Законопроект щодо покарання за дії, спрямовані проти державної мови, має мовні і логічні вади, які унеможливлюють його прийняття

.

№ 2601 від 21.03.2013 р. Проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо покарання за дії, спрямовані проти державної мови)» // Народні депутати України Михальчишин Ю.А., Фаріон І.Д.

Короткий зміст і коментар.
Змістом законопроекту є доповнення КК України новою статтею 111-1 «Дії, спрямовані проти державної мови».

У частині 1 цієї статті пропонується криміналізувати «умисні дії, вчинені з метою витіснення державної мови з інформаційного простору, звуження сфери її функціонування на території України, заборона чи обмеження прав на вільне її використання, створення штучних умов для домінування іноземної мови у сфері комунікацій, інформаційних систем, інформаційної власності, у державних і комунальних дошкільних установах, загальноосвітніх закладах, середніх спеціальних та вищих навчальних установах, публічне зневажання чи приниження державної мови, що завдало істотної шкоди національним інтересам чи несе реальну загрозу національній безпеці України».

Можна погодитися з авторами законопроекту у тому, що посягання на державну мову слід розглядати як замах на конституційний лад.
Проте, на жаль, конструкція пропонованої нової статті КК України, внаслідок порушення деяких стилістичних правил української мови та вимог логіки, є надто складною і через це сумнівною є можливість її правильного застосування на практиці.

1. Із тексту не зовсім зрозуміло, зокрема, йдеться про діяння у формі «звуження сфери функціонування державної мови на території України» чи у формі «умисні дії, вчинені з метою… звуження сфери функціонування державної мови на території України». 
Особливістю української граматики є те, що як у називному, так і в родовому відмінку слово «звуження» пишеться однаково. Між тим, для правильної кваліфікації злочинів це має принципове значення.
Можна лише з певною долею ймовірності здогадуватися, що автори законопроекту мали на увазі встановити кримінальну відповідальність за діяння у таких формах:

1) дії, вчинені з метою:

а) витіснення державної мови з інформаційного простору;

б) звуження сфери її функціонування на території України;

2) заборона «прав на вільне використання державної мови»;

3) «обмеження прав на вільне використання державної мови»;

4) «створення штучних умов для домінування іноземної мови у сфері комунікацій, інформаційних систем, інформаційної власності, у державних і комунальних дошкільних установах, загальноосвітніх закладах, середніх спеціальних та вищих навчальних установах»

5) публічне зневажання державної мови;

6) публічне приниження державної мови.

При цьому діяння лише у першій з названих форм обов’язково має бути умисним; інші діяння можуть бути вчинені і через необережність – і на кваліфікацію це не впливатиме.

2. Із диспозиції статті однозначно не випливає, що слова «що завдало істотної шкоди національним інтересам чи несе реальну загрозу національній безпеці України» стосуються усіх, а не лише останньої (чи останніх двох) із перелічених форм діяння.

З іншого боку, незрозуміло, чому публічне приниження державної мови не повинно каратися саме по собі, а лише у сукупності із наслідком у виді «істотної шкоди національним інтересам» чи «реальної загрози національній безпеці України». Те саме стосується й інших форм діяння, як-от «заборона прав на вільне використання державної мови», «обмеження прав на вільне використання державної мови», «створення штучних умов для домінування іноземної мови».

3. Неясно, що саме слід розуміти під істотною шкодою національним інтересам. Поняття «істотна шкода національним інтересам» або «шкода національним інтересам» в законодавстві України не визначається, а отже, під такий наслідок за бажання можна «підігнати» все, що завгодно. У статтях Особливої частини КК України словосполучення «істотна (значна) шкода» для визначення суспільно небезпечного наслідку діяння зазвичай застосовуються стосовно конкретно визначених суб’єктів, які мають права або законні інтереси: «охоронюваним законом правам, свободам та інтересам особи» (ст. 182), «правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб» (статті 209-1, 222-1, 232-1, 359, 364 та ін.), «інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника» (ст. 356).

4. Важко зрозуміти, в яких саме випадках дії, зазначені у частині 1 ст. 111-1 КК України, несуть реальну загрозу національній безпеці України. Відповідно до ст. 6 Закону «Про основи національної безпеки України» пріоритетами національних інтересів України є «забезпечення розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України, гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України». Більше в цьому Законі слово «мови» в контексті національно безпеки не використовується.

5. Санкції пропонованої статті 111-1 КК України не відповідають дійсній суспільній небезпеці передбачених нею діянь через їхню суворість і не враховують, що повагу до державної мови не можна виховати за допомогою засобів кримінального закону.

6. Слова «або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, або поєднані з насильством чи погрозами» у ч. 2 ст. 111-1 є зайвими, оскільки у випадках, коли будь-які дії поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі або з насильством чи погрозами, вони кваліфікуються за сукупністю злочинів (відповідно, передбачених статтями 161, 115, 121, 122, 125, 126, 129 та іншими КК України).

7. Неясно, які саме наслідки визначених у ч. 1 ст. 111-1 діянь можна визнати тяжкими. А тому криміналізація діянь, передбачених ч. 3 ст. 111-1, є передчасною.

Висновок.

Законопроект доцільно повернути на доопрацювання. 

Частину 1 ст. 111-1 КК України пропонували б викласти в такій редакції:

«1. Заборона вільно використовувати державну мову, інше обмеження права на її вільне використання, створення штучних умов для домінування іноземної мови у сферах, де згідно із законом обов’язковим є вживання державної мови, публічне приниження державної мови або інші умисні дії, вчинені з метою витіснення державної мови з інформаційного простору чи звуження сфери її застосування на території України, – караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років».

У частині 2 ст. 111-1 слова «Ті ж самі дії, вчинені особою, яка є представником державної влади чи органів місцевого самоврядування, або повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, Інтернету, кіно- та фото-продукції, публічної реклами або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, або поєднані з насильством чи погрозами» слід замінити словами «Ті самі дії, вчинені службовою особою органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з використанням засобів масової інформації». Санкцію цієї статті також пом’якшити.

Частину 3 із ст. 111-1 виключити.

доктор юридичних наук, професор,

Ключові слова:

Додати коментар

Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


Захисний код
Оновити