Висновок щодо Закону про санкції

.

Висновок

громадської антикорупційної експертизи

від «19» листопада 2014 р.

Назва законопроекту

Проект Закону України «Про санкції»

Назва Закону

Закон України «Про санкції»

Номер законопроекту

4453а

Дата реєстрації

8 серпня 2014 р.

Номер і дата прийняття Закону

1644-VII від 14 серпня 2014 р.

Дата набрання чинності (введення в дію)

12 вересня 2014 р.

Ініціатор законопроекту

Кабінет Міністрів України

Веб-адреса картки законопроекту на сервері ВРУ

Микола Хавронюк

Головний комітет ВРУ

Комітет з питань національної безпеки і оборони

Інші комітети

Комітет з питань податкової та митної політики

Комітет у закордонних справах

Комітет з питань правової політики

Комітет з питань економічної політики

Комітет з питань фінансів і банківської діяльності

Комітет з питань бюджету

Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією

Комітет з питань європейської інтеграції

Етапи проходження законопроекту

Повернуто з підписом від Президента (10.09.2014)

Висновок Головного науково-експертного управління ВРУ

Прийняти за основу з наступним урахуванням висловлених зауважень та пропозицій (11.08.2014)

Висновок профільного Комітету ВРУ

Відсутній

Висновок Комітету ВРУ з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією

Не виявлено корупційних факторів - проект акта відповідає вимогам антикорупційного законодавства (11.08.2014)

Інші висновки

Відсутні

Висновок та рекомендації

громадської експертної ради

Виявлено корупційні ризики. До закону потрібно внести зміни.

Корупційна небезпечність проекту (за 5-бальною шкалою)

2

Суспільна важливість проекту (за 5-бальною шкалою)

5

Виконавець: Олександр Банчук, експерт Центру політико-правових реформ, кандидат юридичних наук.

Перевірив: Микола Хавронюк, директор з наукового розвитку Центру політико-правових реформ, доктор юридичних наук, професор.

 

Результати громадської антикорупційної експертизи

 

Корупціогенні фактори 

 

Корупціогенний фактор

Кількість норм

1)

неправильне визначення функцій, повноважень (обов’язків) і відповідальності певних суб’єктів (органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших осіб, на яких поширюється дія Закону «Про запобігання корупції»):

1

 

- визначення компетенції за формулою «має право»;

-

 

- широта дискреційних повноважень;

1

 

- надмірна свобода підзаконної нормотворчості;

-

 

- відсутність відповідальності за правопорушення;

-

2)

колізії і вади законодавчої техніки;

3

 

- колізії;

2

 

- корупціогенні вади законодавчої техніки;

1

3)

прогалини в регулюванні:

-

 

- прогалини в нормах матеріального права;

-

 

- відсутність або недостатність контролю і прозорості;

-

 

- відсутність або недостатність адміністративних і судових процедур;

-

 

- відсутність або недостатність конкурсних (аукціонних) процедур;

-

4)

неправильне визначення умов реалізації належного особі – одержувачу публічних послуг права (необґрунтовані обтяження при його реалізації) або умов виконання обов’язку;

-

5)

неправдиві цілі прийняття законопроекту.

-

 

Всього

4

 Задекларована суть законопроекту 

Мета

Спосіб досягнення

Захист національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, а також запобігання порушенню чи відновленню порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

Прийняття Закону, який визначатиме підстави, види і порядок застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), забезпечить створення механізму невідкладного й ефективного реагування на наявні та потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України.

Яким чином може працювати корупційна схема (у т.ч. хто може одержати неправомірну вигоду, а хто може постраждати):

Застосування окремих положень Закону призведе до збільшення дискреції правозастосовного органу, а наявність колізій може сприяти вчиненню корупційних правопорушень. 

Ключові наслідки 

Стаття Закону

Корупціогенний фактор

Наслідок

Ч. 2 ст. 1, ст. 5

Корупціогенна вада законодавчої техніки.

Прогалина в регулюванні (відсутність судових процедур).

Ч. 2 ст. 1 включає до кола суб’єктів, стосовно яких можуть бути застосовані санкції, «суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність». Таке формулювання не відповідає встановленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості. Відповідно до неї передбачені цим Законом санкції мали б застосовуватись щодо певних суб’єктів у разі встановлення обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, їх вини у здійсненні терористичної діяльності. Крім того, механізм запровадження санкцій, передбачений ст. 5 Закону, також не передбачає необхідності наявності відповідного обвинувального вироку суду для застосування відповідних санкцій.

Може бути використано правозастосовними органами для вчинення корупційних правопорушень при вирішенні питання про застосування чи незастосування санкцій до окремих суб’єктів.

П. 25 ч. 1 ст. 4

Широта дискреційних повноважень.

Закріплено невичерпний перелік видів санкцій.

Може бути використано органами і особами, які сприяють прийняттю рішень чи приймають рішення про застосування санкцій, для вчинення корупційних правопорушень шляхом зловживання владою чи службовим становищем.

Ч. 1, 2, 3 ст. 5

Колізії.

Наділення Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) повноваженнями щодо прийняття рішення про застосування, скасування та внесення змін до санкцій суперечить положенням ст. 107 Конституції України, відповідно до якої РНБО є «координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України» та ст. 4 Закону «Про Раду національної безпеки і оборони України», яка не передбачає таких повноважень у сфері компетенції Ради.

Сам механізм прийняття рішення про застосування санкцій, що включає «введення в дію указом Президента України та затвердження протягом 48 годин з дня видання указу Президента України постановою Верховної Ради України» не узгоджується з положеннями Конституції України, яка не передбачає таких повноважень ні Президента України, ні Верховної Ради України.

Може поставити під сумнів конституційність усього механізму прийняття рішень про застосування санкцій щодо окремих суб’єктів і сприяти політичній корупції шляхом шантажування зокрема членами РНБО суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з метою вимагання й одержання неправомірної вигоди.

Ч. 4 ст. 5

Колізія.

Це положення суперечить положенням статей 4, 24 Закону «Про міжнародні договори», де встановлено порядок денонсації такої категорії міжнародних договорів Верховною Радою України лише за поданням Президента України, а не «Президента України або іншого суб’єкта законодавчої ініціативи».

Розширення кількості суб’єктів, за поданням яких може бути припинено дію міжнародних договорів, може бути використано ними для вимагання і одержання неправомірної вигоди за «сприяння» денонсації чи не денонсації окремих договорів.

Рекомендації: Для усунення зазначених корупціогенних чинників необхідно внести відповідні зміни до Закону «Про санкції».

Додати коментар

Забороняється мат або прихований мат, флуд, оффтоп та реклама у будь-якому вигляді.


Захисний код
Оновити