Боротьба з корупцією: сучасний стан і аналіз передвиборних програм кандидатів

.

Передвиборні програми кандидатів на пост Президента України містять багато різних положень. Чи потребують усі вони ретельного аналізу? Якщо вважати, що реальних претендентів на цей пост набагато менше, ніж кандидатів, і якщо виходити з того, що програми усіх кандидатів не варті серйозної довіри та уваги, тоді єдина відповідь: НІ. Якщо ставитись серйозно до нашого спільного майбутнього, тоді – ТАК. Хто не згоден з такою постановкою питання, можуть далі не читати.

Чому знову про корупцію? Адже ця проблема вже приїлась, набила оскомину, набридла…

По-перше, проблема корупції є однією з найбільш болючих для всіх. Автори дослідження «Стан корупції в Україні. Порівняльний аналіз загальнонаціональних досліджень: 2007–2009» показав, які саме проблеми із запропонованого списку респонденти оцінили як вкрай серйозні у 2007 і у 2009 роках (див. таблиці 1 і 2).

Табл. 1. Серйозність проблем 2007

1.   Низький рівень життя населення 94,5%
2.   Злочинність 92,8%
3.   Висока вартість і низька якість охорони здоров‘я 91,5%
4.   Корупція в органах влади 90,4%
5. Наркоманія   / Незаконний обіг наркотиків 89,1%
6.   Висока вартість і низька якість житлово-комунальних та інших державних послуг   87,9%
7.   Безконтрольність дій влади 84,4%
8.   Безробіття 83,4%
9.   Надмірна бюрократія 81,2%
10. Несправедливість   в системі правосуддя 79,2%
11.   Нестача житла 77,9%
12.   Обмежений доступ до безкоштовної вищої освіти 73,6%

Табл. 2. Серйозність проблем 2009

1.   Низький рівень життя населення 96,0%
2.   Безробіття 94,6%
3.   Висока вартість і низька якість охорони здоров‘я 94,0%
4.   Корупція в органах влади 93,5%
5.   Злочинність 92,5%
6.   Безконтрольність дій влади 92,1%
7.   Наркоманія / Незаконний обіг наркотиків 88,3%
8. Несправедливість   в системі правосуддя 87,4%
9.   Висока вартість і низька якість житлово-комунальних та інших державних послуг   86,1%
10.   Надмірна бюрократія 84,8%
11.   Нестача житла 77,8%
12. Обмежений   доступ до безкоштовної вищої освіти 76,3%

Серед цих проблем корупція, як два роки тому, так і зараз посідає четверте місце і хвилює понад 90% респондентів. Причому кількість людей, які висловились у цьому сенсі, дещо збільшилась.

По-друге. Корупція, як доведено науковими дослідженнями, є однією з головних причин інших суспільних проблем: низького рівня життя населення, злочинності, високої вартості і низької якості охорони здоров’я та житлово-комунальних й інших державних послуг, безконтрольності дій влади, несправедливості в системі правосуддя, обмеженого доступу до безкоштовної вищої освіти тощо. Отже, без розв’язання проблеми корупції суспільство не зможе зрушити вперед і вирішувати інші болючі проблеми.

По-третє. Влада, стикаючись з необхідністю вирішення проблеми корупції, постійно демонструє своє небажання її вирішувати або ж безсилля.

Щоб підтвердити ці тези, проаналізуємо діяльність лише сучасних політичних гравців.

У своїй передвиборчій програмі 2004 року майбутній президент В. Ющенко клявся «ПОВЕСТИ РІШУЧУ БОРОТЬБУ З КОРУПЦІЄЮ» (прописними виділено в тексті цієї програми; у передвиборній програмі 2009 року «Ми завдамо рішучого удару по корупції…» написано вже маленькими), а для цього обіцяв, зокрема: «Звільнити з посад казнокрадів і хабарників у структурах виконавчої влади, натомість призначити чесних і порядних професіоналів. Скоротити непотрібні управлінські структури, зменшити чисельність армії чиновників. Решті – забезпечити належні умови роботи і гідну зарплату. Дешевий чиновник надто дорого обходиться народу. Кожен чиновник підпише "Кодекс честі державного службовця" – і неухильно його дотримуватиметься. Чітко визначити функції оновлених владних структур. Держава не втручатиметься у життя людей там, де вони без неї впораються набагато краще. Звільнити суддів, які заплямували себе корупцією і замовними рішеннями в інтересах олігархів. Суди відновлять почуття справедливості у суспільстві – вони не каратимуть, а захищатимуть права громадян».

Що з цього зроблено? – Нехай автор відповість хоча б собі.

Лише у вересні 2006 року Президент України В. Ющенко спромігся внести на розгляд парламенту пакет проектів антикорупційних законів. Незважаючи на те, що ці проекти «варились» у міністерстві юстиції та президентському секретаріаті протягом півтора року, на момент внесення їх «недовареність» спричинила скандал: парламентські експерти зробили кілька десятків серйозних зауважень до положень цих законопроектів, вказавши на невідповідність багатьох їхніх положень Конституції України, міжнародним договорам нашої країни, внутрішню алогічність і суперечливість. У відповідь розробники законопроектів звинуватили експертів у навмисному блокуванні їх прийняття.

Життя показало: експерти таки мали рацію. У подальшому антикорупційний пакет майже три роки «доварювали» у парламентському казані. Але, придатним для «вживання» він не став.

11 червня 2009 року закони «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів країни щодо відповідальності за корупційні правопорушення» нарешті були проголосовані у другому читанні.

Слід віддати належне Уряду: у квітні 2009 року він затвердив Положення про Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, а у вересні і грудні – низку актів на виконання названих вище законів (Порядок і Методологію проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, Порядок передачі подарунків, отриманих під час проведення офіційних заходів, Порядок накопичення та оприлюднення інформації про юридичних осіб, притягнутих до відповідальності за корупційні правопорушення, Порядок інформування громадськості про результати роботи у сфері протидії корупції); якість цих актів оцінюємо як на диво високу – відчувається рука іншого майстра, ніж той, хто писав самі закони.

Прийняті закони, відповідно до їх же положень, що цілком відповідають Конституції України, набрали чинності в день їх опублікування в газеті «Голос України» – 18 липня 2009 року. Проте... до цих пір вони не діють, бо згідно із тим самим законом їх введення в дію відстрочили на півроку.

Півроку після їх прийняття інтересу до нових антикорупційних законів майже не виникало. Так-сяк розробили, прийняли, забули. Літо, сонце, море – коли там ще той грім гряне?

Але чим ближчою ставала дата введення законів в дію, тим більше виникало зацікавленості до їх положень як у потенційних суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення, так і в правознавців – суддів, адвокатів, слідчих, науковців.

У грудні 2009 року в пресі відбулась дискусія, під час якої переважна більшість авторів «вивернула навиворіт» щойно пошиту антикорупційну «гамівну сорочку». Було наочно продемонстровано, що для боротьби з корупцією українська влада, крім необхідних запозичених у Європи (хоча неабияк при цьому перекручених), обрала чимало винайдених нею нових неправових засобів і, так і не скасувавши депутатської недоторканності, має намір глумитися, зокрема, над дрібними чиновниками, військовослужбовцями, особами рядового складу органів цивільного захисту й інших органів захисту правопорядку, над аудиторами і підприємцями (що ж до найвищих посадових осіб, то для них, як відомо, в нашій країні закон не писаний).

Прихильники ж негайного введення в дію нових антикорупційних законів не дуже аргументовано відбивались, ховаючись за лицемірне «ліс рубають – тріски летять» абощо.

Швидким і несподіваним результатом цієї дискусії стало прийняття 23 грудня 2009 року закону про перенесення дати введення в дію нових антикорупційних законів з 1 січня на 1 квітня 2010 року.

Тиждень суспільство очікувало: чи підпише закон глава держави? Адже 17 грудня 2009 року газета «Урядовий кур’єр» помістила нову передвиборну програму кандидата на пост Президента України Ющенка із загрозливим: «Ми завдамо рішучого удару по корупції, почавши з верхніх ешелонів влади». Але вже 29 грудня 2009 року закон підписано Президентом України й 30 грудня його опубліковано в «Урядовому кур’єрі».

Водночас у листопаді–грудні 2009 року у Верховній Раді зареєстровано п’ять (!) проектів законів про внесення змін до Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції", і принаймні у двох парламентських комітетах розпочалась «серйозна» робота щодо виправлення висловлених під час грудневої дискусії помилок у законах. П’яти років виявилось замало, а наразі двох-трьох тижнів має вистачити.

Іншими словами, «боротьба з корупцією» стає дедалі напруженішою.

* * *

Проаналізуємо передвиборні програми кандидатів на пост Президента України. Цитати з програмних положень викладемо у таблиці – див. Додаток «Витяги з програм кандидатів на пост Президент України», які взято з сайту http://tsn.ua/vybory/programy/

Не кожне програмне положення заслуговує на те, щоб піддавати його критиці. До того ж більшість програм чимось схожі одна на одну. Тому усі вісімнадцять програм кандидатів нами поділено на три групи.

Перша. Програми, укладачі яких обмежились у питанні щодо протидії корупції тільки або переважно гаслами і загальними фразами (програми кандидатів Противсіха В.В., Симоненка П.М.,Супрун Л.П., Тягнибока О.Я., Януковича В.Ф., Яценюка А.П.).

Найбільш лаконічним і рішучим виявився кандидат Янукович: «Продовжу рішучу боротьбу з корупцією».

Небагатослівним є і кандидат Тягнибок, який своє ставлення до влади коротко висловив в обіцянці її люстрації (безпосередньо про корупцію в його програмі - ані слова).

Люстрацію обіцяє і кандидат Пабат, у програмі якого, що є лідером за кількістю знаків оклику, крім численних гасел («В Україні не буде панування негідницької корупційної системи!», «Я забезпечу чесність влади!», «Не буде чесної й ефективної державної системи – не буде України! Не буде народних цінностей у владі – не буде сильної держави!»), є ще одна конкретніша, хоча й нездійсненна, обіцянка – «відновити смертну кару». Не можна не погодитися із кандидатом Пабатом в тому, що «Україна доти страждатиме від… тотального невиконання передвиборних обіцянок, поки цинічні ошуканці не будуть виведені за вухо з державних будівель».

«Органи влади на всіх рівнях будуть очищені від казнокрадів, хабарників, випадкових людей. До роботи будуть залучені чесні професіонали», – обіцяє кандидат Симоненко. «Поміняти в усіх ділянках влади людей – на тих, хто своєю чесністю, патріотизмом, працездатністю та професіоналізмом довів, що справді служить українському народові, нашій державі», – пропонує кандидат Противсіх. Ці обіцянки ніби списано з антикорупційної частини передвиборчої програми Ющенка зразка 2004 року. Але де ж їх взяти – чесних та професійних, якщо ми обираємо серед таких (проситься на язик «як ви усі»), як ми самі? От і президентів обирали наче гідних за усіма людськими та професійними якостями, а виявилось, помилялись щоразу, і жоден з них не отримав слави ані Рузвельта, ані Гавела.

Друга група. Програми, в яких пропонують деякі заходи протидії корупції, які переважно є науково, політично, економічно та соціально необґрунтованими, а тому нездійсненними, або пропонують окремі, не зв’язані між собою заходи протидії корупції, які або вже реалізовані у чинному законодавстві, або не варті реалізації через декларативність (програми кандидатів Бродського М.Ю., Богословської І.Г., Гриценка А.С., Литвина В.М., Мороза О.О., Ратушняка С.М., Тимошенко Ю.В., Ющенка В.А. та ін.).

Щоб запровадити в Україні «презумпцію вини чиновника», як пропонує кандидат Бродський, принаймні потрібно скасувати статтю 62 Конституції України («Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду») та увійти в конфлікт з Радою Європи і власним громадянським суспільством.

Так само без скасування положень статей 41 і 46 Конституції України, які гарантують громадянам право власності і право на соціальний захист, не можна реалізувати обіцянку кандидата Литвина В.М. «позбавляти пенсійного забезпечення держслужбовців, які притягуються до відповідальності за хабарництво, зловживання службовим становищем». До речі, цілком правовою є пропозиція кандидата Тігіпка С.Л. щодо «позбавлення пільгових пенсій».

Якщо дотримуватись чинної Конституції України, відомого рішення Конституційного Суду України та міжнародних зобов’язань України, то не інакше ніж знущанням над правом виглядає і заклик відновити смертну кару – «за крадіжки бюджету» (кандидат Мороз О.О.) і для «чиновників, що не виправдали довіру» (кандидат Пабат О.В.). До того ж тому, хто живе у скляному домі, не варто кидатися камінням.

В програмі кандидата Богословської з гідного поваги – лише обіцянка створити систему рівної для всіх відповідальності. Загалом - же самі емоції, що ллються через край: «ми поборемо корупцію», «за один підпис чиновник отримує стільки, скільки заробляє невеличке місто за рік. З цим покінчимо», «позбавимося від кумів, сватів, перевертнів у погонах», «призначимо на посади керівників лише професіоналів, які пройшли всі службові сходинки та мають авторитет серед правоохоронців» (ніби зараз на генеральські посади призначають виключно молодших лейтенантів).

А хіба не відомо кандидатам Богословській І.Г. і Литвину В.М., що атестація усіх державних службовців на предмет перевірки їхньої професійної придатності і нині проводиться кожні три роки? Чи, може, кандидат Мороз О.О. не знає про те, що «з ініціативою про реформування судової системи» вже хто тільки не виступав, а кандидати Бродський М.Ю., Гриценко А.С., Костенко Ю.І., Литвин В.М., Мороз О.О., Ратушняк С.М. і Рябоконь О.В.не чули про вже запроваджене законом декларування видатків? «Відкриттям» року можна визнати пропозицію кандидата Бродського встановити кримінальну відповідальність за давання хабара.

У програмі кандидата Гриценка з одного боку, пропонуються заходи, вже передбачені чинним законом (з 2006 року діє закон про доступ до судових рішень; багато століть існує жорстка кримінальна відповідальність за хабарництво, хоча врешті-решт проблема не в тому, скільки саме років – 5, 10 чи 15 – хабарник буде сидіти «за ґратами», а в тому, щоб відповідальність за цей злочин наставала невідворотно і були ліквідовані причини корупції). З іншого боку: нічим не обґрунтована обіцянка скасувати техогляд автотранспорту. Звичайно, зробити це неважко. Заодно скасувати і державний контроль за технічним станом залізниць, аеродромів, ядерних об’єктів, технагляд у будівництві, державний пожежний нагляд, податковий, митний і прикордонний контроль… Власне, можна скасувати і державу… І вибори не проводити. Тільки дивно: чомусь німці та японці техогляд автотранспорту не скасовують, а навпаки, роблять більш жорстким.

Загалом у цивілізованих країнах помірну жорстокість влада застосовує при запобіганні злочинам, а не при покаранні за них. Жорсткі, надмірні покарання – це європейське Середньовіччя або сучасні шаріат чи Китай. Ми цього прагнемо?

Так само, як і більшість інших кандидатів, заграє із виборцями кандидат Тимошенко, обіцяючи найсуворіші заходи до нечесних чиновників – аж до довічного ув’язнення за корупційну діяльність. Не можна серйозно поставитися і до обіцянки надати громадянам право ініціювати дисциплінарні справи проти нечесних суддів. Якщо виходити з того, що щороку суди розглядають кілька мільйонів справ і половина позивачів (а також потерпілих, засуджених тощо) залишається невдоволеною судовим рішенням (бо воно за своєю природою не може бути таким, щоб задовольнити усіх), то внаслідок реалізації таких обіцянок держава залишиться без суддів. Надання безпосередньо громадянам права обирати суддів (до речі, кандидат Ратушняк також виступає за це)і відкликати їх перетвориться у нашій країні в суцільну залежність суддів від політичних партій та бізнесменів, які дали гроші на вибори (виборчу рекламу, транспорт, оренду залів для зустрічі з виборцями тощо) та від державних органів, які підтримали кандидата в судді адміністративним ресурсом; якщо суддя вийшов із залежності – так само знайдуться гроші та інші ресурси, щоб організувати його відкликання з посади. З іншого боку, у програмі кандидата Тимошенко обіцяно вжити і деякі необхідні у правовій державі заходи, як-от зробити суди фінансово незалежними від виконавчої влади, вивести їх з-під політичного впливу. Те, що одна обіцянка суперечить другій – вже інше питання.

Прихильників другого підходу відрізняє те, що вирішувати проблеми корупції більшість з них вимагає насамперед за допомогою проявів суворості, жорстокості до певних суб’єктів, «махання шашкою». В суть проблеми не заглиблюються, причини та умови корупції на поверхню не витягують.

Багато хто відвідує церкву, але мало хто усе своє життя «ставиться до іншого так, як би він хотів, щоб ставилися до нього» – у будь-яких ситуаціях. Жодним чином не виправдовуючи злочинців, нагадаємо, що злочин може бути результатом не лише свідомого вибору людини, а й помилкою. А ще існує таке поняття, як провокація злочину. А ще – збіг тяжких обставин... Саме тому в народі кажуть: від суми та від тюрми не зарікайся. Народна мудрість вчить милосердю, а кандидати закликають народ до жорстокості.

Не можемо залишити без уваги і деякі інші обіцянки кандидатів, які просто важко зрозуміти. Так:

- чому «той, хто дає хабар чиновникам, повинен нести більше покарання, аніж той, хто отримав його» (кандидат Бродський)? За такою логікою пособниками злочину слід визнавати і жертв вимагання, згвалтування та інших злочинів, де потерпілий вимушений «дати»;

- що означає «позбавлення держави хабароємних функцій» (кандидат Гриценко)? Що це за слово – «хабароємних»? Де такі функції закріплено, в яких законах? Що взагалі мається на увазі?

- що таке «корупційні статті» і як можна скасувати «умовні строки» за цими статтями (кандидат Литвин)? Кримінальний кодекс України таких термінів взагалі не знає;

- що з того, щоб «корупцію прирівняти до державної зради», як це пропонує кандидат Литвин? Хіба «державна зрада» як склад злочину, передбаченого статтею 111 чинного Кримінального кодексу України, має преференції перед іншими складами злочинів?

- чому заборону працювати у комерційних структурах протягом трьох років після звільнення з держслужби пропонують лише «держслужбовцям вищих рангів» (кандидат Литвин)? І які з п’ятнадцяти існуючих рангів слід вважати вищими?

- звідки «необхідно повернути таку міру покарання, як конфіскація майна» (кандидат Пабат)? Адже вона передбачена статтею 59 чинного Кримінального кодексу України і застосовується судами на практиці. А ось конфіскація майна, незаконно набутого (тільки не «держслужбовцями, їх найближчими родичами», як пропонує кандидат Литвин, а будь-якими суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення та їх близькими особами), має стати дійсно обов’язковою, на відміну від конфіскації усього майна, належного цим особам, – бо правовий підхід не дозволяє змішувати в купу законно і незаконно набуте;

- за яку саме корупційну діяльність кримінальну відповідальність треба «посилити до довічного ув’язнення» (кандидат Тимошенко)? Невже за будь-яку? І за отримання міністром подарунків на день народження? Здається, при усій неповазі до такого міністра це занадто.

- чому за хабар понад 10 тисяч доларів чиновник має «сидіти» 15 років, а «слідчий, прокурор, або суддя – пожиттєво» (кандидат Гриценко)? Чому слідчий і суддя за 10 тисяч «пожиттєво», а міністр і народний депутат за 10 мільйонів лише 15 років? Чому за 10 тисяч 15 років, а за 9,5 тисяч 10 років? Звідки беруться саме такі цифри і строки? Вони випливають з Біблії? З Конституції? З міжнародних договорів? З партійних програм? Чи хтось обрахував, що саме стільки років треба хабарнику для виправлення? Чи саме стільки є карою?

- чому «кількість чиновників буде скорочено вдвічі» (кандидат Богословська) А чому не вдесятеро? Хто робив обґрунтовані обрахунки?;

- у чому сенс письмової обіцянки політика не тільки піти під суд у разі вчинення відповідних злочинів (кандидат Противсіх перелічує їх: «хабар», «відкат», «кришування»), а й віддати державі майно, що належить йому та його родині? Тоді давайте у всіх злочинців запитувати, чи згодні вони з тим, щоб їх судили та щоб до них застосовували конфіскацію майна;

- що має на увазі кандидат Пабат, стверджуючі, що смертна кара є «нашим давнім способом впливу на лідерів»? Це він про вбитих імператорів Павла І, Олександра ІІ, Миколу ІІ, прем’єр-міністра П.А. Столипіна? «Нашим» – це кого він має на увазі?

До третьої групи можна віднести три програми, для яких є характерною, з одного боку, відносні стриманість і реальність більшості обіцянок та певна новизна, з другого – відсутність цілісності, концептуальності пропонованих заходів протидії корупції.

Програму кандидата Тігіпка відрізняє від інших те, що кандидат «має намір провести глибокі зміни в системі державної служби, радикально підвищити її ефективність та ліквідувати підґрунтя для корупції. У першу чергу, будуть відмінені політичні квоти на державні посади. Буде введено заборону на політичну діяльність чиновників». Заслуговують на підтримку і «широке застосування адміністративних покарань, заборони на професію, позбавлення пільгових пенсій, виселення з державних квартир...».

Дещицю нового містить програма кандидата Рябоконя О.В. У ній, на фоні багатослівності та поряд із традиційними заходами протидії корупції, пропонуються і такі, як-от: опублікування бюджету органів державної влади і забезпечення доступу громадян до видатків цих органів, нова кадрова політика європейського рівня, введення додаткових повноважень громадських рад при державних органах та органах місцевого самоврядування.

У програмі кандидата Костенка Ю.І. шляхи держави і суспільства в антикорупційній сфері визначено узагальнено і зрозуміло. Йдеться про необхідність: усунення надмірного тиску на бізнес, як причину провокування корупції; забезпечення публічності і прозорості діяльності органів державної влади; гарантування рівних можливостей…, обов'язкове декларування видатків пропонується запроваджувати паралельно з руйнуванням основ для виникнення корупції через адекватну винагороду роботи державного службовця.

В якості висновку. Випереджаючи дорікання у тому, що критикувати легко, вважаємо за необхідне показати, якою мала б бути антикорупційна частина передвиборної програми кандидата на пост Президента України – без претензій на істину в останній інстанції.

Оскільки жодна така програма не вмістить усіх антикорупційних обіцянок, то її мають характеризувати поєднання загального і конкретного, необхідного і достатнього.

«У сфері боротьби з корупцією ми виконаємо такі завдання:

- доб’ємось скасування виборів за партійними списками й уможливимо відкликання депутатів усіх рівнів виборцями; відділимо нарешті бізнес від політичної влади, а політичну діяльність – від державної служби. Бізнесмени будуть займатися виключно бізнесом і меценатством;

- запровадимо нову бюджетну і податкову системи; раз і назавжди покінчимо з благодійними внесками підприємців на розвиток правоохоронних і контрольних органів, прокуратури і суду;

- зробимо діяльність влади прозорою для людей, для чого поставимо осіб, уповноважених на виконання функцій держави та органів місцевого самоврядування, під контроль громадськості, якій надамо широкі повноваження;

- забезпечимо проведення реформи державної служби і прийняття Кодексу адміністративних процедур України;

- завершимо створення ефективної законодавчої бази для боротьби з корупцією. У подальшому жоден закон не буде прийнято без позитивного висновку антикорупційної експертизи;

- побудуємо досконалу систему суб’єктів боротьби з корупцією, центральною ланкою якої стануть органи Антикорупційного бюро України; організуємо її належне фінансове, кадрове, науково-методичне та інше забезпечення;

- навчимо політиків, суддів, усіх осіб, уповноважених на виконання функцій держави та органів місцевого самоврядування, бути чесними і відповідальними слугами Українського народу. Кожен винний в корупційному правопорушенні буде покараний і жоден з них не зможе продовжити свою корупційну діяльність;

- проведемо реформу судоустрою і доб’ємось справжньої незалежності, доступності і справедливості правосуддя;

- ліквідуємо державні дачі, персональні пенсії та усю радянську систему пільг і привілеїв; почнемо будувати країну рівних можливостей;

- забезпечимо повагу до закону і суду, виконання кожним законів і судових рішень».

Перелічені десять завдань є достатньо конкретними для того, щоб зі спливом п’яти років напроти кожного з них виборці поставили «галочку». Або не поставили.

Микола Хавронюк,
доктор юридичних наук, доцент,
заслужений юрист України,
а також співавтор Закону України
«Про боротьбу з корупцією»
від 5 жовтня 1995 року,
Концепції боротьби з корупцією
на 1998–2005 роки та ін., та ін.,
невиправний романтик.

 

Додаток

Витяги з програм кандидатів
на пост Президент України

Програма кандидата Богословської   І.Г.
«Ми поборемо   корупцію у правоохоронних органах. Призначимо на посади керівників   професіоналів, які пройшли всі службові сходинки та мають авторитет серед   правоохоронців». «Проведемо   повну атестацію працівників МВС, прокуратури, СБУ, судів. Підтримаємо грошима,   посадами та моральним заохоченням професіоналів та одночасно позбавимося від   кумів, сватів, перевертнів у погонах, які знищують авторитет правоохоронця». «Створимо   жорстку систему відповідальності за злочини і правопорушення, за якої всі   будуть відповідати перед законом на рівних». «Кількість   чиновників буде скорочено вдвічі, проведено повну атестацію державних   службовців на професійну та моральну відповідність посаді».«Українські   корумповані чиновники стали новим класом, засобами виробництва якого є ручка   і папір. За один підпис на ньому чиновник отримує стільки, скільки заробляє   невеличке місто за рік. З цим покінчимо!»
Програма кандидата Бродського   М.Ю.
«Презумпція   вини чиновників за економічні злочини. Державні службовці повинні відповідати   за свої рішення у сфері публічних фінансів та національної економіки, у тому   числі – й за завдання збитків державі внаслідок ухвалення помилкових чи   корупційно вмотивованих рішень.Я встановлю   суворий контроль за майновим станом чиновників високих рангів. Перед цим буде   проголошена амністія, в ході якої усі державні службовці матимуть можливість   задекларувати своє майно, сплативши 5%-й податок від його власності, але тоді   особа довічно позбавляється права працювати на державній службі. Після   завершення амністії чиновники повинні будуть пояснити походження особняків,   дорогих автомобілів та інших предметів розкошів, навіть якщо вони записані на   родичів. В разі відсутності легальних джерел надходження коштів – щодо майна   вживатимуться заходи згідно з чинним законодавством. Особа, відповідно,   довічно позбавляється права працювати в органах державної влади. Потрібно   криміналізувати не тільки отримання хабара, але дачу. Той, хто дає хабар чиновникам,   повинен нести більше покарання, аніж той, хто отримав його».
Програма кандидата Гриценка А.С.
«МОЯ КРАЇНА ЗЛАМАЄ ХРЕБЕТ КОРУПЦІЇНаведення   порядку почну згори за трьома напрямами. Перший – жорстка кримінальна   відповідальність за хабарництво чиновників, насамперед правоохоронців і   суддів. Другий – позбавлення держави хабароємних функцій. Третє – декларація   кожним чиновником не лише доходів, але й витрат своєї сім’ї, що перевищують   1000 доларів.Жодна   посадова особа в державі не матиме недоторканності, включно з Президентом.   Вчинив кримінальний злочин – за грати, незалежно від посади.Я людина   військова. А військові мародерів судять швидко і справедливо. Якщо чиновника   спіймають на хабарі в 10 тисяч доларів – сидітиме 15 років. А слідчий,   прокурор, або суддя – пожиттєво. З конфіскацією майна. І без права амністії.   Я вніс такий закон і він уже прийнятий парламентом.Інформація   про судові рішення буде відкритою для громадян. Це допоможе протидіяти   корупції в судах.Для   дев’яти мільйонів водіїв я скасую корумпований державний техогляд   автотранспорту, в якому задіяні 10 тисяч працівників ДАІ».«Нам   кажуть, що на школу, лікарню, театр, музей, книгу, кіно, дитячий гурток і   секцію немає грошей. Водночас десятки мільярдів розкрадаються через   рефінансування банків, непрозорі тендери, контрабанду і хабарі. Гроші на   відродження духовного і фізичного здоров’я нації є – я їх витрушу з кишень   злодійкуватих чиновників».
Програма кандидата Костенка Ю.І.
«Обирай   українське.У   політичній сфері Україна потребує подолання корупції – головної перешкоди для   нормального функціонування української держави, верховенства права – запоруки   дотримання основних прав і свобод громадянина, ефективної влади, що діятиме   відповідно до національних інтересів. Прозорість та відкритість – шлях до   ефективної влади! Для досягнення цієї мети пропонується:1.   Подолати корупцію шляхом: приведення у відповідність соціальних обов'язків   держави до її можливостей, – і тим самим, усунення надмірного тиску на   бізнес, як причини провокування корупції; забезпечення публічності і   прозорості діяльності органів державної влади; гарантування рівних   можливостей (стати державним службовцем, користуватись послугами органів   державної влади або, навпаки, постачати свої товари чи послуги органам   державної влади, отримувати інформацію щодо діяльності органів державної   влади, можливостей контролювати владу тощо); обов'язкового декларування   видатків державними службовцями та членами їх сімей паралельно з руйнуванням   основ для виникнення корупції через адекватну винагороду роботи державного   службовця.2.   Запровадити ефективну владу через: проведення виборів до парламенту за   відкритими партійними списками, що дозволить громадянам контролювати   персональний склад законодавчого органу, зменшить можливості для політичної   корупції; заборону «іменних» блоків як способу свідомого обдурювання   виборців.3.   Забезпечити верховенство права через: гарантування незалежності судової гілки   влади; створення умов обрання осіб належних професійних якостей на посади   суддів; обмеження депутатської та суддівської недоторканості у випадку   вчинення кримінальних злочинів, приведення функції органів прокуратури у   відповідність з Конституцією України».
Програма кандидата Литвина В.М.
«Протидія корупції-   прирівняти корупцію до державної зради. Обов’язкове декларування доходів та   витрат держслужбовців, членів їх сімей;-   позбавляти пенсійного забезпечення держслужбовців, які притягуються до   відповідальності за хабарництво, зловживання службовим становищем.   Обов’язкова конфіскація незаконно набутого майна держслужбовцями, їх   найближчими родичами;-   скасувати умовні строки та амністію за корупційними статтями;-   заборона держслужбовцям вищих рангів працювати у комерційних структурах   протягом трьох років після звільнення з держслужби;-   переатестація державних службовців на предмет перевірки їхньої професійної   придатності та належності до комерційних структур;-   відновлення народного контролю».
Програма кандидата Мороза О.О.
«Повести нещадну боротьбу з   корупцією (з її кримінальною сіткою, що зрослася з владою), з хабарництвом та   іншими явищами, які не дають сьогодні жити нікому: ні людині, яка хоче   реалізувати свої права, ні підприємництву (фірмі, кооперативу, організації,   установі…). Всім сьогодні просто не дають працювати, душать поборами,   “відкатами”, рекетом, нелюдським ставлення до тих, у кого немає грошей,   блату, прикриття у владі.Кожна   дія влади повинна висвітлюватись у державних та комунальних ЗМІ, щоб люди   знали хто порушує закон, хто служить народу, а хто дбає лише про власну   вигоду. Ввести декларування доходів і витрат державними службовцями та   членами їх сімей. Забезпечити контроль відповідності доходів і витрат та   юридичні наслідки порушення такої відповідності.Порушники   закону – представники влади – повинні каратися без права на помилування і   амністію. Без права будь-коли займати посаду держслужбовця. Видно, що Україна   рано відмовилась від смертної кари за крадіжки бюджету, умисні вбивства чи   наругу над неповнолітніми. Готовий підтримати необхідний закон.Виступити   з ініціативою про реформування судової системи. Те, що вона стала сьогодні   середовищем корупції і розправи, інструментом рекету, знають усі. В таких   умовах навіть чесним суддям працювати неможливо».
Програма кандидата Пабата О.В.
«Розбудована   в Україні система влади – наче болото, у якому тоне будь-яка програма. І   Україна доти страждатиме від корупції, хабарників і тотального невиконання   передвиборних обіцянок, поки цинічні ошуканці не будуть виведені за вухо з   державних будівель».«В   Україні не буде панування негідницької корупційної системи! Щоб вилікувати   владу України від шахрайства, необхідно повернути таку міру покарання, як   конфіскація майна. Вкрав – відповідай. Раніше гетьмани, які завинили,   відповідали перед громадою життям. Тому чиновників, що не виправдали довіру,   потрібно саджати за ґрати, позбавляючи майна. Не вплине конфіскація,   доведеться відновити наш давній спосіб впливу на лідерів – смертну кару. Я   готовий провести повну й беззастережну люстрацію влади на всіх рівнях і   гілках!»«Я   забезпечу чесність влади! Я беру на себе відповідальність за створення чесної   й ефективної системи керування країною! Адже джерела проблем України – не у   системі лібералізму або системі соціалізму, а у безсоромній та ненажерливій   корупційній системі! Це вона все псує й мутить воду, щоб прикрити свої   злодійські лабіринти.Не буде   чесної й ефективної державної системи – не буде України! Не буде народних   цінностей у владі – не буде сильної держави! Ми разом створимо таку систему,   коли надмірне багатство чиновника на тлі виснаження країни буде каратися й   кримінально, і морально».
Програма кандидата Противсіх В.В.
«Проти   українського народу ті хабарники та крадії, які всі ці роки не займалися на своїх   посадах нічим іншим, ніж власним збагаченням за наш з вами рахунок».«Поміняти   в усіх ділянках влади людей – на тих, хто своєю чесністю, патріотизмом,   працездатністю та професіоналізмом довів, що справді служить українському   народові, нашій державі! Жодна посадова особа не має права на недоторканість:   якщо вчинив злочин – йди до буцегарні без огляду на чин чи звання!З усіх   ділянок влади, з кожного робочого місця треба витиснути корупцію, кожна   спроба дати хабаря чи отримати хабаря має стати злочином особливої   небезпеки».«Кожен   політик, який балотується до органів влади – як місцевих, так і центральних,   – має дати письмову обіцянку в разі щонайменшого посадового злочину – хабаря,   «відкату», «кришування» тощо – бути не тільки притягнутим до суду, але й   віддати державі майно, що належить йому та його родині».
Програма кандидата Ратушняка С.М.
«Чистка   правоохоронної, судової, фіскальної систем повинна передувати реформуванні   цих систем і виборності суддів. Майно цих посадовців і членів їх родин повинно   повністю відповідати їх офіційному достатку. Все перевищене – є результатом   корупційної діяльності і підлягає оподаткуванню – 25% і звільненню з займаної   посади без права працевлаштування в цих органах до кінця життя».
Програма кандидата Рябоконя О.В.
«Існуюча   система-паразит приречена.В СРСР   держава була всесильною, а громадянського суспільства не було. Усі соціальні   питання громадяни вирішували за допомогою держави. СРСР розвалився від такого   перевантаження... На заміну однопартійній системі прийшла система корупції і   неконтрольованої влади, де громадяни розглядаються як "біомаса" або   "чернь"».«... ця   система приречена економічно. Ми не платимо податки, а ті що платимо,   розкрадаються можновладцями у повній відповідності до правил системи! Ми платимо   хабарі – але ж вони не використовуються на розбудову державних благ! Усе це   заважає розвивати нашу державу...».«Якщо я   стану Президентом, першочерговими заходами будуть:-   опублікування всіх статей бюджету секретаріату Президента, органів державної влади,   підконтрольних Президенту, а також забезпечення повного доступу громадян до   всіх статей видатків цих органів на щоквартальній основі; -   введення обов'язкової декларації доходів, в тому числі у вигляді безоплатного   користування майном, і видатків всіх державних службовців та членів їх сімей;   -   прийняття нової кадрової політики європейського рівня, яка дозволить кожному   громадянину обіймати керівні посади в державі на підставі конкурсу за чіткими   професійними і особистими критеріями; -   ініціювання введення додаткових повноважень громадським радам при державних   органах влади і управління, органах місцевого самоврядування; -   перевірка відповідності кваліфікаційним вимогам суддів, які призначаються   Президентом на посаду судді вперше».
Програма кандидата Симоненка П.М.
«Безпрецедентна   корупція дозволяє чиновникам збагачуватися при розкраданні народного   надбання».«ЩО РОБИТИ...органи влади на всіх рівнях будуть очищені від   казнокрадів, хабарників, випадкових людей. До роботи будуть залучені чесні професіонали.   Щоб перемогти корупцію, буде відроджено систему народного контролю».
Програма кандидата Супрун Л.П.
«Звичайним   українським громадянам потрібно не лише надати реальні можливості для   публічного контролю за діями влади, а й забезпечити практичними механізмами   для кадрового очищення керівних інститутів, відкликання депутатів і державних   службовців, які скомпрометували себе корупційними, аморальними вчинками».
Програма кандидата Тігіпка С.Л.
«Я за:...   послідовну та наполегливу боротьбу з корупцією...»«Зупинити розкладання держави.Я маю   намір провести глибокі зміни в системі державної служби, радикально підвищити   її ефективність та ліквідувати підґрунтя для корупції. У першу чергу, будуть   відмінені політичні квоти на державні посади. Буде введено заборону на   політичну діяльність чиновників».«Сувора боротьба з корупцією.Я почну   комплексну цільову програму боротьби з корупцією. Передбачається широке   застосування адміністративних покарань, а також заборони на професію,   позбавлення пільгових пенсій, виселення з державних квартир». «Наші   діти та онуки житимуть у новій Україні, де не буде корупції, убозтва та   свавілля чиновників».
Програма кандидата Тимошенко Ю.В.
«СПРАВЕДЛИВЕ СУСПІЛЬСТВО...Суди   будуть виведені з-під політичного, адміністративного та корупційного впливу.   Ми зробимо їх фінансово незалежними від виконавчої влади. Люди безпосередньо   обиратимуть і відкликатимуть суддів.Громадяни   отримають право ініціювати дисциплінарні справи проти нечесних суддів...Кримінальну   відповідальність за корупційну діяльність буде посилено до довічного   ув’язнення.Громадянам   буде надано право звертатися до судів щодо порушення кримінальних справ проти   посадовців, діяльність яких є злочинною».«ЕФЕКТИВНА ТА ВІДПОВІДАЛЬНА   ВЛАДАЯ вірю –   корупційний союз влади та олігархії буде знищено. Влада корумпована, бо вона   безконтрольна.Стане   невідворотною відповідальність влади за порушення Конституції та законів, за   корупцію».«Інвестиційний клімат ... Буде запроваджено не корупційну аукціонну систему   продажу та оренди несільськогосподарських земель для реалізації   інвестпроектів».
Програма кандидата Тягнибока О.Я.
«Влада і суспільство. Докорінне   очищення та справедливий лад.-   Люстрація влади».
Програма кандидата Ющенка В.А.
«Ми   завдамо рішучого удару по корупції, почавши з верхніх ешелонів влади. Для   цього буде створене Антикорупційне бюро, наділене особливими повноваженнями з   перевірки і притягнення до відповідальності високопосадовців».«Корупція   чиновників не зможе перешкодити малому і середньому бізнесу. З цією метою   буде запроваджений принцип «мовчазної згоди» при реєстрації, додатково   обмежена кількість перевірок, ліцензій, дозволів, сертифікатів».
Програма кандидата Януковича В.Ф.
«Продовжу   рішучу боротьбу з корупцією».
Програма кандидата Яценюка А.П.
«Нам треба перейти на проектний   режим управління країною. Необхідно концентрувати всі ресурси для ефективного   досягнення конкретних результатів за максимально короткий термін. Часу не   залишилося. Держава повинна взяти на себе ініціативу й відповідальність за   модернізацію країни.Досягнення   цих цілей вимагає безумовного знищення корупції. Корупція закорінена в   політичній системі, що продукує та обслуговує кланово-олігархічний лад».«Покарання   за корупцію має стати суворим і головне – невідворотним».

Микола Хавронюк

«ТЕМА»

Додати коментар

Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


Захисний код
Оновити