Микола Мельник: «Українська влада не бажає вести конструктивну роботу з удосконалення Конституції»

.

Мельник Микола ІвановичМинулого тижня делегація представників українських громадських організацій відвідала м. Страсбург, де мала зустрічі з посадовцями різних інституцій Ради Європи. Поїздка була організована проектом РЄ «Посилення незалежності, ефективності та професіоналізму судової влади України», який реалізується в Україні. Про зміст та результати цього візиту ми попросили розповісти наукового консультанта Центру Разумкова, доктора юридичних наук, професора Миколу МЕЛЬНИКА, який був у складі української делегації.

– Миколо Івановичу, хто ще входив до складу української делегації та якою була мета цієї поїздки?

– Наша група була невеликою – Олег Березюк (Українське юридичне товариство), Наталія Верещинська (Центр суддівських студій), Ігор Коліушко (Центр політико-правих реформ), професор Віктор Мусіяка і я.

Мета поїздки – участь у консультаціях з представниками різних інституцій Ради Європи з двох головних питань. Перше – це здійснювана в Україні судова реформа (особливо її нинішній конституційний етап) та сучасний стан судочинства в Україні, друга – проблеми виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини. Представники РЄ поінформували про позицію цієї міжнародної організації з указаних питань, ми ж, у свою чергу, висловили власне бачення процесів, які відбуваються сьогодні у вітчизняній сфері судочинства. Члени делегації також мали можливість досить детально ознайомитися з механізмом розгляду питань та ухвалення рішень у юридичних структурах РЄ.

– З ким із представників Ради Європи Вам вдалося поспілкуватися?

– Ми мали зустріч з представниками Венеціанської комісії (зокрема, її секретарем Томасом Маркертом), керівником департаменту співробітництва у сфері законодавства та судочинства, заступником керівника департаменту з виконання рішень ЄСПЛ, радником Комісара з прав людини, представником Комісії з ефективності правосуддя, а також іншими співробітниками Генерального директорату з прав людини та правових питань ради Європи.

Як ми переконалися, наші колеги з РЄ дуже добре орієнтуються у правовій ситуації та тих ключових процесах, які зараз відбуваються в Україні.

– Буквально напередодні Вашої поїздки Венеціанська комісія ухвалила висновок на проект Закону «Про внесення змін до Конституції України щодо посилення незалежності суддів», який підготувала українська парламентська опозиція. Чи була ця тема предметом Вашої розмови?

– Так, була. Представники Венеціанської комісії нас досить детально ознайомили з ключовими положеннями висновку на законопроект щодо змін до Конституції, підписаного 156 народними депутатами. Цей висновок не такий розлогий, як висновок на президентський законопроект з цього питання, який ВК ухвалила в червні цього року. Венеціанська комісія відзначила сім позитивних положень «опозиційного» проекту і до стількох же його положень висловила свої критичні зауваження. Але як на мене, головний позитив грудневого висновку ВК полягає у висловлених цим авторитетним міжнародним юридичним органом сподівання, що позитивні елементи пропозицій опозиції мають бути враховані у президентському проекті до його остаточного прийняття. Тобто Венеціанська комісія виступила за конструктивне доопрацювання президентського законопроекту з урахуванням позитивних пропозицій опозиції.

З’ясувалася цікава деталь: коли проект висновку ВК на «опозиційний» проект уже був готовий, представники української влади «зондували» можливість відкликання цього проекту (а його до ВК надіслав глава Адміністрації Президента України). Але їм у Венеціанській комісії пояснили, що це неможливо за процедурами її роботи. Як на мене, це є ще одним підтвердженням небажання вітчизняної влади вести конструктивну роботу з удосконалення Конституції, а також того, що справжні цілі президентського законопроекту не збігаються із задекларованими.

Особисто мені було приємно також почути від представників ВК те, що в останньому її висновку знайшли відображення результати досліджень Центру Разумкова, зокрема його аналізу президентського проекту змін до Конституції.

– Як у Раді Європи оцінюють ситуацію з виконанням Україною рішень ЄСПЛ?

– Із великою занепокоєністю і нерозумінням того, як так масштабно та упродовж багатьох років можна ігнорувати рішення ЄСПЛ, а отже, й Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод. Представник департаменту з виконання рішень Євросуду наголосив на тому, що «процес гальмування Україною рішень ЄСПЛ останнім часом став очевидним».

За наданою нам інформацією, Україна не виконала близько 1000 рішень ЄСПЛ. Найбільше невиконаних рішень цього суду стосується порушень, пов’язаних із затягуванням розгляду судових справ; безпідставним арештом та триманням під вартою; жорстоким ставленням з боку працівників міліції та неналежним розслідуванням таких фактів; поганим триманням у місцях позбавлення волі; упередженістю органів досудового розслідування та суду.

Велика частина невиконаних Україною рішень ЄСПЛ безпосередньо стосується функціонування вітчизняної судової системи. Ці рішення дуже чітко зафіксували системні вади судочинства в Україні, його неефективність і політичну залежність.

Особливо це стосується рішення у справі «Олександр Волков проти України», яким, по суті, дано негативну міжнародно-правову оцінку так званій судовій реформі 2010 року. Це рішення констатувало відсутність в Україні реального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, політизованість механізму формування суддівського корпусу, абсолютну правову беззахисність суддів, можливість безпідставного переслідування в дисциплінарному порядку. Цікавий нюанс: Україна з усіх 47 держав-членів Ради Європи витрачає найбільше коштів на дисциплінарну відповідальність суддів.

– Як відомо, рішення у «справі Волкова» Україна до сьогодні не виконала ні в частині поновлення його на посаді судді Верховного Суду, ні в частині вжиття загальних заходів щодо виправлення ситуації у сфері судочинства? Що кажуть з цього приводу посадовці Ради Європи, які займаються питаннями виконання рішень ЄСПЛ?

– Наші співрозмовники з РЄ виявилися дуже поінформованими про зміст цього рішення та ситуацію з його виконанням. Для прикладу, попри неодноразові заяви українських урядовців про відсутність законодавчого механізму поновлення Олександра Волкова на посаді, вони в курсі того, що в Україні вже неодноразово застосовувався механізм поновлення суддів, звільнених за порушення присяги. Вони назвали нам навіть кількість суддів, які були звільнені з таких підстав разом з О. Волковим, а потім були поновлені шляхом виключення їх з постанови Верховної Ради. Тобто в Раді Європи усвідомлюють, що за бажання політичної влади він може бути повернутий До Верховного Суду в лічені дні. Водночас у РЄ обізнані й у тому, що питанням поновлення Волкова на посаді судді в Україні займаються ті ж самі посадові особи, які незаконно звільняли його з посади.

Виконання рішення у «справі Волкова» перебуває у Раді Європи на особливому контролі. Комітет міністрів РЄ, на який покладається забезпечення виконання рішень ЄСПЛ, уже тричі (в червні, вересні і грудні 2013 року) розглядав це питання й апелював до уряду України щодо необхідності невідкладного виконання цього рішення, зокрема в частині поновлення О. Волкова на посаді судді. У березні наступного року це питання знову стане предметом розгляду на засіданні Комітету міністрів. При цьому наші співрозмовники зазначили, що Рада Європи використовуватиме всі можливі важелі впливу (політичні та юридичні) для забезпечення виконання цього рішення.

– На початку жовтня Міністерство юстиції України заявило про повне виконання рішення ЄСПЛ у «справі Тимошенко», а дещо раніше – про таке ж виконання рішення у «справі Луценка». Чи вважають у Раді Європи рішення у цих справах виконаними?

– По-перше, представники РЄ виокремили рішення у цих двох справах, пояснивши це, зокрема, тим, що вперше ЄСПЛ встановив, що передбачені Європейською конвенцією з прав людини обмеження були застосовані до Луценка і Тимошенко «для інших цілей, ніж ті, для яких вони встановлені».

По-друге, вони виходять з того, що ув’язнення обох цих осіб було політично вмотивованим. Ви знаєте, що через певні відмінності у формулюваннях рішень у цих справах, вітчизняні урядовці стверджують, що ЄСПЛ не констатував політичної мотивації ув’язнення Тимошенко. У Раді Європи ми почули іншу точку зору.

По-третє, як нам сказали, уряд України прозвітував перед Комітетом міністрів РЄ про те, що порушення, які встановив ЄСПЛ у справі Тимошенко, вже виправлені прийняттям нового КПК України. Але в Раді Європи таке пояснення не вважають виконанням рішень ЄСПЛ у справах Луценка та Тимошенко. І це, на мій погляд, – абсолютно обґрунтовано, оскільки не можна вчинене прокурорами та суддями свавілля «прикрити» новим законом. Ними було допущено грубе порушення чинного закону. Мають бути з’ясовані причини, вони мають бути усунуті, а винні особи понести юридичну відповідальність. До того ж, як засвідчили кримінальні переслідування та арешти учасників останніх мирних акцій, новий КПК повністю придатний для репресій із політичних мотивів.

– Ви були у Страсбурзі напередодні Нового року. Які враження залишились у Вас від відвідування цього міста, яке є одним з європейських центрів новорічних свят?

– Страсбург вважається європейською столицею Різдва і відомий своїм великим новорічним ярмарком, надзвичайно красивим новорічним вбранням будинків, а також народними гуляннями. Все це ми побачили і відчули.

Головну площу Страсбурга вінчає новорічна ялинка – висока, красива, жива. Її не можна було оминути не оглянувши, тим більше після подій на київському Майдані Незалежності 30 листопада, пов’язаних, начебто, з необхідністю термінового встановлення новорічної ялинки – точніше «йолки», як її вже охрестили в народі. Так ось, зроблена головна ялинка Європи зі стовбура великої ялини та прикріплених до нього живих ялинкових гілок. Прикрашають її малесенькі жовто-білі лампочки, які звисають по ній павутиною, а також рідко «розкидані» великі лапаті іграшки. І все! Тобто просто і з живого матеріалу, але водночас надзвичайно урочисто і дуже гарно. Нашим градоначальникам потрібно вчитися й цьому.

Принагідно хочу привітати усіх читачів «Юридичного вісника України» з наступаючим святом та побажати їм у новому році добра, оптимізму й побільше радіти життю!

Розмовляла Анна КАРАБЧУК, ЮВУ

«Юридичний вісник України», № 52 (965) 28 грудня 2013 року – 3 січня 2014 року. С. 4.

Ключові слова:

Додати коментар

Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


Захисний код
Оновити