Cambridge Journals Online –  повнотекстова база, повз яку не можна пройти

.

Я хотів розпочати серію дописів з Google Scholar і зробити перерву, але в мого Університету інша думка :) і ми розпочнемо з надзвичайно цікавої повнотекстової бази. Нумо до праці!

Cambridge Journals Online  —  це повнотекстова база наукових статей з понад 300 наукових журналів, які здіснюють “попереднє незалежне рецензування статтей” (це я так авторськи переклав peer-reviewed academic journals).

Скажу одразу, ця база дуже дорога, а середня вартість статті коливається в межах 30 американських гривень (пруф нижче)…

01

Але я вирішив згадати про неї не через те, що я можу/не можу собі дозволити покористуватись нею, а через ось це, зігріваюче мою душу, оголошення на сайті університетської бібліотеки (я навіть після пари у заочників, вже йдучи по коридору до виходу, вирішив терміново повернутись на кафедру і перевірити)

02

Тим, хто не навчається і не працює в університеті, не варто опускати руки, ймовірно ваш ВНЗ також отримав такий тестовий доступ, якщо він є учасником ElibUkr)

03

Проте без “ложок дьогтю” (так, у нашому випадку тут множина) не обішлося. Але про усе за порядком.

Перше, на що Вам необхідно звернути увагу, це те, що доступ до подібних ресурсів Університет надає ВИКЛЮЧНО з локальної мережі (підозрюю, що там про проксі і впн не чули — шкода). Але, будьмо відверті, могло бути гірше — тільки з комп’ютерів бібліотеки. Натомість під’єднавшись до Wi-Fi Університету, наприклад, з внутрішнього дворику, ви матимете такий доступ— романтика :)

Отже, йдемо за посиланням Cambridge Journals Online і у полі пошуку вносимо бажаний запит

04

Отримуємо результати, які спочатку можуть здивувати, бо частина статей позначається символом з pdf файлом, а інша частина або не містить такого посилання, або пропонується за гроші. Це може виглядати ось так…

05

або ось так…

06

тож я вирішив поцікавитись у організатора доступу, і ось їх відповідь…

07

власне, ось так виглядає це зелене коло з літерою “f”

08

Іншими словами, до цього переліку журналів у нас доступ є, а ось доцього немає. Тому не дивуйтесь, що не усі статті ви зможете завантажити. Селяві…

Але не усе так погано у нашому домі. Наприклад, я знайшов собі 1̶4̶0̶ кілька д̶е̶с̶я̶т̶к̶і̶в̶ статей.

Для того, щоб “забрати” статтю, достатньо натиснути на символ pdf файлу (і тоді вас безпосередньо перекине на сторіку зі статею). Або зробити “правий” клік миші на цьому ж символі і у випадаючому меню обрати “відкрити у новій вкладці” (це, за моїм досвідом, зручніше, бо не змістить вас з переліку і дозволить повернутись до статті, коли завершите перегляд усієї сторінки результатів). За будь-яких обставин ми отримуємо ось такий результат

09

Тож думаю, що у Вас роботи якраз до завершення тестового доступу, тобто до кінця травня…

БОНУС. Якщо у вас встановлена будь-яка програма для роботи з джерелами, то у завантаженому pdf натискаємо посилання на завантажену статтю (тут нам вже не потрібен доступ до статті, бо вона у нас вже є) в базі Cambridge Journals Online. Нам потрібне безкоштовне меню статті (так, у статті є додаткове меню на сайті)…

10

і ось ми знову у звичайній версії сайту (без доступу), просто не звертайте уваги на ті 30$ вартості статті, а одразу натискайте на “експорт посилання”

11

у новому вікні робимо інтуїтивний вибір

12

і натискаємо “експорт”. Отриманий файл просто запускаємо і …

13

Отримуємо готове і сформоване посилання на статтю у EndNote (або у будь-якому іншому застосунку)…далі ми просто долучаємо наш pdf (як це робити, я розповів у попередньому дописі) до цього посилання  —  і буде у вас щастя :)))

enjoy! (а у мене буде кілька тижнів перерви)

Роман Сабодаш

Medium

Ключові слова:

Додати коментар

Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


Захисний код
Оновити