if.ua/news/13062.html; gazeta.ua/post/323760; vsevesti.com; gazeta.ua; news.tochka.net

8. Київ очолив рейтинг найбільш брудних європейських міст // news.dt.ua/articles/79581; ua.life.comments.ua

9. court.gov.ua/sudova_statystyka/

10. Готін О.М. Кримінальна відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції в умовах ринкової економіки (проблеми теорії та практики): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. – К., 2003. – 21 с.

11. cdep.ru/index.php?id=5&item=80; cdep.ru/index.php?id=5&item=318

12. Кайдашов В.С. Кримінально-правова відповідальність за випуск або реалізацію продукції неналежної якості як засіб забезпечення безпечності та якості сільськогосподарської продукції // Форум права. Електронне наукове фахове видання. Харківський національний університет внутрішніх справ. – 2010. – № 4 // nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10kvcjcp.pdf

13. Вольфман Г.И. Ответственность за выпуск в продажу недоброкачественных, не- стандартных и некомплектных товаров // Вопросы уголовного и исправительно-трудового права, уголовного процесса и криминалистики: Ученые записки Саратовск. юрид. ин-та. – 1969. – Вып. 16. – С. 54–63.

14. mns.gov.ua/files/prognoz/report/2010/3_3_2009.pdf

Хавронюк М.І. Передумови криміналізації злочинного порушення права споживачів на безпечність продукції та пропозиції для законодавця.

Анотація. У статті проаналізовані існуючий стан захисту права споживачів на безпечність продукції, соціально-економічні, соціально-психологічні та інші умови криміналізації злочинного порушення цього права. Крім того, в якості пропозицій для законодавця сформульовані відповідні нові статті Кримінального кодексу України.

Ключові слова: споживач, безпечність продукції, право споживача на безпечність продукції, злочинне діяння, фальсифікація продукції, випуск на товарний ринок небезпечної продукції.

Хавронюк Н.И. Предпосылки криминализации преступного нарушения права потребителей на безопасность продукции и предложения для законодателя.

Аннотация. В статье проанализированы текущее состояние защиты права потребителей на безопасность продукции, социально-экономические, социально-психологические и другие условия криминализации преступного нарушения этого права. Кроме того, в качестве предложений для законодателя сформулированы соответствующие новые статьи Уголовного кодекса Украины.

Ключевые слова: потребитель, безопасность продукции, право потребителя на безопасность продукции, преступное деяние, фальсификация продукции, выпуск на товарный рынок опасной продукции.

Khavronyuk M.I. Prerequisites for the criminalization of criminal violation of consumers rights to product safety and proposals for the legislator.

Annotation. In the article analysed current situation of defence of consumers rights to product safety, socio-economic, social-psychological and other circumstances of criminalization of criminal violation of these rights. In addition, the article contains as proposals for the legislator to formulate the corresponding new articles of the Criminal Code of Ukraine.

Keywords: consumer, product safety, consumers rights to product safety, criminal act, falsification of products, placing to the market of dangerous products.

Блог М.Хавронюка на сайті Zakonoproekt.org.ua

Ключові слова:

Додати коментар

Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


Захисний код
Оновити