Микола Сірий: закон про амністію не вирішує конфлікту і є політичною декларацією партії влади

.

Сірий Микола ІвановичСьогодні опубліковано так званий Закон про амністію. Завтра він вступає в силу. Багато хто бачить в критиці цього закону опозицією чистої води політику. Але ось – погляд правознавця.

Ексклюзивне інтерв’ю НСЖУ дав відомий юрист, старший науковий працівник Інституту держави і права ім.Корецького НАНУ Микола Сірий. Перед інтерв’ю домовились - ніякої політики, чисто фаховий погляд.

- Пане Миколо, чи допоможе вийти з протистояння Закон про амністію учасників масових протестів?

- На жаль, однозначно - ні. Закон про амністію авторства Юрія Мірошниченка не сприяє вирішенню конфлікту.

І з точки права, і з точки зору конституційно-правових чи конституційно-політичних механізмів розв’язання конфліктів, цей закон абсолютно неприйнятний: він руйнує основи правопорядку, вводить в політичну систему інструменти захоплення заручників, вибіркове правосуддя, узаконює політичну роль системи прокуратури. Це абсолютно неприйнятні інструменти для розв’язання подібного роду політичних і соціальних конфліктів. Відповідно, цей закон не спрацює, він не може об’єктивно дати будь-який позитивний результат.

- Тоді чим є цей закон?

- Його можна назвати політичною декларацією партії влади. Цим законом партія влади висловила свою позицію та показала, як вона ставиться до громадян і як бачить розв’язання цього конфлікту.

- Тобто, Ви не бачите, як припинити протести на вулицях?

- На моє переконання правника, такий закон не може досягнути своєї мети – припинення протестів на вулицях. Адже йдеться не про бажання певних людей, йдеться про те, що процеси, які відбуваються, мають глибоку соціальну основу. Вирішити проблеми можна лише виходячи із розуміння цієї основи, користуючись винятково правильними юридичними та політичними інструментами.

- Чи дає такі, «правильні», інструменти опозиція?

- На жаль, альтернативні законопроекти від опозиції також далеко не ідеальні. Я думаю, що опозиції треба працювати над більш виразною та краще зрозумілою, як для суспільства, так і для правозастосування (тобто для судів, прокурорської та адвокатської систем) позицією. На мою думку, ті законопроекти, що були підготовлені, не відповідали цим вимогам.

- В чому може бути вихід, і чи виправдані подальші втрати, якщо протистояння не припиниться?

- Так, на жаль, втрати продовжаться. Вже сьогодні втрати від двомісячного протистояння очевидні. Втрати - це вбиті та покалічені люди. Втрати – це понівечене майно, спалені автомобілі – це ті втрати, які несе суспільство. Проте ці втрати оплачують більш високі цінності. Фактично йде захист національних цінностей, демократичних цінностей. Або іншими словами - захист вітчизни, захист її територіальної цілісності та незалежності. Це - плата за цей захист.

- Ваш погляд юриста на тему, яка дебатується – право народe на протести, на повстання…

- Зважаючи на нинішню ситуації в країні, люди мають повне право на протести. Якщо йдеться про незабезпечення з боку влади особистої безпеки громадян, безпеки їх майна, що не знаходиться в безпосередній близькості до конфлікту, коли страждають, зникають люди, коли їх катують, і коли на зовнішньому рівні доволі високі очільники роблять заяви про громадянську війну в Україні, про необхідність розривання країни і знищення її територіальної цілісності та незалежності, це абсолютно реальні процеси, які відбуваються і які потребують захисту.

- Що буде з країною, якщо перемовини влада-опозиція не принесуть результату?

- Після потрясінь, які пережила Україна за останні два місяці, суспільство не заспокоїться, поки не будуть покарані люди, винні у застосуванні надмірної сили. Це не залежить від бажання чи думки якоїсь окремої людини чи організації, це абсолютно об’єктивний процес. Якщо підвалини справедливості, гідності людини розтоптані, то суспільство не заспокоїться і воно буде бурлити, воно буде реагувати до тих пір, поки не прозвучать справедливі покарання тим, хто вчинив це абсолютно нецивілізоване насильство.

І тут треба визнати і бути свідомим того, що реакція суспільства може набувати дуже різних форм. Якщо влада чує мирні заклики, значить, цього досить. Якщо не чує - починаються різноманітні форми активного захисту та активного наступу. І тоді вже все залежить від потужності цього наступу, від послідовності та твердості його лідерів, від їх готовності до самопожертви. Але це вже буде не юридичний погляд, це вже справа інших експертів…

Інтерв`ю взяв Максим Наливайко

«Національна спілка журналістів України»

Ключові слова:

Додати коментар

Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


Захисний код
Оновити